Соціальна журналістика

Проілюструємо всі вищевикладені тези прикладами з газет, що є предметом аналізу в даному дослідженні, базуючись на принципах традиційної класифікації жанрів, запропонованій А. Тертичним. Зауважимо також тут, що характерною рисою соціальної, як і будь-якої іншої сучасної журналістики, є тенденція до взаємопроникнення та взаємовпливу різних жанрів, оскільки, на думку дослідників, основною ознакою сучасної журналістики слід вважати, насамперед, тенденцію до синкретизму жанрів. Тому часом однозначне визначення жанру тієї або іншої газетної публікації виявляється досить складним завданням.

Приклад

Як, наприклад в матеріалі Л. Трибушної, надрукованому в газеті „Факти” під назвою „В молодости как: книжка в сумці – дівка в думці. А сейчас меня от учебы ничто не отвлекает”. Як бачимо, у назву цього матеріалу винесені слова героя статті 73-річного студента Євгенія Масленко з Херсонщини. Увесь матеріал побудований на принципі інтерв’ю, але характерною рисою такого інтерв’ю є те, що питання авторки статті можна зрозуміти лише з відповідей героя, в самому тексті вони опускаються. Авторка лише задає основний напрямок бесіди, зрідка спрямовуючи розповідь інтрев’юента на ті проблеми, які є темою статті – а саме на становище вищої освіти в Україні та положення пенсіонерів, ні в чому іншому не обмежуючи скоріше монолог героя статті. Рис аналітики в цьому матеріалі не вбачається, тому такий приклад можна віднести скоріше до інформаційних жанрів, із елементами таких жанрів, як портретне інтерв’ю, human story та огляд. В цілому це дуже якісний матеріал, що зачіпає проблеми людей похилого віку, науки та освіти, автор якого дуже цікаво висвітлює історію життя неординарної особистості.

Наведена замітка відноситься до другого типу стандартної замітки. Ось ще один приклад стандартної замітки: в газеті „Киевские ведомости” (2008. – №229. – 9 декабря. – С. 7.), надруковано матеріал під назвою „У детей растут психрасстройства”. Автор матеріалу А. Сметанін у кількох стислих реченнях повідомляє: „Каждый четвертый ребенок страдает психическими расстройствами. Об этом сообщила вчера во время круглого стола «Проблемы охраны психического здоровья детей в Украине» глава комитета Верховной Рады по вопросам здравоохранения Татьяна Бахтеева. В структуре показателей первичной инвалидности детей преобладает умственная отсталость – 67%. По словам врача, в Украине до сих пор отсутствуют современные стандарты диагностики и лечение психических расстройств, связанных с нарушением питания, дефицитом внимания и гиперактивностью, а также посттравматическими стрессами” [46, 7].

Публікація автора Г. Сікорського в газеті „Киевские ведомости” (2006. – №77. – 11 апреля. – С. 8.) під назвою „Сезонная муть” написана в жанрі проблемної статті і зачіпає екологічну проблему забезпечення Києва якісною питною водою. В основі статті – система поглядів автора з приводу суспільно значущої проблеми. Автор доводить правильність своєї позиції, привертаючи відповідні фактичні, теоретичні аргументи. Мета статті – переконання читача, формування суспільної позиції. Тому в кінці статті автор робить висновок про необхідність бережного ставлення до водних ресурсів та закликає усіх жителів до вирішення цієї проблеми: „Давайте, господа, прислушаемся к советам и, навалившись всем миром, мобилизуем финансовые ресурсы, а они таки в городе есть, и решим раз и навсегда питьевую проблему. Во имя будущего своих детей, внуков и правнуков. Они нам только спасибо скажут”. В даному прикладі ми маємо чудову ілюстрацію об’єднання двох типів статті за класифікацією О. В. Бойко – проблемно-закликаючої.

Ще одним цікавим прикладом проблемної статті є публікація в газеті „Киевские ведомости” (Киевские ведомости. – 2008. – №155. – 27 августа. – С. 6.) під назвою „Посеете невнимание к детям, пожнете агрессию”. Дана стаття цікава тим, що написана не професійним журналістом, а безпосередньо соціальним актором – дитячим психологом А. Чорною, фахівцем в галузі дитячої психології. Ця стаття має риси теоретичної – рідкісного жанру, що зустрічається переважно в наукових виданнях, але разом з тим, оскільки основна мета статті – глибоко і повно проаналізувати актуальне, суспільно значуще та масштабне явище, а саме проблему виховання дітей та формування в них моральних якостей, то ця стаття скоріше відноситься до проблемної. В ній наявна проблема – зростання кількості дітей із порушеннями психіки, схильних до агресії – та пропонуються варіанти її вирішення, рівно як і прогнози щодо зміни ситуації.

Потрібно відзначити, що жанр проблемної статті є найпоширенішим серед соціально орієнтованих журналістських творів в українських виданнях.

Проте все більшої популярності набирає в останні роки жанр журналістського розслідування, надзвичайно актуальний в соціальній журналістиці. Прикладом такого жанру може слугувати публікація „Фактів”, згадувана в попередньому розділі – „Вместо спортивного лагеря нас привезли в лес. Охранник швырнул под ноги лопаты и ведра: «Вы тут бессловесные рабы! Будете добывать янтарь, пока не отработаете потраченные на вас деньги! ”. Автор цієї статті С. Карнаухов, довідавшись про нелегальну працю підлітків на незаконних копальнях бурштину, сам виїжджає на місце подій, опитує свідків подій та їхніх родичів, цікавиться думкою чиновників з цього приводу в місцевих органах влади, дізнається всі пов’язані із проблемою факти. Цей жанр відкриває нові теми, прагнучи з'ясувати дійсні причини, винуватців тих або інших реалій. В розслідування оригінальна стилістика, це ефектний і дієвий жанр. Автор залучає до читання, до сумісної праці, він робить наочними складнощі, проблеми, весь дослідницький процес. Аналіз немов „на очах” у читача здається особливо достовірним і переконливим.

Таким чином, проаналізувавши особливості жанрової палітри соціальної журналістики, можна зробити висновок, що характерною рисою жанроутворення в цій галузі журналістики є тяжіння до переважного використання аналітичної проблемної статті, інформативного жанру замітки, різних типів інтерв’ю, а також жанровий синкретизм, що дозволяє об’єднувати в одній публікації різні жанри. Неувага до інших жанрів, як інформаційних, так і, особливо, аналітичних, очевидно пояснюється самою специфікою соціальної журналістики, основною метою якої є, передусім, висвітлення значущих соціальних проблем та пошуки засобів їх вирішення. В цілому ж, потрібно відзначити, що, як помічають дослідники, та як показує аналіз публікацій соціальної тематики в українських виданнях, на сьогоднішній день іде процес ускладнення методів журналістської роботи: автори переходять до нарисів і компетентних інтерв'ю з використанням даних опитів громадської думки, що дозволяє освітлювати проблеми з різних сторін. Удосконалюється мова описів: журналісти стали чуйнішими в соціальному відношенні, а деякі матеріали професійно соціологізовані. Газетні оглядачі шукають соціальних експертів і професіоналів, що володіють „компетентним” знанням, здатних надати розширені коментарі з освітлюваної проблеми.