Шляхи попередження торгівлі жінками

«Профілактика»: проведення кампаній з підвищення стурбованості проблемою і поінформованості потенціальних жертв про ризик.

«Захист жертв»: притулки в країнах транзиту і центри прийому в країнах походження; гарячі телефонні лінії; проекти з надання допомоги;

«Технічна співпраця»: надання допомоги урядам р розробці законодавства і поширенні позитивного досвіду з метою ефективної боротьби з проблемою і з метою захисту фундаментальних прав жертв торгівлі людьми.

Щодо неурядових організацій, то їх існує дуже велика кількість. Прикладами є: Карітас Італьяна в Італії, яка частково діє і в Україні, Всесвітня організація за Виживання (The Global Survival Network), Фонд проти торгівлі людьми (The Foundation against Trafficking), Кризовий центр «Ангара» в Іркутську, Центр «Жінка для жінки» в Україні, Всесвітній альянс проти торгівлі жінками (Таїланд) та багато інших.

Окрім реформування законодавства щодо врегулювання питань торгівлі людьми, в різних країнах світу необхідно вжити таких заходів:

1. Підвищити рівень інформованості:

країни повинні фінансувати та організовувати інформаційні кампанії з метою попередження торгівлі людьми, які мають здійснюватись у співпраці з неурядовими організаціями;

групи особливого ризику необхідно забезпечувати інформацією щодо методів вербування, використовуваних торгівцями людьми, про законні вимоги для міграції до інших країн і про можливості заробітку в таких країнах.

2. Розглянути проблеми економічного і соціального стану жінок у країнах походження:

ліквідація насильства проти жінок у всіх сферах громадського життя, а також надання захисту і допомоги жертвам насильства;

- необхідно дати законодавче визначення насильству і забезпечити, щоб усі форми насильства вважалися злочинними і підлягали покаранню відповідно до карного законодавства, а також ефективно переслідувалися державними органами;

варто вести збір статистичних даних із проблемами насильства за статевою ознакою, а також проводити дослідження про ступінь його поширеності, про його причини і наслідки;

ведення антидискримінаційного законодавства, надання жінкам надійних засобів захисту проти всіх форм дискримінації у сфері зайнятості, зокрема у доступі до робочих місць, професійному навчанні, визначенні заробітку або звільненні;

ліквідація маргіналізації жінок у нестабільних і низькооплачуваних секторах економіки;

введення рівного поділу сімейних обов'язків між чоловіками і жінками через використання в трудовому і соціальному законодавстві поняття «відпустка з догляду за дитиною» замість «декретна відпустка».

3. Розробити імміграційну політику у країнах призначення, створити додаткові можливості для осіб, які бажають легально мігрувати з метою одержання роботи, освіти і професійної підготовки.

4. Змінити статус перебування жертв торгівлі людьми:

утримуватися від негайного вислання осіб, які постраждали від торгівлі людьми, через їхній нелегальний статус;

варто надати такій особі дозвіл на перебування, принаймні, на період розгляду, який має складати щонайменше 6 місяців; дозвіл має містити доступ до медичної, психологічної, соціальної та юридичної допомоги, фізичний захист і можливість легального працевлаштування;

держава повинна надати притулок особам, які постраждали від торгівлі людьми; для цього державна влада повинна розглядати жертв торгівлі людьми як «членів певної соціальної групи» відповідно до Конвенції про статус біженців.

5. Посилити і вдосконалити захист жінок і дітей в країнах «постачальниках» і скоротити ринок послуг в «приймаючих» державах Північної Америки, Азії і Європи.

6. Важливим є створення всеохоплюючої транснаціональної стратегії, яка повинна включати в себе способи захисту жінок і дітей від злочинців і ефективну систему розслідування і притягнення до відповідальності.

7. Необхідно забезпечити захист жертв і систему реабілітації, тобто, з одного боку, забезпечити особисті права людини, а з іншого – забезпечити кримінальне переслідування вчинків, пов'язаних з торгівлею людьми (так як вже зазначалося, кримінальне переслідування ускладнюється без згоди жертв виступати в якості свідків на процесі; відповідно, правоохоронним органам необхідно співпрацювати з соціальними організаціями, які в змозі захистити жертву і провести з нею комплекс реабілітаційних процедур).

8. Позитивний вплив справить контроль Інтернету, так як переміщення може відбуватися як фактично, так і віртуально (за допомогою передачі фотокарток).

9. Важливим є розвиток спеціальних навчальних програм у рамках ВНЗ і закладів підготовки працівників правоохоронних органів.

10. Окрім того, потрібно сприяти працевлаштуванню молоді.

11. Постійно контролювати діяльність туристичних організацій і здійснювати її моніторинг.

12. Проводити спеціальні «гарячі» лінії, широку роз'яснювальну роботу.

13. Створювати мережу антикризових центрів.

Отже, поряд з тим, що ринкова економіка має масу позитивних аспектів, підвищує мобільність і надає більше можливостей в епоху глобалізації. Вона тягне за собою поширення організованої злочинності, високі людські і соціальні затрати – все це занадто висока ціна для багатьох низько розвинутих країн, нездатних повноцінно конкурувати на загальносвітовому ринку. Тому сьогодні повстало завдання врегулювання проблем, що виникли. Для їх вирішення знадобиться мобілізація сил усіх країн для реалізації єдиної стратегії, що включає в себе діяльність не тільки урядів та урядових організацій, а й активне залучення неурядових організацій та суспільної ініціативи.

 

 

Аніщук Н. До проблеми работоргівлі жінками // Право України. – 2002. – № 9.

Іващенко В. О. Торгівля жінками та дітьми (кримінологічні та кримінально-правові аспекти боротьби) : Моногр. – К., 2004.

Кобзін Д. Ситуація щодо торгівлі жінками в Україні (подробиці соціологічного дослідження) // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х., 2002. – № 18.

Надьон О. Торгівля жінками: чинники, складові та шляхи // Право України. – К., 2003. – № 6.

Нелегальна міграція та торгівля жінками у міжнародно-правовому контексті. У 2 кн. : Наук. – практичний та док. – джерельний комплекс. Кн. 1. Ч. 2/ НАН України; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького / За ред. Ю. С. Шемшученка. – К., 2001.

Римаренко Ю. Попередження та боротьба із торгівлею жінками: нові ініціативи світового співтовариства // Вісник Академії правових наук. – 2003. – № 2-3.

Сергєєва Л. Система та завдання державного управління запобіганням торгівлею жінками // Актуальні проблеми державного управління. – О. : Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2006. – Вип. 1 (25).