+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
12
Мова:
Українська
Досліджено можливості підвищення рівня культури безпеки та здоров’я засобами рекреаційних технологій в рекреаційному та спортивному туризмі й альпінізмі. Вивчалися причини небезпечної поведінки, психологічні особистісні характеристики та схильність до ризику молодих людей, як маркери рівня безпеки при занятті екстремальними видами спорту. Аналізувались варіанти використання програм підготовки туристів та альпіністів для формування валеологічної культури. Управляти здоров’ям і формувати культуру здоров’я та безпеки життя молоді в групі під час занять екстремальними видами спорту й рекреації необхідно під керівництвом досвідчених інструкторів і гідів. Психодинаміка виживання малої групи в екстремальних умовах гірського середовища сприяє практичному засвоєнню та творчому використанню навичок безпеки та формування здоров’я.
Ключові слова: здоров’я, культура безпеки, рекреативні технології, екстремальні види спорту, ризик.
Постановка проблеми. Культура здоров’я є життєвою необхідністю, основою загальної культури людини. Вона пов’язана з потребою у виживанні, існуванні та самозбереженні і базується на нервово-психічних процесах (інстинкт самозбереження, стереотипи безпечної поведінки, мотивації, звички). У студентської молоді не сформовано відношення до свого здоров’я, відсутня спрямованість на здоровий спосіб життя та навички підвищення компенсаторних сил організму Більше 50% молодих людей не дбають про своє здоров’я, мають шкідливі звички, 72% мають різні відхилення в стані здоров’я. Це пов’язано зі стереотипами соціального та національного типу безвідповідального ставлення до власного здоров’я та тим, що в нашій країні не формується правильне ставлення до здоров’я і безпечної поведінки з дитячого віку [7, с. 6].
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичний аналіз психолого-педагогічної, медико-психологічної літератури і педагогічного досвіду показав, що загальний стиль і досвід педагогічної роботи впливає на розвиток емоційних напружень і стресових ситуацій, що призводить до погіршення здоров’я (Б. Г. Ананьєв, А. А. Бода- льов та ін.). Навчальні заклади та мікроколективи мають вплив на фізичне і психічне здоров’я (дані ВООЗ, Т. А. Борисова). У дослідженнях А. І. Захарова, Д. Р. Ісаєва. Є. Г. Ейдмілера, В. В. Юстиць- кого та ін. вивчався зв'язок психіки і фізичного здоров’я молоді зі стилем поведінки. Значення пошукової активності для людини в підвищенні стійкості до стресів і неврозів висвітлено в роботах В. В. Аршавського, В. Є. Ротенберга та ін.
В медико-біологічному блоці предметів у середній і вищій школі представлений здоров’я- охоронний компонент (у вигляді правил безпечної поведінки та домедичної допомоги) і практично відсутній здоров’я формуючий. Формування культури здоров’я вимагає вільної активності з боку самих носіїв культури [7, с. 5].
Висока динамічність психічних процесів у період навчання, їх лабільність і нестійкість призводить до певної поведінкової дезорієнтації молоді. В результаті, замість правильної самооцінки, впевненості в своїх знаннях і силах, доброзичливого ставлення до оточуючих, ми зустрічаємо тривожність, агресивність і опірніст до будь-яких змін, навіть позитивних. Замість оперативної реакції на швидку динаміку розвитку в суспільстві та в техногенному середовищі спостерігається консервативне прагнення звести до мінімуму свої адаптаційні зусилля, відсутність мотивації до вдосконалення способу життя та вироблення нових позитивних стереотипів [2, с. 42]. Вейнстейн вважає, що однією з причин негативної для здоров’я поведінки людей, схильності до шкідливих звичок є хибне сприйняття ризику, так званий «нереалістичний оптимізм». Ця особистісна риса є основою теорії сприйняття ризику молодими людьми, причиною ризикованої поведінки. Під впливом постійних стресогенних факторів молодь в Україні, все частіше звертається до екстремальних видів спорту: гірського туризму, альпінізму, гірськолижного спорту, маунтенбайку, рафтінгу, тощо. Підсвідомою мотивацією такої діяльності психологи вважають «протидію штучно викликаним умовам смертельної небезпеки». Гори – це краса, а для чоловіків ще й самоствердження вважає професор В. Моногаров За даними психологічних досліджень (Н. Фарбероу, Р. Літман) ризикована поведінка чи ризикована безпечність у людей, що займаються екстремальними видами спорту трактується як прояв неусвідомленого прагнення смерті, що разом із інстинктом життя є джерелом психічної енергії [6, с. 23]. Відомий альпініст, бізнесмен Андрій Волков називає альпінізм і гірський туризм найкращою управлінською практикою. Слабка людина в горах критично оцінює себе, свій фізичний і морально-психічний стан і вчиться особистої відповідальності.
Туризм є одним із найбільш чисельних за кількістю видом відпочинку, в якому трапляються більшість нещасних випадків, які в 2009-2012 р. р. зросли на 30% [2, с. 34]. Заняття рекреаційним туризмом чи іншими екстремальними видами спорту пов’язане із впливом цілого ряду несприятливих факторів (чинників ризику). По-перше, це чинники зовнішнього середовища: складні характеристики гірського рельєфу, несприятливі погодні умови тощо. По-друге, це фактори фізичної складності маршруту, пов’язані з великим фізичним навантаженням. Нарешті, по-третє, це фактори психічної напруженості: підвищений рівень емоційного навантаження, недостатня психологічна готовність до екстремальних ситуацій [4, с. 209].
Дедалі наростаючий ритм сучасного життя, збільшення емоційної і нервово-психічної напруженості, зниження рухової фізичної активності, погіршення харчування, поява факторів середовища, що негативно впливають на здоров’я, висувають нові завдання перед органами освіти, охорони здоров’я і соціальної служби зі збереження здоров’я молоді. Одним зі способів вирішення проблеми низької рухової активності є правильна організація вільного часу. Наявність захоплення (хобі) сприяє повноцінному переключенню від роботи до релаксації через фізичне та психоемоційне напруження. Фізична активність,