Рухова активність при синдромі хронічної втоми

 

Завацька Л. А., Сотник Ж. Г.

Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука

 

Анотація. Завацька Л. А., Сотник Ж. Г. Рухова активність при синдромі хронічної втоми. У статті розглядається ефективність рухової активності при синдромі хронічної втоми.

Ключові слова: синдром хронічної втоми, рухова активність, тести.

Аннотация. Завацькая Л. А., Сотник Ж. Г. Двигательная активность при синдроме хронической усталости. В статье рассматривается эффективность двигательной активности при синдроме хронической усталости.

Ключевые слова: синдром хронической усталости, двигательная активность, тесты.

Abstract. Zavats’ka Lidiya, Sotnyk Zhanna. Movement activity in chronic Fatigue Syndrome. The effectiveness of movement activity in chronic fatigue syndrome is described.

Key words: chronic fatigue syndrome, movement activity, test.

Синдром хронічної втоми (СХВ), про який почали говорити в 80-х роках нашого століття, є одним із найменш вивченим захворюванням. Багато з спеціалістів мали сумнів у тому, що це захворювання дійсно існує, а не є проявом депресії або фантазією.

Поняття синдром характеризує сукупність потенційно взаємозв’язаних симптомів та ознак. Підвищення температури тіла, зміна маси тіла, запалення горла, збільшення лімфовузлів – все це признаки, який може без складності визначити лікар.

Коли назва захворювання включає термін синдром, то це означає, що про нього не все відомо. Так, може залишатися невизначеною причина захворювання або декілька причин захворювання, або не всі хворі однаково реагують на конкретний метод лікування.

Коли з’являється нове захворювання, наприклад СХВ, яке не має офіційної назви або визначення, вчені практично не можуть здійснювати дослідження. Спеціалісти із Центру контролю захворювань в м. Атланті дали їй назву „синдром хронічної втоми” та опублікували його визначення у 1988 році.

Синдром хронічної втоми представляє собою сукупність симптомів і ознак, серед яких займає місце стан постійної втоми, що триває понад 30 днів.

Ступінь хронічної втоми можна значно знизити за допомогою регулярного виконання фізичних вправ середньої інтенсивності.

Результати попередніх досліджень показують, що деякі групи населення можуть більш піддаватися до розвитку даного захворювання. Більшість хворих, які страждають на СХВ – дорослі люди у віці 25-50 років. У жінок СХВ зустрічається у 2-3 рази частіше, хоча останнім часом збільшилася частка чоловіків. Як правило, страждають на СХУ білошкірі представники, що мають вищу освіту.

Існує декілька теорій, які намагаються пояснити причини і фактори виникнення СХВ.

Вірусна гіпотеза. Віруси – мізерні збудники інфекції, що проникають у живі клітини та змінюють їх метаболічну функцію у відповідності зі своїми потребами. Заснувавшись всередині клітини – „хазяїна”, вірус може відтворити себе та виділити у кровообігу більш потужні віруси, які можуть викликати гостре інфекційне захворювання, в результаті якого людина буде відчувати себе хворою, не зовсім здоровою упродовж тривалого часу. Разом з тим вірус може залишатися „латентним”, практично не впливати на функції клітини – „хазяїна” місяцями і навіть роками до певного часу. Встановлено, що віруси можуть тривалий час знаходитися всередині живих клітин і викликати лише незначне відхилення нормальної функції клітин.

Існує безліч різноманітних вірусів. Вірус Епштейна – Барра, який причетний до СХВ. По-перше, багато людей відмічають, що СХВ починався в них з недомагання по типу грипу. По-друге, група симптомів СХВ відповідають симптомам гострого інфекційного мононуклеозу. По-третє, цей вірус відноситься до герметичного типу вірусів, які після одужання хворого можуть виникнути в любий момент, так як вірус залишається в організмі. Аналізи крові хворих, які страждають на СХВ, часто показують, що пацієнт був інфікований вірусом Епштейна – Барра. Потрібно звернути увагу на той факт, що цей вірус може бути виявлений у більш, чим 90% населення).

Зовсім недавно роль вірусу Епштейна – Барра як фактору, що спонукає розвиток СХВ, значно зменшилась. Доведено, що особи, які страждають на СХВ, в значній мірі схильні до вірусних захворювань у порівнянні з іншими.

Інша гіпотеза пов’язана з впливом захворювання на імунну систему організму. Саме тому її інколи називають гіпотезою синдрому хронічної втоми і порушення функції імунної системи. У людей, які страждають на СХВ, спостерігають різноманітні імунні відхилення, включаючи і алергію. Деякі вчені висовують припущення, що СХВ може бути алергічною реакцією на поки ще не встановлений алерген. Згідно інших теорій, СХВ – порушення функцій імунної системи, при якому організм докладає максимум зусиль, але з мінімальною вигодою для боротьби з вірусними інфекціями, або імунна система залишається постійно „включеною” і бореться зі збудниками інфекції, які проникли в організм. Деякі спеціалісти представляють СХВ з різними „аутоімунними” розладами, з причини яких відбувається „збій” у системі, і вона починає атакувати нормальні клітини, приймаючи їх за „ворога”.

Психосоціальний фактор грає значну роль у розвитку СХВ, так як стресові життєві ситуації і психологічні стани можуть впливати негативно на фізичне здоров’я людини.

Відомо, що втома нерідко може супроводжуватися станом надмірної напруги, збудженні та депресії. Результати досліджень також вказують на високий процент психічних розладів, вчасності тривожності та депресії в осіб, що страждають СХВ. Негативні психосоціальні фактори можуть також сприти розвитку СХВ внаслідок послаблення імунної системи організму.

Результати недавніх досліджень ускладнили проблему виявленням ряду визначених органічних відхилень у деяких осіб, що