Сфера охорони здоров'я мешканців Поділля у середині 1960-80-х рр.

 

 

У статті аналізуються особливості становища сфери охорони здоров ’я Поділля у середині 1960-80-х рр.

Ключові слова: охорона здоров'я, лікувально-профілактичні заклади, санітарно-епідеміологічне становище, фельдшерсько-акушерські пункти

За сучасних умов з’явилася можливість глибшого дослідження соціальної політики у напрямі створення належних санітарно-побутових умов життя та охорони здоров’я населення. Основною метою сучасної реформи у сфері останньої є забезпечення високої працездатності та рівня життя громадян, усунення факторів ризику для здоров’я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності; збереження демографічного потенціалу та покращення якісних характеристик життя населення. Тільки всебічне глибоке дослідження всіх аспектів минулого в їх ретроспективі дасть змогу сформувати належні принципи ефективної системи охорони здоров’я України.

Висвітлення цієї проблеми є досить актуальним, адже ця система відіграє виняткову роль у забезпеченні належного рівня життя населення, а також є однією з найважливіших внутрішніх державних функцій. Тема частково висвітлювалася у роботах А. Білієнка [1], О. Голяченка, А. Обухова [2], В. Кравченка [3], Л. Лєка- рєва [4-5], С. Марковського [6], Л. Пастушенка [7], К. Разінкіної [8-9], С. Рибак-Рибаченко [10], В. Тімкова [11], В. Шаталюка М. Коряка [12]. Також слід відзначити значущість архівних матеріалів, що зберігаються в Держархівах Вінницької та Хмельницької обл. Мета цієї статті полягає в аналізі основних рис формування і становлення системи охорони здоров’я на Поділлі у середині 1960-80-х рр.

Ситуація, що складалася в галузі охорони здоров’я в цей час була не найкращою. Незабезпечення державою міських і сільських населених пунктів закладами медичного обслуговування, зумовило певне невдоволення серед населення краю. Поглиблювалась тенденція до ширшого залучення колгоспів і радгоспів до будівництва лікарняних закладів і стримування державних асигнувань для цієї справи. За цей період кількість лікарень значно зменшилася, хоча на тлі інших областей, ситуація на Поділлі характеризувалася певними позитивними тенденціями. Так, Вінницький і Хмельницький обласні відділи охорони здоров’я спрямували діяльність щодо виконання постанови ЦК КПРС від 14 січня 1960 р. «Про заходи по дальшому поліпшенню медичного обслуговування та охорони здоров’я населення». Під керівництвом партійних організацій і місцевих Рад, за безпосередньої участі громадськості, проводилося будівництво медичних закладів. Подана нижче таблиця відображає цю динаміку зростання кількості медичних закладів Подільського краю.

Наведені дані засвідчують, що впродовж 196080-х рр. проходили процеси укрупнення центральних районних і дільничних лікарень, за рахунок ліжкового фонду малопотужних дільничних лікарень. У той же час, спостерігалася тенденція до збільшення (майже вдвічі) кількості лікарняних ліжок в обох областях. Упродовж означеного періоду кількість лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів у Вінницькій обл. зросла майже вдвічі, а на Хмельниччині, навпаки, дещо зменшилася. Позитивно позначилася на якісній характеристиці медичних закладів Вінниччини і побудова 1973 р. важливих об’єктів – онкологічного диспансеру та корпусів госпіталю для інвалідів війни. Ці заклади були споруджені за рахунок коштів, зароблених на комуністичних суботниках. Також діяв кардіологічний корпус і нова поліклініка обласної лікарні ім. М. Пирогова. З’явилися новобудови і в районних центрах, зокрема у селах Калинівського, Літинського і Хмільницького р-нів. Лікувальні заклади в них були розміщені у світлих, просторих приміщеннях, відділення були оснащені сучасною діагностичною апаратурою, інструментами, в палатах була чистота й затишок [12, 2]

За вказаний період були споруджені нові медичні установи і в багатьох селах області. Серед них – двоповерхова лікарня на сто ліжок у Кирнасівці Тульчинського р-ну, на будівництво якої витратили біля 1 млн. крб. Територія, що прилягала до лікарні, вабила зір – багато квітів, зелених насаджень. Також було відкрито нові лікарні у селах Качківці Немирівського р-ну, Ярмолинці Г айсинського р-ну, Сокиринці Вінницького р-ну, реконструйовано лікарню Калинівського р-ну, що вважалася однією з найкращих в області [6, 1].

Важливою складовою розвитку лікувальних установ Подільського краю був рівень їх забезпечення кваліфікованими кадрами. Головне завдання, яке ставилося перед лікарями і середнім медперсоналом, – покращення профілактики захворювань, вчасно надана медична допомога, особливо сільським жителям, які проживали у віддалених районах області. Не менш важливим було запровадження нових методів діагностики і лікування, з метою покращення рівня життя населення краю. У Вінницькій обл. досить активно проводили роботу щодо підвищення кваліфікації лікарів і середніх медичних працівників наявні медичні установи – Вінницький медичний інститут і 5 медучилищ (Вінницьке, Бершадське, Гайсинське, Погребищенське, Могилів-Подільське). У Хмельницькій обл. лікарів і середніх медпрацівників готували Хмельницьке, Кам’я- нець-Подільське та Чемеровецьке медучилища. Не меншу роль мав Тернопільський медінститут, який тільки з випуску 1984 р. на роботу до сільської місцевості направив 89 лікарів, 130 фельдшерів і акушерок та 30 стоматологів. При цьому молодим спеціалістам приділялася значна увага, зокрема, направляючи на роботу, для них вирішували житлове питання. З метою жпідвищення їх кваліфікації, на базі кращих дільничних лікарень, організовувалися семінари [20, 2-3].

приділялася й атестації медичних працівників, під час якої вагому роль відігравали курси підвищення кваліфікації, що проходили в інститутах удосконалення лікарів, а також на місцевих базах. Щороку кількість атестованих лікарів збільшувалась. Так, наприклад, за 1965-1975 рр. на Вінниччині були атестовані біля 800 лікарів. Крім того, підвищення кваліфікації лікарського персоналу проводилося в кожному лікувально-профілактичному закладі щомісячно, шляхом направлення на короткотермінові курси, семінари, декадники, конференції [12, 3]. Поступово зміцнювався і науковий потенціал лікарів-ен- тузіастів. Основними напрямами, за якими