Рухова активність при синдромі хронічної втоми

Згідно одної із найпопулярніших гіпотез, психосоціальний стрес змінює функцію імунної системи у генетично чутливих людей, які стають піддатливими до інфекційних захворювань та інших факторів зовнішнього середовища, здатних викликати комплекс симптомів СХВ.

У Японії, де багатьох турбує зростаюча смертність від перевтоми на роботі, вчені серйозно взялися за пошук об'єктивного критерію втоми і сподіваються знайти біомаркер втоми – особливу речовину в крові, за допомогою якого можна дати кількісну оцінку втоми, відслідковувати її зміни впродовж години й спостерігати за результатами лікування. Про долю в цьому проекті заявили 18 ведучих фармацевтичних, харчових, торгових компаній, а також п'ять університетів і адміністрація міста Осака.

За результатами даних Міністерства охорони здоров'я Японії, за шість місяців 2004 долі померло й важко захворіло в результаті перенапруження на роботі 136 людей, якщо в 2003 році ця цифра складала 115. Вчені сподіваються, що знайшовши маркер втоми зможуть знайти ліки й біологічні активні добавки, що зможуть попередити такі випадки.

Не дивлячись на те, що стомлення – найбільш конкретний симптом СХВ, ідея застосування рухової активності в процесі реабілітації осіб, що страждають СХВ, не отримала загального признання. В дійсності, більшість хворих на СХВ, помилково вважають, що головним в їхньому лікуванні – спокій, а не фізичні навантаження. Більшість лікарів пропонують так звану загальну терапію спокою, а саме спокій упродовж всього терміну лікування.

Гордон Н. вважає, що цього необхідно дотримуватися тільки хворим СХВ, у яких є в наявності інфекційні захворювання, та необхідно використовувати індивідуальні програми фізичних вправ середньої інтенсивності у поєднанні з адекватним відпочинком.

Результати багатьох досліджень свідчать, що пацієнти з хронічними захворюваннями відчували меншу ступінь стресу, стану тривожності і депресії мали високий рівень самооцінки, які регулярні заняття фізичними вправами. Спеціалісти Національного інституту психічного здоров’я США вважають, що рухова активність і достатній рівень фізичної підготовленості позитивно впливають на психічний стан більшості людей незалежно від віку. Регулярне виконання фізичних вправ допомагає контролювати стрес, знижує ступінь тривожності і депресії.

Мета дипломної роботи полягає у доведенні ефективності застосування фізичних вправ щодо профілактики і зняття синдрому хронічної втоми.

Завдання:

Дати характеристику синдрому хронічної втоми.

Визначити причини виникнення синдрому хронічної втоми.

Розробити програму профілактики і відновлювання організму людей з синдромом хронічної втоми.

Об’єкт дослідження – люди, які страждають на синдром хронічної втоми.

Предмет дослідження – фізичні вправи, як засіб фізичної реабілітації.

Методи дослідження – аналіз літературних джерел, спостереження, опитування, Визначення пульсу і підрахунок частоти серцевих скорочень, тести і процедури, які складають медичне обстеження пацієнта з СХВ, Система балів здоров’я, розробка індивідуальних програм занять руховою активністю.

В дослідженні брались до уваги результати проведення досліджень вчених, які займалися проблемою усунення причин хронічної втоми і підняття фізичної та розумової працездатності. Спостерігалося 54 людини віком від 35- 45 років, серед них 30 працювало в комерційній діяльності і в закладах освіти, 8 людей були безробітні, 16 займалися фізичною працею. Ним була представлена анкета щодо визначення втоми від виконаної роботи. Враховувалися такі моменти: скільки триває робочий день, робочий тиждень, чи відчувають вони втому під час роботи і саме коли; чи займаються фізичною культурою і спортом; які засоби використовують для відновлення організму.

У процесі роботи використано такі методи дослідження: Метод теоретичного аналізу та узагальнення літературних джерел, визначення пульсу і підрахунок частоти серцевих скорочень.

Тести і процедури, які складають медичне обстеження

пацієнта з СХВ

Контрольний перелік процедур і тестів.

Ознайомлення з історією хвороби для з’ясування наявності хвороби або симптомів, що вказують на захворювання, лікарських препаратів, який приймає пацієнт; відношення пацієнта до рухової активності та здатність її виконувати.

Обстеження серцево-судинної системи:

вимір артеріального тиску;

моніторинг пульсу в ділянці шиї, рук та ніг;

прослуховування артерій шиї, груднини, серця, животу та стегон (в ділянці паху) за допомогою стетоскопу;

огляд вен шиї, обстеження животу, огляд гомілок для виявлення ознак серцевої недостатності;

тест на вміст холестерину в крові. При показнику 200 мг / дл (5, 17 м моль / л) і вище проводиться більш ретельне тестування для визначення співвідношення холестерину ліпопротеїдів високої щільності щодо концентрації холестерину ліпопротеїдів низької щільності;

аналіз ЕКГ в стані спокою;

виконання максимального тесту з навантаженням на тредбані з моніторингом ЕКГ та артеріального тиску. Проведення такого тесту є дуже важливим, якщо є місце одному із факторів:

а) СХВ передувало гостре вірусне або грипоподібне захворювання;

б) значне або повне порушення функціональних можливостей в результаті СХВ;

в) наявність двох або більше основних факторів ризику розвитку коронарної хвороби серця.

3. Перевірка наявності скелетно-м’язових проблем, що можуть обмежувати виконання фізичних вправ або можуть усугубитися внаслідок занять.

4. Обстеження внутрішніх органів, вчасності чи не збільшена селезінка.

5. Визначення маси тіла, процентного вмісту жиру в організмі.

6. Аналіз результатів всіх відповідних тестів, які проходив пацієнт попередньо.

7. Розгляд доцільності проведення додаткових тестів з врахуванням індивідуальних особливостей хворого, а також переліку клінічних та лабораторних тестів, які рекомендуються для осіб, що страждають хронічною втомою.

Система балів здоров’я: забезпечення максимального позитивного впливу на стан здоров’я з мінімальним ризиком

Процес мотивації хворих з СХВ включає в себе подання інформації про значення занять фізичними вправами, раціональне їх планування і про наслідки, якщо припинити систематичні заняття. Найбільш важливим є те, що медичної допомоги і лікарських препаратів недостатньо для отримання позитивних результатів. Хворі повинні усвідомити, що без позитивного зміну образу життя, в тому числі переходу до регулярних тренувальних занять, не можна розраховувати на покращення стану здоров’я і підвищення якості життя.

Система балів здоров’я – це своєрідна картка кількісного обліку досягнень під час виконання фізичних вправ, що дає можливість пацієнту самостійно визначити, чого він досягнув за певний період часу наполегливих занять. Система балів дає можливість кількісно оцінити конструктивну зміну образу життя (а саме, залучення до регулярних занять), що дозволяє покращити стан здоров’я і знизити ступінь хронічної втоми та інших симптомів СХВ. Ця система допомагає побачити прогрес власних досягнень.

Система балів здоров’я розроблена таким чином, що пацієнти можуть виконати достатній обсяг фізичних вправ, який забезпечує оптимальний позитивний вплив на стан здоров’я без якого-небудь ризику.

При мінімальній ступені порушення можна ставити за мету набирати по 100 балів, при середній – 70-100, а при значній ступені порушення – 50-70 балів. При повному порушенні функціональної здатності внаслідок СХВ потрібно поступово досягнути цілі – набирати по 50 балів, якщо це можливо.

Для підтримки оптимального стану здоров’я потрібно займатися систематично упродовж всього життя. Якщо стан здоров’я не дозволяє набирати певну кількість балів за тиждень, не потрібно розчаровуватися.

Ідеальний вид занять аеробної спрямованості характеризується трьома основними факторами:

отримання задоволення від його виконання. Якщо виконуємо вправа приносить задоволення, то підвиситься ймовірність, що пацієнт буде виконувати її регулярно;

вправа є практичною і відмінно „вписується” в образ життя або вправа виконується постійно цілий рік без зайвих проблем;

при виконанні вправи залучаються до роботи великі групи м’язів. Чим більш крупніші м’язові групи залучаються до роботи, тим вище поглинання кисню організмом і, як наслідок, рівень енерговитрат.

 

 

Синдром хронічної втоми – це симптом, суб’єктивне відчуття втоми, який виникає до того, як людина почне займатися якою-небудь фізичною діяльністю, відсутність сил, необхідних для виконання певних завдань, які вимагають застосування фізичних та розумових зусиль, аномальна ступінь втоми після виконання дій, які раніше виконували без труднощів. Тільки тоді, коли втома стає постійний супутником, вона може називатися хронічною втомою. Поняття синдром характеризує сукупність потенційно взаємозв’язаних симптомів і признаків: підвищення температури тіла, зміна маси тіла, запалення горла, збільшення лімфовузлів.

Існує декілька теорій, які намагаються пояснити причини і фактори виникнення СХВ: вірусна гіпотеза, гіпотеза пов’язана з впливом захворювання на імунну систему організму, алергічною реакцією на поки ще не встановлений алерген. Згідно інших теорій, СХВ – порушення функцій імунної системи, при якому організм докладає максимум зусиль для боротьби з вірусними інфекціями, або імунна система залишається постійно „включеною” і бореться зі збудниками інфекції, які проникли в організм. Деякі спеціалісти асоціюють СХВ з різними „аутоімунними” розладами, з причини яких відбувається „збій” у системі, і вона починає атакувати нормальні клітини, приймаючи їх за „ворога”. Психосоціальний фактор грає значну роль у розвитку СХВ, так як стресові життєві ситуації і психологічні стани можуть впливати негативно на фізичне здоров’я людини. Результати недавніх досліджень ускладнили проблему виявленням ряду визначених органічних відхилень у деяких осіб, що страждають на СХВ, в тому числі аномально низьке постачання крові до ділянок головного мозку. Згідно однієї з найпопулярніших гіпотез, психосоціальний стрес змінює функцію імунної системи у генетично чутливих людей, які стають піддатливими до інфекційних захворювань та інших факторів зовнішнього середовища, здатних викликати комплекс симптомів СХВ.

Застосування систематичних фізичних навантажень для хворих з СХВ сприяє підвищенню рівня фізичної працездатності і призводить до зниження ступені хронічної втоми. Рухова активність і достатній рівень фізичної працездатності позитивно впливають на психічний стан більшості людей незалежно від віку. Регулярне виконання фізичних вправ допомагає контролювати стрес, знижує ступінь тривожності і депресії. При значній депресії регулярна рухова активність є додатковим засобом терапії.

Запропонована програма самостійних занять руховою активністю для осіб з характерними ознаками втоми включала виконання щоденно фізичних вправ на розтягування, вправи для зміцнення м’язів без предметів і з предметами, вправи аеробної спрямованості на кардіотренажерах, ходьби та бігу. Рекомендували займатися по можливості дозованим плаванням у басейні, відвідувати сауну або парну, масажні кабінети. Особи, які виявили бажання займатися за даною програмою зазначили, що самопочуття в них покращилося, стан втоми організму і не відновлення його на другий день знизився до мінімуму; на деякі проблеми вони перестали реагувати, робочі завдання виконувати почали швидше, більш впевненими стали на роботі, що свідчить про підвищення фізичної і розумової працездатності.

 

 

Гордон Н. Хроническое утомление и двигательная активность. – К. : Олимпийская литература, 1990. – 127с.

Грейда Б. П., Бенедь В. П., Войнаровський А. М., Грейда Н. Б. Фізіологічні механізми адаптаційних процесів до фізичних навантажень і стресових впливів. – Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2003. – 156с.