Шкідливість бур’янів і вдосконалення системи захисту озимої пшениці в умовах зони лісостепу України

Предмет:

Сільське господарство

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

30

Мова:

Українська

Оцінка:

бур’янів, що складало 3, 6%. У третій декаді травня дали сходи в середньому 2, 6% (6 шт. /м²), а в першій декаді червня – лише 2, 4% сходів бур’янів (5 шт. /м²). У 1999 році у ці декади з’являлось найменше сходів бур’янів – відповідно 1 і 2 шт. /м², а в 1998 році найбільше – відповідно 8 і 6 шт. /м². За період з 10 по 20 червня інтенсивність появи сходів зростала до 6, 6% (14 шт. /м²). В останній декаді червня інтенсивність появи нових сходів бур’янів досягала максимуму і становила 33, 2% (72 шт. /м²). За період вегетації озимої пшениці в 1997-1999 роках у посівах з’явилось у середньому 218 сходів бур’янів на 1 м². Найбільше було сходів однорічних ярих видів бур’янів – 148 шт. /м², або 67, 6% від загальної кількості бур’янів. Однорічних зимуючих видів було 63 шт. /м², або 28, 7%, а багаторічних видів – 8 шт. /м², або 3, 7%.

РОЗДІЛ 5. ПРОЦЕС ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ МІНЕРАЛЬНОГО ЖИВЛЕННЯ КОМПЛЕКСОМ БУР’ЯНІВ У ПОСІВАХ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ

Серед факторів, що впливають на формування агроценозу і визначають рівень шкідливого впливу на культурні рослини важливим є рівень використання бур’янами основних елементів живлення. Дослідженнями Knake E. L. (1975), Матушкина С. І., Кунак В. Д. (1983), Баздирєва Г. І. (1985), Верещагіна Л. М. (2000) встановлено, що вміст основних елементів мінерального живлення в сухій речовині бур’янів часто значно більший, ніж у культурних рослин. Результати досліджень Іващенко О. О. (1986) свідчать, що вміст елементів живлення у сухій речовині одного і того ж виду бур’яну протягом вегетації змінюється. Найбільша кількість їх була відмічена в період формування бур’янами насіння (репродуктивних органів) (рис. 3). Для більшості дводольних видів це відбувалося у фазу молочно-воскової стиглості озимої пшениці. У цей період комплекс бур’янів формував найбільшу надземну масу – 2976, 8 г/м², а використання основних елементів живлення становило: азоту – 90, 12 кг/га, фосфору – 38, 51 кг/га, калію – 103, 42 кг/га. Особливо активно використовували елементи мінерального живлення сухоребрик Льозеліїв (Sisymbrium loeselii L.) – 23, 1, 12, 4 та 29, 0 кг/га за азотом, фосфором, калієм відповідно при надземній масі 891, 4 г/м², кучерявець Софії (Descurainia sophia (L.) Webb. ex Prantl) – 25, 4, 10, 0 та 23, 8 кг/га при надземній масі 768, 3 г/м², осот рожевий (Cirsium arvense (L.) Scop.) – 9, 3, 3, 9 та 9, 7 кг/га при надземній масі 326, 7 г/м², осот жовтий (Sonchus arvensis L.) – 6, 0, 2, 6 та 7, 4 кг/га при надземній масі 231, 5 г/м², лобода біла (Chenopodium album L.) – 4, 6, 1, 5 та 6, 5 кг/га при надземній масі 122, 7 г/м².

РОЗДІЛ 6. ШКОДОЧИННІСТЬ, ЕКОНОМІЧНІ ТА ГОСПОДАРСЬКІ ПОРОГИ ШКОДОЧИННОСТІ НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНИХ ВИДІВ БУР’ЯНІВ У ПОСІВАХ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ У ЗОНІ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Була встановлена шкодочинність комплексу найбільш типових для посівів озимої пшениці у зоні Лісостепу бур’янів (рис. 4), що становила: осоту рожевого (Cirsium arvense (L.) Scop.) з надземною масою 133, 0 г/м² – 0, 86 ц/га, осоту жовтого (Sonchus arvensis L.) з надземною масою 101, 4 г/м² – 0, 61 ц/га, сухоребрика Льозеліївого (Sisymbrium loeselii L.) з надземною масою 107, 1 г/м² – 0, 59 ц/га, кучерявця Софії (Descurainia sophia (L.) Webb. ex Prantl) з надземною масою з 57, 5 г/м² – 0, 25 ц/га, триреберника непахучого (Matricaria perforata Merat.) з надземною масою 54, 9 г/м² – 0, 24 ц/га, куколиці нічної (Silene noctiflora L.) з надземною масою 42, 6 г/м² – 0, 21 ц/га, сокирок польових (Consolida arvensis L.) з надземною масою 45, 2 г/м² – 0, 19 ц/га, підмаренника чіпкого (Galium aparine L.) з надземною масою 37, 7 г/м² – 0, 15 ц/га, талабану польового (Thlaspi arvense L.) з надземною масою 32, 4 г/м² – 0, 13 ц/га зерна озимої пшениці.

Проведені дослідження стали основою для визначення порогів шкодочинності комплексу бур’янів при застосуванні гербіцидів сучасного асортименту як за чисельністю, так і за масою.

РОЗДІЛ 7. ВИКОРИСТАННЯ ФІТОЦЕНОТИЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ДЛЯ КОНТРОЛЮВАННЯ ЗАБУР’ЯНЕННЯ ПОСІВІВ

У 1998-1999 рр. було проведено вивчення забур’яненості посівів озимої пшениці при різній густоті стояння продуктивних стебел. Дослідження проводились у посівах озимої пшениці сорту Поліська 90. Схемою досліду було передбачено 6 варіантів різної густоти продуктивних стебел озимої пшениці (від 430 до 700 шт. /м² посіву).

Дослідження показали, що за густоти стояння продуктивних стебел культури 430 шт. /м² посіву в період цвітіння озимої пшениці нараховували в середньому 101 шт. /м² рослин бур’янів, що накопичували надземну масу 2457, 1 г/м². При такій густоті стебел на 1 м² посіву озима пшениця формувала листовий апарат, який складав 3, 27 м²/м² (рис. 7). Такі посіви були найменш продуктивними.

За збільшення густоти продуктивних стебел до 500 шт. /м², площа листя озимої пшениці зростала до 3, 81 м²/м², а забур’яненість знижувалась до 53, 0 шт. /м² рослин бур’янів, що накопичували надземну масу в 2, 3 нижчу, ніж