Семантико-функціональні особливості демінутивізованих іменників української та латинської мов

II. Групи іменників із позитивним оцінно-емоційним і/або експресивним значенням (утворюються від основ конкретної або абстрактної семантики) : а) назви їжі (е^. сметанка, кулешик) та напоїв (е^. молочко, горілочка) ; б) назви сипких речовин та об’єктів, що не піддаються лічбі (е^. вугіллячко, листячко) ; в) іменники на позначення відрізків часу (е^. годинка, рочок) та понять, пов’язаних з часом (е^. раночок, літечко) ; г) назви грошових одиниць (е^. копієчка, грошики), ваги (е^. кілограмчик, фунтик) ; ґ) назви людей: загальні назви людей (е^. молодичка, сусідочка), за професією чи родом занять (е^. санітарочка, лейтенантик), за етнічним походженням (е^. україночка, китаяночка), за родинними зв’язками (е^. братик, зятенько), за особливостями зовнішності чи характеру, що сприймаються позитивно (е^. білявочка, хорошунчик) ; д) назви істот, пов’язаних із міфологічними уявленнями чи релігійними віруваннями народу (е^. янголяточко, душечка) ; е) назви частин тіла та поверхні шкіри дорослих людей (е^. рученька, волоссячко) ; є) назви дорослих тварин (е^. корівонька, кішечка), птахів (е^. синичка, галочка), комах (е^. бджілка, комарик), риб (е^. судачок, окунець) ; ж) назви, пов’язані зі світовідчуттям та духовним життям людини (е^. доленька, святечко) ; з) назви, утворені від різних абстрактних понять (е^. безголов’ячко, відрадонька) ; и) назви природних об’єктів (е^. місяченько, зіронька).

Наприклад: Чи не можна, – питаю, – у вас молочка? [6, с. 257] або Соню, сходи до неї і скажи, що я послав їй, як співав на ярмарках Зінь- ківських бандуристочка сліпенький, послав три зозулі з поклоном... [10, с. 302].

III. Групи іменників із негативним оцінно-емоційним і/або експресивним значенням (утворюються від основ конкретної/абстрактної семантики) : а) назви людей: за соціальним станом (е^. царьок, панок), за етнічним походженням (е^. ляшок, французик), за особливостями зовнішності чи характеру, що сприймаються негативно (е^. брехунець, п’яничка), збірні назви (е^. людці, народець) ; б) назви на позначення абстрактних понять (е^. грішок, інтрижка). Наприклад: А тим часом вороженьки Чинять своюволю – Кують речі недобрії [12, с. 95] або [Анна] Господи, сорочку покривавив! Ну, що се з тобою сталося, Миколо? [Микола] Та то наш війтонько, гідний та поважний [1І, с. 15].

В українській мові демінутиви, крім функцій вираження малого розміру і/або суб’єктивного ставлення, здатні створювати загальний емоційно-експресивний фон мовлення, передавати настрій мовця, не виражаючи безпосередньо його ставлення до об’єкта, підпорядковуватися стильовій спрямованості тексту або привносити додаткову інформацію, пов’язану зі значенням малості. Наприклад: Але на заручинах, коли приїхав сам Мартин, коли на стіл поставили і слив’яночки, і вишнівочки, та коли варенички підсмажені подали, та ковбаска запахла, о, тоді Одарка іншої заспівала [9, с. 34] або [Платон] Від заводу аж до соломинки, до гвіздочка, до кирпичинки – все берегти треба! [8, с. 62]. ]). Крім того, на думку деяких дослідників, у східнослов’янських мовах оцінно-емоційні суфікси можуть механічно приєднуватися до слів, коли демінутиви вживаються в народному мовленні за традицією, не виражаючи суб’єктивного ставлення [1, с. 38].

Серед іменників-демінутивів латинської мови ми виділили такі групи:

І. Групи іменників зі значенням об’єктивної зменшеності (утворюються від основ конкретної/абстрактної семантики) : а) назви транспортних засобів та їх частин (e. g. carrulus – візочок, navicula – кораблик) ; б) назви художніх творів (e. g. actiuncula – коротка судова промова, fabella – казочка) ; в) збірні назви (e. g. gregiculus – отарка, copiolae – невелике військо) ; г) назви харчових продуктів та понять, пов’язаних із прийняттям їжі (e. g. lucunculus – паляничка, cenula – невеликий обід) ; ґ) назви рослин та їх частин (e. g. cannula – низькорослий очерет, cauliculus – стебельце) ; д) назви зброї та її частин (e. g. parmula – невеликий щит, sagittula – маленька стріла, lanceola – короткий спис) ; е) назви житла та його частин (e. g. casula – хатинка, porticula – галерейка), предметів інтер’єру (e. g. mensula – столик, scabellum – ослінчик) ; є) назви невеликої кількості чогось (e. g. farinula – жменька борошна, tusculum – невелика кількість фіміаму) ; ж) назви населених пунктів (e. g. oppidulum – містечко, viculus – сільце) ; з) назви грошових понять (e. g. libella – дрібна монета, viaticulum – нвелика сума грошей на дорогу) ; и) назви одягу (e. g. sagulum – короткий плащ, togula – маленька тога), взуття (e. g. caligula – чобіток, crepidula – невелика сандалія), біжутерії або їх окремих частин (e. g. balteolus – пасочок, perula – сумочка) ; і) назви частин тіла дітей або тварин (e. g. ossiculum – кісточка, corniculum – ріжок), утворень на поверхні шкіри (e. g. cicatricula – шрамик, ulcusculum – прищик) ; ї) назви посуду та хатнього начиння (e. g. panariolum – корзинка для хліба, urceolus – глечик), інших предметів хатнього вжитку (e. g. culcitula – подушечка, lucernula – лампадка), знарядь праці (e. g. dolabella – мотичка, securicula – сокирка) ; й) назви дітей та молодих людей (e. g. virguncula – дівчинка, sacerdotula – молоденька жриця) ; к) назви невеликих ділянок землі (e. g. pratulum – лужок, silvula – лісок), особливостей