Соціальна нерівність та деференціація доходів в Україні

Порівнюючи соціальну нерівність та диференціюю доходів таких країн як Росія, Білорусь, Польща.

За підсумками першого кварталу 2012 року, величина прожиткового мінімуму в Росії, за даними Росстату, склала 6307 рублів якщо перевисти в гривні то це складе 1638. 75 грн. на душу населення. На сьогоднішній день нижче межі бідності живе 18100000 росіян – це 12, 8% усього населення за не офіційними даними ця сума складає більший показник 20 – 30% це спичинено дифкренціацією доходів хоча через пільги і адресні допомоги ситуація з соціальним захистом виглядає краще ніж в Україні.

В Білорусії за межею бідності проживає 12% населення за офіційними даними. Населення Білорусії проїдає 56, 5% свого доходу. Прожитковий мінімум складає в гривнях 1401грн хоча середня заробітна плата складає 500доларів. В Польщі прожитковий мінімум складає 800 євро це найбільший показник доходу на пост радянському просторі а за межею бідності проживає 10, 8% населення Польщі.

 

 

Грошові доходи населення в західних регіонах значно нижчі, ніж в середньому по Україні. Це пов’язано з тим, що у західних регіонах більша частина населення зайнята у сільському господарстві. У вигідному становищі перебувають території, що мають промислову спеціалізацію які визначають галузі, чия продукція має експортну спрямованість, тобто галузі обробного комплексу. І навпаки, найбідніші регіони – це ті, у яких або низька частка промислового сектору в цілому, або домінуючі галузі перебувають у критичному становищі, що пов’язано з низькою конкуренто спроможністю їх продукції.

Крім того, в Україні сьогодні існує значний розрив між містом і селом за рівнем матеріальної забезпеченості, який є одним із найбільш вагомих факторів, що формує загальну ситуацію з розшарування населення. Це пояснюється різницею в оплаті праці сільської й міської груп населення, де розрив в оплаті праці на галузевому рівні становить в 2 раза й більше.

Таким чином, в Україні на сьогоднішній день існують такі види диференціації доходів населення, як: регіональна, галузева, між різними секторами економіки, між різними соціальними групами професіями тощо.

Звісно, таке становище негативно позначається на економіці України, адже фактор високої диференціації починає гальмувати економічне зростання.

 5. Диференціація доходів населення: причини, наслідки та шляхи вирішення проблеми

Ринкова економіка допускає високий ступінь соціальної нерівності. Основним причинами диференціації доходів, фактори які її породжують є:

1. Відмінності в здібностях. У різних людей різні фізичні та інтелектуальні здібності. Люди, що мають високі інтелектуальні здібності, високу кваліфікацію, можуть мати високооплачувану роботу.

2. Освіта і навчання. Люди суттєво відрізняються за рівнем освіти, професійної підготовки, а тому мають різні можливості заробляти. Але не всі мають можливості закінчити вищий навчальний заклад, оскільки безплатне навчання звужується. Здобуття освіти обходиться дорого.

3. Професійні смаки і ризик. Одні готові працювати на важких, не привабливих роботах, наприклад, добувати вугілля, виплавлювати сталь, і тому більше заробляють. Деякі намагаються працювати у двох місцях. Інші йдуть на ризик і виконують небезпечні роботи.

4. Володіння власністю. Частина людей володіє великою власністю – будівлями, машинами, підприємствами, цінними паперами – і одержує великі доходи від власності.

5. Панування на ринку. Підприємницький хист, уміння вибрати вдалу «нішу» для вкладання капіталу, впливати на ціни, швидко реагувати на зміни кон'юнктури ринку також є важливим фактором у нерівності доходів.

6. Щаслива випадковість, зв'язки, нещастя і дискримінація. Ці фактори роблять великий вплив на рівень доходів багатьох людей. Іноді високі доходи пов'язані з відкриттям корисних копалин, а контактами з діловими людьми, урядовцями. З іншого боку, є фактори, які негативно впливають на доходи сім'ї. До них можна віднести різні нещасні випадки, тривалу хворобу, смерть годувальника, безробіття, стихійні лиха.

7. Нівелюючі – складання заробітків сім'ї, пенсії пенсіонерів, які живуть в сім'ї і вносять свою пенсію до бюджету сім'ї, допомога, що одержують члени сім'ї.

8. Диференціюючі – наявність непрацездатних членів сім'ї, їх кількість у сім'ї; співвідношення працюючих і непрацюючих членів сім'ї.

Державне регулювання доходів і споживання ґрунтується на таких методах: законодавчих, економічних, адміністративних, погоджувальних. Вони взаємозалежні і доповнюють один одного.

До законодавчих методів належить розроблення законодавчої і нормативної бази регулювання доходів. Нормативи використовуються для розрахунків нормативних споживчих бюджетів, ставки податків -для утримання прибуткового податку, податків з юридичних осіб, включаючи і соціальні податки тощо.

До економічних методів належать визначення мінімальної заробітної плати, податкова політика, регулювання цін та зайнятості, оплати праці працівників тощо.

Адміністративні методи охоплюють такі заходи: прямий державний контроль над монопольними ринками; розроблення стандартів, контроль за їх додержанням; визначення і підтримання мінімально допустимих параметрів життя населення (установлення мінімуму заробітної плати, пенсій, допомоги на випадок безробіття) ; захист інтересів нації – ліцензування експорту або державний контроль над імпортом.

Погоджувальні методи (соціальне партнерство). Соціальне партнерство являє собою узгодження дій уряду, підприємців щодо динаміки оплати праці і соціальних трансфертів.

Рівень диференціації грошових доходів населення вимірюється різними способами: графічним (гістограми) статистичними (коефіцієнт варіації), децильний, квінтильний або квартильний фондовий індекс та інші. Більш складний спосіб аналізу диференціації доходів населення – рахунок накопичуваних або