Склад учасників та правове становище у господарському процесі

Предмет:

Тип роботи:

Контрольна робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

Так, ч. 3 ст. 26 ГПК України передбачає, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються всіма правами й несуть усі обов’язки позивача. Частина 4 ст. 27 ГПК України надає третім особам, які не заявляють самостійних вимог, процесуальні права і покладає на них процесуальні обов’язки сторін. Виняток становлять права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову. Тобто, треті сторони, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, мають права, що є спільними для обох сторін та позбавлені прав, якими наділені лише позивач або лише відповідач. Це пояснюється тим, що треті сторони, з одного боку, не висувають жодних вимог, а з іншого – і від них самих ніхто нічого не вимагає. Єдиний їх інтерес у процесі полягає в тому, щоб у судовому рішенні факти справи були відображені вигідно для них (цей інтерес в Роз’ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 25 лютого 1992 р. № 01-6/244 названо “юридичний інтерес” (абз. 3 п. 1. 6.), що не зовсім точно, адже “юридичним” можна назвати інтереси позивача, відповідача, третьої сторони, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, і навіть інтерес прокурора).

Третя сторона як учасник процесу не зможе оспорювати встановлені невигідні для неї факти в інших господарських процесах, в яких братимуть участь ті ж сторони. Так само сторони будуть позбавлені права оспорювати вигідні третій особі факти. Таким чином, допущення до участі в справі третіх сторін, що не заявляють самостійних вимог, яке, на перший погляд, є порушенням принципу судової економії, насправді таким не являється, адже дозволяє уникнути більших судових витрат в подальшому.

Повернемося до принципу рівності. ГПК України зазначає, що треті сторони (ті, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору і ті, що таких вимог не заявляють) можуть вступити в справу до прийняття рішення господарським судом (ч. 1 ст. 27 і ч. 1 ст. 28 ГПК України). Закономірно виникає питання: які наслідки такого вступу у випадках, коли розгляд справи по суті вже розпочався?

Закон не дає чіткої відповіді на це питання. Можливі два підходи: або зі вступом третьої сторони розгляд справи починається заново (як у випадку залучення іншого відповідача чи заміни неналежного відповідача (ч. 4 ст. 24 ГПК України)), або ж розгляд справи продовжується (як у випадку процесуального правонаступництва (ст. 25 ГПК України)). Згідно з принципом рівності сторін, якщо в процес втупила третя сторона, справу слід розглянути заново. В іншому випадку третя сторона, вступивши в процес із запізненням, була б фактично позбавлена рівних з іншими прав (наприклад, права подавати свої міркування щодо достовірності доказів, вже досліджених судом, права заявити відвід судді тощо). Несправедливість такого підходу стає очевидною, якщо пригадати, що про залучення третьої сторони можуть клопотати учасники процесу (ч. 2 ст. 27 ГПК України). В такому випадку недобросовісний учасник міг би подати клопотання про залучення третьої сторони відразу після того, як суд дослідив спірні докази.

Розпочати розгляд справи заново після вступу в неї третьої сторони вимагає і принцип змагальності. Справді, важко уявити змагання, наприклад, чемпіонат по футболу, в середині якого до нього залучається ще один учасник.

Вимога розпочати розгляд справи з початку при вступі третьої сторони має і свою негативну сторону. Так, в складних, затяжних справах залучення третьої сторони наприкінці судового розгляду може означати повторення вже майже завершеної роботи. І все ж в даному випадку принципи рівності та змагальності мають перевагу над принципом економності господарського процесу.

Запобігти негативним наслідкам пізнього залучення третьої сторони (зокрема, зростанню в цих випадках судових витрат) можна на стадії підготовки справи до розгляду. Нажаль, ст. 65 ГПК України, яка присвячена підготовці справи до розгляду, прямо не передбачає залучення до участі в справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, як одну з підготовчих дій. Однак, така дія судді не суперечить закону.

Перелік дій по підготовці до судового засідання, який наводиться в ст. 65 ГПК України, не є вичерпним. Пункт 11 цієї статті надає судді право вчиняти інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. З іншого боку, ч. 1 ст. 27 ГПК України надає господарському суду право залучати до справи третю сторону без самостійних вимог за власною ініціативою (слід зазначити, що закон не накладає жодних обмежень щодо стадії процесу, на якій таке право може бути реалізовано). Для запобігання залученню до справи на завершальних стадіях судового розгляд третіх осіб, судді слід порушити це питання ще на нараді зі сторонами (до початку судового засідання). Частина 3 ст. 65 ГПК України надає судді право викликати представників сторін на таку нараду. При цьому вони мають знаходитися в тому ж населеному пункті, що й господарський суд. Правда, залишається незрозумілим, які заходи можуть бути вжиті до сторони, що недобросовісно затягує судовий розгляд і подає клопотання про залучення третьої сторони після початку судового розгляду. В цій ситуації доцільно застосовувати за аналогією положення ч. 4 ст. 49 ГПК України, за яким державне мито може бути покладене на сторону, через неправильні