Розвиток туристичного бізнесу у Великобританії

До початку 50-х років того 19 століття у Великобританії існувало вже кілька туристських фірм, і щорічно в поїздках по країні брало участь більш ніж 160 тис. чоловік. У 1856 р. фірма Кука організувала першу групову туристську поїздку в країни Західної Європи. Цю дату звичайно вважають початком міжнародного туризму. До цього часу в Англії завершилася промислова революція, і англійська промисловість у своєму розвитку випередила інші країни світу. Швидкий ріст капіталістичних відносин привів до підвищення рухливості населення, що у свою чергу зажадало розвитку транспорту, насамперед залізниць [12, 75].

Томас Кук першим почав використовувати ці можливості. Коли в 1851 р. у Лондоні відбулася Перша Міжнародна промислова виставка, він зміг тільки за час її роботи організувати поїздку для 165 тис. відвідувачів. У 1854 р. в Англії був виданий перший довідник для туристів, що включав опис не менш восьми тисяч готелів. Хоча деякі з них і були просто постоялими дворами, оскільки велику частину складали готелі в сучасному розумінні цього слова.

Бурхливий розвиток внутрішнього туризму привів Томаса Кука до необхідності організувати поїздки за кордон. Перша з них була здійснена в 1855 р. у зв'язку з Всесвітньою виставкою в Парижі.

Кук почав організацію регулярних туристських поїздок в інші європейські міста і країни. Величезна Британська імперія сприяла розвиткові поїздок англійців за кордон. Туристські поїздки активно використовувалися для пошуку і вивчення нових ринків, установлення ділових контактів. У 50-70-х роках XIX в. англійці становили більшість іноземних туристів, що подорожували по Європі. Саме в цей період на континенті з'явилися готелі з такими назвами, як «Англер», «Голен-никнув», «Лондон», «Виндзор», а в побут ввійшли англійські слова «експрес», «комфорт», «лайнер».

Наприкінці XIX ст. туристські подорожі по своїй країні і за кордоном набули у Великобританії масового характеру і вийшли за межі Європи. У 1860-70-ті роки проводилися туристські поїздки в США, а в 1878 р. на Всесвітню виставку в Париж з Великобританії прибуло 75 тис. осіб.

Те, що міжнародний туризм широко розвинувся у Великобританії раніше, ніж в інших країнах, пояснюється низкою причин, серед яких більш високий у той час економічний рівень порівняно з іншими країнами і, відповідно, вищий рівень життя населення; швидка урбанізація; уведення загальної початкової і розвиток середньої та вищої освіти; передове трудове законодавство, що встановило для всіх найманих робітників щорічну оплачувану відпустку та обмежило робочий час. Мав значення і гарний розвиток на той час залізничного і морського транспорту, а також близькість до континентальної Європи, зручний зв'язок з нею через протоку Ла-Манш [6, 121].

До Другої світової війни внутрішній туризм у Великобританії значно перевищував міжнародний за кількістю людей, які беруть у ньому участь. На початку 30-х років XIX ст. третина всіх мешканців країни проводила свою відпустку поза постійним місцем проживання в межах Великобританії, а в зарубіжні країни щорічно виїжджало до мільйона чоловік.

Після Другої світової війни, особливо наприкінці 50-х років, туризм у Великобританії швидко поширюється. Це було зумовлено насамперед докорінними змінами в транспорті: ростом мережі вдосконалених автомобільних доріг і кількості легкових автомобілів у населення, швидким розвитком і здешевленням повітряного транспорту. Важливу роль відіграло введення в країні щорічного двотижневої, а для частини населення – тритижневої оплачуваної відпустки [11, 176].

 

 

Великобританія – високоурбанізована країна: у містах живе 87% населення.

За даними соціологічних досліджень, три чверті економічно активного населення країни проводить свою відпустку поза постійним місцем проживання, причому велика частина – у межах країни (близько 25 млн.). Основний потік туристів вирушає з найбільш урбанізованих центральних районів до морського узбережжя Південне-Східної Англії, у райони курортів Брайтона, Уертінга, Сифорда, Маргіта та ін.

Близько 15% туристів відпочивають у гірських районах Шотландії й Уельсу, 8% на берегах річок і озер у різних частинах країни.

Понад 10% території Великобританії займають національні парки і так звані ландшафтні території, вони є у всіх частинах країни. Найбільші за розмірами національні парки розташовані в Шотландії (Нортумберленд, Нордворкмурс, Ворюдир Далес), Уельсу (Ексмур, Дартмур) і Північної Англії (Дервент).

Національні парки і ландшафтні території щорічно відвідують понад 15 млн. осіб, особливо у вихідні і святкові дні.

Значне місце під час відпустки й у вихідні дні у британців займає спорт. Особливо розвинутий вітрильний: у країні понад 30 тис. яхтсменів і 2 млн. членів „Асоціації вітрильного спорту”. Поширені також верхова їзда, рибна ловля і полювання. Відвідують британці численні визначні місця, якими така багата країна: пам'ятки давньоримської епохи, середньовічні замки, музеї.

Більшість туристів подорожують по країні на власних автомобілях, а 1/4 – автобусами далекого прямування чи залізницями. Зупиняються туристи в невеликих старовинних готелях (на відміну від сучасних готелів, що називають hotel, за ними збереглася стара назва іпп), у приморських пансіонатах, на молодіжних