Розвиток малих підприємств в умовах вітчизняної економіки та визначення їх місця в економіці регіону

Малі підприємства127400018218002076454197288620848501877886

Кооперативи1623600674200387040235812164934100710

Фермерські господарства1060073400138800160000173400176320

Громадяни-підприємці, що зареєстровані-4005848531881344514171915817343704

Всього290820029699843455482371321241423423889286

 http: //www. ics. org. ua/documents/book97/image42. gif

Найбільш суттєвий спад темпів приросту кількості працюючих порівняно із темпами приросту кількості суб’єктів господарювання відбувся по малих підприємствах у 2001році, відповідно 95% проти 106, 4%. Це є свідченням того, що вже в 2000-2001 роках малі підприємства не були зацікавлені в розширенні своєї діяльності, особливо в сфері матеріального виробництва, що підтверджується і аналізом структури розподілу діючих малих підприємств за галузями економіки.

В Україні, особливістю якої досі є високомонополізована структура економіки, мале підприємництво поки що посідає незначне місце. Так, станом на 1. 01. 2002р. діяло 91, 6 тис. малих підприємств і 4, 4 тис. кооперативів. Середньооблікова кількість працівників малих підприємств становить 1042, 4 тис. чоловік, кооперативів – 82, 5 тис. чоловік. Крім того, налічується 859 тис. громадян-підприємців та майже 90 тис. зайнятих у фермерських господарствах. Тобто на 01. 01. 2003р. всього у малому підприємництві (за зазначеними категоріями) кількість працівників становила понад 3 млн. чоловік – це близько 10% зайнятого населення України (табл. 2. 3).

Відбувається не лише уповільнення темпів росту малого бізнесу, а й його масштабів. Так, за офіційними даними Міністерства статистики України за підсумками І півріччя 2003 року кількість малих підприємств зменшилась більш ніж на 12 тис. (-6, 6%) і становила 85510, кооперативів на 1, 2 тис. (-26%), кількість фермерських господарств практично залишилася на тому ж рівні – 35266 (101, 4%). Загальна кількість суб’єктів малого бізнесу (за зазначеними категоріями) зменшилась на 5, 2% і становила 124044.

Абсолютне скорочення діючих малих підприємств зафіксоване у 2003 році вперше за весь час становлення малого бізнесу в Україні. Те ж саме стосується і середньорічної кількості працівників малих підприємств, яка у порівнянні з попереднім роком зменшилась у 2001 році на 5%, а у 2003 році – майже на 10% і становила на 1 липня 2003 року 938943 чол. У 2003 році вперше відбулося також абсолютне скорочення кількості зайнятих у малому бізнесі на 126, 5 тис. чол. (-6, 1%), яка становила 1944, 6 тис. чоловік.

Відбуваються певні зміни у структурі малого бізнесу і за формами власності. Кількість зайнятих на державних малих підприємствах у 2002 році становила 4, 4%. Найбільша питома вага їх з колективною формою власності – 63, 2%, з приватною – 32, 3%. У 2003 році відповідно – 3, 2%; 67, 2%; 29, 1%. Майже таке ж структурне співвідношення за формами власності і за іншими показниками, зокрема, відносно балансового прибутку та виручки від реалізації.

Офіційні статистичні дані, незважаючи на їх неповноту, недосконалість та недостатню порівнянність, все ж таки дозволяють простежити певні тенденції щодо змін галузевої структури малого підприємництва. Практично в усіх галузях господарства України не спостерігається різкого коливання питомої ваги сектора малих підприємств. Однак, насторожує той факт, що не відбувається тенденції до росту питомої ваги чисельності працівників малих підприємств, які спеціалізуються на виробничій діяльності. Так, у 2000 році в торгівлі, громадському харчуванні, матеріально-технічному постачанні, заготівлі і посередницькій діяльності було зайнято 252, 6 тис. чоловік, тобто 24, 3%, у 2001 році цей показник становив 29, 1%, у 2002 – 34, 5%. Таким чином, у зазначених галузях у 2002 році працювала понад третина працівників малих підприємств.

Водночас слід зазначити тенденції зменшення питомої ваги зайнятих саме у виробничому секторі. Так, за період з 2000 року по 2002 рік питома вага працівників малих підприємств у промисловості скоротилася з 25, 1% до 21, 1%, у будівництві – з 25, 5% до 22, 0%, у сільському господарстві – з 1, 2% до 1, 0%. Майже вдвічі скоротився цей показник у науці та науковому обслуговуванні – з 6, 1% до 3, 4%.

У зв’язку з нестабільністю стану української економіки та законодавства значна частина малих підприємств диверсифікує свою діяльність і, по суті, вони є багатопрофільними підприємствами. Це істотно підвищує їх становище на ринку за рахунок внутрішнього перерозподілу ресурсів і діяльності в різних сегментах ринку. 

Таблиця 2. 3

Кількість працівників, зайнятих на малих підприємствах різних форм власності у 1999-2003 рр. 

РокиСередньооблікова чисельність працівників (чол.) За формами власності (%) 

державнаколективнаприватнаінші

199991090025, 634, 933, 56, 0

2000103800016, 441, 437, 34, 9

20019864007, 052, 037, 53, 5

20021042400 4, 463, 232, 30, 1

20039389003, 267, 629, 10, 1

Враховуючи важливість для України аграрного сектора економіки, доцільно проаналізувати тенденції розвитку фермерських господарств (табл. 5). Найбільш високий темп їх приросту (699, 8%) був відмічений в 1999 році. В наступні роки він зменшувався: в 2000 році – 188, 9%, в 2001 році – 115, 3%, в 2002 році – 108, 7% та в 2003 році – 101, 7%. Така ж тенденція, але з трохи меншою інтенсивністю, відмічається і в зміні площ сільськогосподарських угідь, що були надані фермерським господарствам. В 1998 році найбільша кількість фермерських господарств була розташована в Південно-Західному економічному районі – 48% від їх загальної кількості. На Донецько-Придніпровський та Південний економічні райони припадало відповідно 30% та 22%. Але в наступні