Шлюб за сімейним законодавством

 

Вступ

1. Поняття шлюбу

2. Порядок укладення і реєстрації шлюбу

3. Поняття та випадки припинення шлюбу

Висновки

Список використаних джерел

 

 

Слово «шлюб» бере початок від давньослов'янського «слюб» – урочиста обіцянка. «Слюбитись» означає «домовитись». Шлюб – це добровільний, рівноправний союз жінки і чоловіка, спрямований на створення сім'ї; він складається за існуючими в суспільстві законами і спричиняє особисті та майнові права й обов'язки між подружжям.

Не можна обійти увагою і такий різновид шлюбу, як альтернативний шлюб: зв'язок одруженого чоловіка з незаміжньою жінкою, яка має від нього дітей (конкубінат). Взагалі конкубінат – це існування довгострокового шлюбного союзу, не закріпленого формально. «Надлишок» жінок дає можливість чоловікам поряд із шлюбним союзом утворювати конкубінативний союз. «Молодіжні» шлюби (спочатку були поширені в Скандинавії та Німеччині, потім з'явилися в інших країнах) – це такий тип дошлюбного життя, коли молода пара живе разом, не оформлюючи свої стосунки юридичне.

У всіх промислово розвинутих країнах базовою сім'єю, незважаючи на її перетворення, е. як і в минулому, моногамія. На її тлі альтернативні шлюби виглядають невеличкими вкрапленнями. Багато соціологів, зокрема С. І. Голод, прогнозують магістральний напрям еволюції моногамної сімї до її подружньої форми. Вважають, що тут відкриваються унікальні можливості для розкриття всього різномаптя взаємовідносин: між чоловіком і жінкою, між батьками та дітьми.

Зважаючи на постійне зростання інтересу молоді до юридичних умов укладення і розірвання шлюбних відносин, зростання кількості розлучень, юридичних справ, які стосуються розподілу майна, стосунків з дітьми тощо, актуальним є розгялд питання про юридичний статус укладення, розірвання і документального офрмлення юридичних відносин.

 

 

Відповідно до ст. 21 Сімейного кодексу (СК) України шлюб – це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Таке визначення не розкриває повною мірою зміст цього поняття, але дає його лише в тих межах, в яких відносини шлюбу піддаються регламентації сімейно-правовими нормами.

В юридичній літературі зустрічаються визначення, які вміщують основні ознаки шлюбу, наприклад: такий, що укладається в установленому порядку з дотриманням вимог закону добровільний і рівноправний союз вільних жінки і чоловіка, спрямований на створення сім'ї, і що породжує у них взаємні права та обов'язки. Деякі автори підходять до визначення шлюбу як договору. Але, на нашу думку, шлюб не містить всіх необхідних ознак договору і має свої специфічні ознаки, непритаманні договору.

Ознаками шлюбу є:

добровільність, тобто наявність добровільної згоди обох з подружжя (ст. 24 СК) ;

досягнення шлюбного віку жінкою та чоловіком, що вступають в шлюб (ст. 22 СК) ;

реєстрація шлюбу у встановленому законом порядку органом, визначеним Сімейним кодексом;

спрямованість на утворення особистого сімейного союзу. чоловіка і жінки.

Інша справа – шлюбний договір, яким особи, що вступають в шлюб, чи подружжя в період шлюбу врегульовують відповідні майнові відносини на час шлюбу. У даному разі шлюбному договору притаманні майже усі ознаки цивільно-правового договору.

Новий Сімейний кодекс, як і Кодекс про шлюб та сім'ю України, не визнає шлюб, не зареєстрований в органах РАЦСу, а також церковний шлюб. Однак у ст. 21 СК зазначається, що релігійний обряд шлюбу є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя у тому разі, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.

Стосовно шлюбу, не зареєстрованого в органах РАЦСу, то новий СК визнає можливість поширення на майно, набуте особами, що не перебувають у зареєстрованому шлюбі, за час спільного проживання, режиму права спільної сумісної власності у разі, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними (ст. 74 СК).

Умови вступу в шлюб – це ті умови, дотримання яких необхідне для правозгідності шлюбу. Правозгідним відповідно до ст. 37 СК є шлюб, який укладено з дотриманням вимог закону. До випадків неправозгідності шлюбу відносяться: визнання шлюбу недійсним у судовому порядку, а також недійсність шлюбу з підстав, передбачених пунктами 1-3 ст. 39 СК, та подальше анулювання актового запису про шлюб органом РАЦСу.

Відповідно до нового Сімейного кодексу умовами вступу в шлюб є:

взаємна вільна згода жінки та чоловіка на укладення шлюбу, тобто шлюб має бути добровільним;

досягнення особами, що бажають вступити в шлюб, на день реєстрації шлюбу шлюбного віку.

Для жінки шлюбний вік становить 17 років, для чоловіка – 18 років. При цьому СК встановлює можливість вступу в шлюб особи, що досягла 14 років, для чого їй (йому) необхідно отримати рішення суду про надання права на шлюб, якщо судом буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Перешкодами для укладення шлюбу є:

перебування в іншому шлюбі. Українське сімейне законодавство не допускає багатошлюбності, тобто для укладення шлюбу необхідно або припинити шлюб, або не перебувати у шлюбі;

наявність між особами, що бажають одружитися, родинних зв'язків прямої лінії споріднення. Відповідно до ст. 26 СК не можуть перебувати у шлюбі між собою рідні брати, сестри – як повнорідні, так і неповнорідні, двоюрідні брати та сестри,