Розвиток туристичного бізнесу у Великобританії

Усе більше поширюються різні види автопричепів (автокари, автобудиночки й ін.). За деякими оцінками, їх мають тепер принаймні половина всіх туристів, які подорожують на автомобілях.

Хоча внутрішній туризм у Великобританії переважає, останніми роками зріс виїзний міжнародний туризм. У 1968 р. виїхали в туристські поїздки в інші країни 4, 6 млн. британців, наприкінці 90-х – на початку 2000-х років кількість виїздів із країни перевищила 17 млн. Напрямок туристських потоків з Великобританії змінюється мало. Це насамперед середземноморське узбережжя Іспанії, Франції, Італії, куди багато хто вирушає під час літньої відпустки (більш як половина всіх туристів, що виїжджають з Великобританії).

З інших країн Західної Європи найбільше британські туристи відвідують Німеччину, Нідерланди, Бельгію і Данію. Крім пізнавального, у цих країнах велике значення має діловий конгресовий і спортивний туризм.

У південні альпійські райони Німеччини і Швейцарії британські туристи виїжджають у зимовий час на гірськолижні курорти. Останніми роками збільшується виїзд британців у США, Канаду, Австралію, а з європейських країн – у Португалію і Грецію, де літній відпочинок обходиться дешевше, ніж в Іспанії, Франції й Італії.

Сприяють такій географії британського виїзного туризму близькість країн Західної Європи і зручний зв'язок з ними. Порівняно невеликий виїзд британських туристів у країни СНД і Східну Європу.

Найчастіше туристи виїжджають у європейські країни власними автомобілями, їх перевозять через Ла-Манш двома залізничними поромами між Дувром (Англія) і Кале (Франція), Харіджем (Англія) і Зеебрюгге (Нідерланди). Судна беруть на борт до 200 легкових автомобілів.

У 1994 р. був відкритий для регулярного залізничного руху тунель між Дувром і Кале завдовжки 50 км (у тому числі 37 кілометрів під водою), прокладений на глибині 40 м трьома паралельними стовбурами. Потяги, що вміщають 800 пасажирів, мають спеціальні платформи для перевезення автомобілів. Тунель дозволяє проїхати з Лондона до Парижа за три години, але поки що проїзд ним обходиться значно дорожче, ніж на поромах.

Власними автомобілями британські туристи ідуть у Німеччину, Францію, Бельгію, Швейцарію, рідше – на середземноморське узбережжя. Для поїздки в Південну і Південно-Західну Європу, як і за її межі, більшість британців використовує повітряний транспорт.

На початку 60-х років у Великобританію щорічно приїжджали близько двох мільйонів іноземних туристів. У 2006 році їх стало в десять разів більше – приблизно 20 млн. осіб за рік.

Середня тривалість перебування британців у зарубіжних країнах 11-12 днів, а іноземців у Великобританії – 15-16 днів. З огляду на те, що вартість проживання в британських готелях вища, ніж у готелях такого ж класу в інших країнах, ціни на продукти і тарифи на послуги вищі, витрати іноземних туристів перевищують витрати британських туристів за кордоном.

Отже, туристський баланс Великобританії позитивний: туризм дає 4-5% ВВП і є найважливішим каналом одержання іноземної валюти.

У туристській індустрії Великобританії зайняті півтора мільйона осіб, тобто більш як 6% усього економічно активного населення країни [10, 164].

За своїми цілями в'їзний туризм різноманітний. У Великобританії багато чудових пам'ятників історії й архітектури, що належать до різних епох (стародавнього світу, Середньовіччя, Нового й Новітнього часів), і пам'ятних історичних місць. Багато музеїв: художніх, історичних, літературних, пов'язаних із життям великих письменників (Шекспіра, Діккенса, Стівенсона, Кіплінга, Теккерея, Вальтера Скотта, Байрона й ін.), учених (Ньютона, Фарадея, Карла Маркса), державних і військових діячів (Черчілля, Нельсона й ін.). Усе це створює великі можливості для пізнавального туризму.

Великобританія – одна з найбільш економічно розвинених країн світу, і в ній знаходяться найбільші світові фінансові і торгові центри (Лондон, Ліверпуль, Глазго), відомі наукові центри (Лондон, Оксфорд, Кембрідж, Едінбурґ) – звідси велике значення ділового і конгресового туризму.

Приїжджають туристи на спортивні матчі, особливо футбольні, які часто відбуваються у Великобританії.

Вихідці з Великобританії та їхні нащадки живуть у багатьох країнах світу, насамперед у США і колишніх британських колоніях. У декого з них є родичі і знайомі на історичній батьківщині, в інших – могили предків. Багато хто просто бажає відвідати свою прабатьківщину. Таких серед туристів чимало.

Переважна кількість іноземних туристів приїжджає у Великобританію з ближніх європейських країн: Ірландії, Франції, Нідерландів, Бельгії, Німеччини, скандинавських країн, а також зі США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Південної Африки. В останні роки частка позаєвропейських країн, особливо США, у в'їзному туризмі виросла. Новим є і приїзд у країну щорічно значної кількості японських туристів.

Значну роль у в'їзному туризмі має транзит. Туристи зі США і Канади, що вирушають у країни Західної Європи, прибувають у британські аеропорти, переважно в Хітроу, і пробувши один-два дні в Лондоні, їдуть у потрібну країну.

У Лондон, як правило, заходять і судна круїзних маршрутів, що проходять у Північному й Балтійському морях, навко­ло Європи і в Атлантичному океані.

Більшість іноземних туристів, що прибувають із країн Європи, використовують ті ж транспортні шляхи, що й британські туристи, які виїжджають із країни, але менше їдуть власними автомобілями.

З позаєвропейських країн туристи прилітають літаками в аеропорти Хітроу і Стенстад. Між Лондоном і аеропортами.

3 позаєвропейських країн туристи прилітають літаками в аеропорти