Семантико-функціональні особливості демінутивізованих іменників української та латинської мов

Як і в українській мові, більшість латинських демінутивів зі значенням об’єктивної зменшеності здатні отримувати оцінно-емоційні конотації, зумовлені контекстуально. Наприклад: Raptim denique paupertina Milonis cenula perfunctus... (Я швидко з’їв скупенький обідець Мілона...) [13, с. 148] або... meus alioquin consobrinus,..., qui mecum primis ab annis nutritus et adultus individuo contubernio domusculae... (... мій двоюрідний брат..., який зі мною від народження зростав у нашому любому домі...) [13, с. 230].

II. Групи іменників із позитивним оцінно-емоційним та/або експресивним значенням (утворюються від основ конкретної семантики) : а) назви людей: загальні назви (e. g. amicula – пдруженька, dominula – хазяєчка), за родинними зв’язками (e. g. filiolus – синочок, uxorcula – дружинонька) ; б) назви тварин (e. g. gallinula – курочка, ovicula – овечка). У латинській мові, на противагу українській, виявилося значно важче визначити, де зменшувальні іменники позначають об’єктивно маленький розмір чи недорослість, а де виражають суб’єктивну оцінку, в зв’язку з тим, що українська мова має окремий набір демінутивних суфіксів для позначення недорослості, тоді як в латинській мові таке розмежування відсутнє.

Як і в українській мові, латинські демінутиви, денотативне значення основи яких потенційно передбачає позитивну чи нейтральну оцінку, в контексті можуть здобувати негативні конотації. Наприклад: Erat ei tamen uxorcula... verum tamen postrema lascivia famigerabilis – Була в нього дружинонька,... яка мала славу останньої розпусниці [14, с. 132]).

III. Групи іменників із негативним оцінно-емоційним та/або експресивним значенням (утворюються від основ конкретної/абстрактної семантики) : а) назви на позначення людей за певними характеристиками, які сприймаються негативно (e. g. homullus – ница людина, muliercula – жінка легкої поведінки) ; лайливі назви, отримані внаслідок метафоричного переносу (e. g. lupula – хвойдочка, bestiola – тварючка) ; б) назви абстрактних понять (e. g. memoriola – поганенька пам’ять, moscilli – ниці звичаї). Наприклад: Dii boni, quales illic homunculi vibicibus lividis totam cutem depicti, dorsumque plagosum scissili centunculo magis inumbrati quam obtecti... – Добрі боги, що то за людці: вкриті синцями по всьому тілу, а клапті лахміттячка на побитій спині більше оголювали їх, аніж прикривали... [14, с. 146].

 

 

 Аналіз семантики та функцій демінутивних одиниць в українській і латинській мовах показав, що демінутивізація в системі іменника може використовуватися:

1) для вираження об’єктивної зменшеності конкретних, відчутних для сприйняття об’єктів за параметрами висоти, довжини, товщини, глибини, обсягу, об’єму та вказувати на малість за віком. Особливістю латинської мови є те, що в ній існує досить багато демінутивів абстрактної семантики, яким в українській мові найчастіше відповідають описові конструкції (е^. оїїоіит – короткий відпочинок, offensїuncula – маленька неприємність). Було б неправильно стверджувати, що в українській мові такі демінутиви відсутні, але, як правило, вони виражають не зменшеність, а оцінно-емоційне ставлення мовця до повідомлюваного або експресію (е^. дільце, вітаннячко), тоді як у латинських демінутивів сема об’єктивної зменшеності виражена досить чітко;

2) для вираження позитивного оцінно-емоційного та/або експресивного значення в групах іменників на позначення живих істот та конкретних об’єктів. Характерною особливістю україн¬ської мови виявилося те, що в ній демінутиви існують у групах лексем на позначення неживих чи абстрактних об’єктів, явищ матеріального чи духовного світу. Такі об’єкти принципово не можуть мати зменшений розмір або ослаблений вияв ознаки і вживаються для увиразнення, підсилення певної інформації або на вимогу стильової спрямованості мовлення;

3) вираження негативного оцінно-емоційного та/або експресивного значення в групах іменників на позначення живих істот та конкретних об’єктів, а також у сфері абстрактних понять.

Ядром системи демінутивів оцінно-емоційної семантики виявилися групи на позначення людини. Майже співмірними в досліджуваних мовах є ряди позитивно-оцінних демінутивів від загальних назв людей та від назв родинних зв’язків, безеквівалентними – українські пестливі назви за родом занять та походженням. Спільними є групи негативно-оцінних демінутивів на позначення людей за рисами чи ознаками, які в суспільстві або лише мовцем сприймаються негативно. Притаманними тільки українській мові виявилися негативно-оцінні демінутиви від назв людей за етнічним походженням та суспільним становищем.

Іменники-демінутиви оцінно-емоційної семантики в кожній із досліджуваних мов здатні до вираження як позитивних (пестливість, доброзичливість, ласка, співчуття тощо), так і негативних (зневага, іронія, зверхність, нехтування тощо) оцінно-емоційних конотацій. Такий семантико- функціональний збіг можна пояснити подібністю концептуалізації поняття малості на когнітивному рівні носіїв досліджуваних мов. З одного боку, малість свідчить про беззахисність, неагресивність, викликає почуття довіри та доброзичливе ставлення (насамперед, коли це стосується живих істот), а з іншого, вона асоціюється з маловартісністю, неважливістю, що породжує ряд негативних оцінок. Поняття малості пов’язує між собою різні, іноді діаметрально протилежні значення, що нерідко призводить до появи конотативної енантіосемії, коли лише контекст здатен встановити специфіку емоційного змісту.

Аналіз виразників категорії демінутивності в українській та латинській мовах засвідчує гносеологічно-мовну універсальність цієї категорії. Національно-мовна специфіка виявляться у потенцій-ній здатності до вираження ширшого чи вужчогосемного ряду, а також в емоційній наснаженості та експресивній силі виразників категорії демінутивності у кожній із досліджених мов. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у залученні до аналізу матеріалу більшої кількості мов.

 

1. Мандельштам И. Об уменьшительных суффиксах в русском языке со стороны их значения / И. Мандель¬штам // ЖМНП, 1903. – Июль. – С. 34-66.

2. Плямоватая С. С. Размерно-оценочные существительные в современном русском языке: [учебное пособие] / Софья Семеновна Плямоватая; Московский горный ин-т. – М., 1961. – 120 [2] с.

3. Словотвір сучасної української літературної мови / відпов. ред. М. А. Жовтобрюх – К. : Наукова думка, 1979. – 406 с.

4. Taylor J. R. Linguistic Categorization: Prototypes in Linguistic Theory / John R. Taylor. – Oxford: Clarendon Press, 1995. – 321 р.

Джерела ілюстративного матеріалу:

5. Андрухович С. Яйце про любов / Софія Андрухович // 100 тисяч слів про любов, включаючи вигуки / авт. проекту С. Г. Васильєв, О. А. Коваль; упор. С. Г. Васильєв. – Харків: Фоліо, 2008. – С. 17-30.

6. Вишня О. Дика коза / Остап Вишня // Фейлетони. Гуморески. Усмішки. Щоденникові записи / упоряд. І. В. Зуба; ред. І. О. Дзеверін. – К. : Наукова думка, 1984 – С. 254-259.

7. Забужко О. What makes you smile when you are tired / Оксана Забужко // 100 тисяч слів про любов, включа¬ючи вигуки: / авт. проекту С. Г. Васильєв, О. А. Коваль; упор. С. Г. Васильєв. – Харків: Фоліо, 2008. – С. 98-112.

8. Коломієць О. Дикий Ангел / Олексій Федотович Коломієць. // Дикий Ангел. Камінь русина. П’еси. – К. : Рад. письменник, 1982. – 142 с.

9. Самчук У. Марія. Хроніка одного життя/ Улас Самчук // Марія. Хроніка одного життя: Роман / післямова С. П. Пінчука. – К. : Рад. Письменник, 1991. – 190 с.

10. Тютюнник Г. Три зозулі з поклоном / Григір Михайлович Тютюнник // Вибрані твори: Оповідання... / пе- редм. Б. Олійника. – К. : Дніпро, 1981. – С. 298-302.

11. Франко І. Украдене щастя / Іван Якович Франко. // Зібрання творів у 50-ти тт. / ред. кол. Є. П. Кирилюк та ін. – Т. 24. – К. : Наукова думка, 1979. – С. 7-64.

12. Шевченко Т. Катерина // Зібрання творів: У 6 т. – К., 2003. – Т. 1. – С. 92-109.

13. Apulejus Metamorphoses /Apuleius (Saturninus) // Metamorphoses: In 2 vol. – Cambr., Mass. ; Lnd. : Harvard UP, 1989. – Vol. 1: Books 1-6. – 371 p.

14. Apulejus Metamorphoses / Apuleius (Saturninus) // Metamorphoses: In 2 vol. – Cambr., Mass. ; Lnd. : Harvard UP, 1989. – Vol. 2: Books 7-11. – 377 p.