Соціальні проблеми реформування земельних відносин в Україні

- відновлення колгоспно-радгоспної системи;

- орієнтація на досвід передових країн світу і створення системи господарювання за аналогією;

- створення власної системи господарювання, яка б дозволила уникнути недоліків колгоспної системи, водночас не допускаючи наявності негативних моментів західного типу організації сільськогосподарського виробництва.

На базі національного законодавства в Україні впроваджується кілька моделей реформування колективних сільськогосподарських підприємств, в основі яких лежить принцип паювання (розподілу) землі та майна колективних підприємств між їх членами та створення на їх основі приватних підприємств. У другому розділі виконаний аналіз моделей, визначені їх переваги та недоліки:

Модель формування ефективного власника. Суть її полягає у тому, що “ефективний власник”, котрий може бути як юридичною, так і фізичною особою, одержує у власність не менше 51% акцій в новоствореному на місці КСП акціонерному товаристві в обмін на інтелектуальну власність, спеціальні чи специфічні знання, зв’язки у світі бізнесу та ін., і зобов’язаний протягом певного часу залучити інвестиції (власні, отримані в результаті успішної діяльності АТ, чи зі сторони) ;

Сумська модель – формування на базі КСП переважно акціонерних товариств. Впроваджувалася консалтинговою корпорацією “РОНКО” за фінансування американського Агентства з міжнародного розвитку як проект технічної допомоги;

Модель приватно-орендного підприємства прийшла на зміну сумській моделі. В основі – оренда фермерським господарством або приватним підприємством виділених в натурі (на місцевості) земельних часток та майнових паїв;

Модель реформування Проекту приватизації землі та реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств Міжнародної Фінансової Корпорації, відома як “донецька” модель. Грунтується на паюванні землі та майна колективних підприємств та створенні на їх основі підприємств приватної форми власності. Назва пов’язана з початком реалізації моделі саме в Донецькій області як проекту технічної допомоги;

Одеська модель реорганізації великих сільськогосподарських підприємств. Відпрацювалася американською корпорацією “Каргілл” за фінансування британського урядового фонду “Ноу-Хау” в Одеській області як проект технічної допомоги. В основі моделі – створення шляхом паювання землі та майна колективного підприємства як мінімум двох компаній – земельної та господарської;

У розділі третьому “Земельна реформа в Україні: соціальні проблеми та прогнози” аналізується фактичний стан реформування в аграрному секторі, фактичні форми та розміри землеволодіння та землекористування сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, особистих підсобних господарств населення, котрі мають певні, часом суттєві, розбіжності з даними національної статистики.

Значна увага приділена договірним відносинам між власниками землі та майна (селянами) і сільськогосподарським підприємствам, що використовують землю та майно для сільськогосподарського виробництва та їх характеристиці. Порушення національного законодавства у сфері майнових відносин (не обов’язково з корисливих причин) має дуже широке розповсюдження. Головними недоліками впровадження реформ варто визнати слабку організаційну, методичну, методологічну та інформаційну забезпеченість процесу.

В розділі аналізується проблема купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення як соціально-економічна проблема власників землі – фермерів та власників земельних паїв і земельних ділянок колишніх земель колективних підприємств.

Результати дослідження виявили кілька тенденцій:

- суспільна думка стосовно можливості купівлі-продажу землі має виразну неоднорідність;

- чим вищий посадовий статус опитуваних, тим більшою мірою вони є прихильниками створення ринку сільськогосподарських земель;

- впродовж періоду реформ кількість противників створення ринку землі серед селян-власників землі зросла;

- купівля-продаж землі уже є фактом сьогодення, тому і потребує законодавчого вирішення.

Аналіз процесу реформування аграрного сектору показує, що приватизація земель сільськогосподарського призначення, реорганізація підприємств на засадах приватної власності на землю та майно, їх реструктуризація приведуть до вирішення широкого кола проблем, але насамперед тих, що пов’язані з ефективністю виробництва.

Приватизація, реорганізація та реструктуризація в той же час ставлять на порядок денний нові соціальні проблеми, причому стверджувати, що вирішення їх потребуватиме менше зусиль, аніж приватизація, немає підстав. Найголовніша проблема – проблема зайнятості, що посилюється загальним низьким рівнем кваліфікації працівників. Якщо в Україні вдасться досягти середньоєвропейських показників продуктивності праці у сільському господарстві, то крім усього іншого це означатиме, що там буде зайнято 3-5% населення країни. Отже, уже сьогодні потрібно будувати стратегії розвитку сільських населених пунктів у такий спосіб, щоб сільськогосподарське виробництво перестало бути однією визначальною основою їх життя.

Це значить, що питання визначення стратегій функціонування, а отже і розвитку, повинні перейти від вищих органів державної влади до рівня місцевих адміністрацій та органів місцевого самоврядування сільських населених пунктів. Постановка нових завдань перед місцевою владою потребує суттєвих змін як до вимог щодо кваліфікації голів рад, так і щодо сфер діяльності органів місцевого самоврядування, принципів та способів формування місцевих бюджетів.

У висновках підсумовуються результати дисертаційного дослідження.

Впровадження реформ є єдиною можливістю для виходу аграрної галузі з тривалої кризи, оскільки традиційні форми господарювання та джерела доходу вже нездатні забезпечити прийнятний рівень життя для більшості працівників сільського господарства. Більше того, орієнтація на традиційні форми призводять до посилення бідності та занепаду соціокультурної сфери, особливо коли головне джерело доходів – єдине на території сільського населеного пункту сільськогосподарське підприємство.

Одночасно реформування призводить до кардинальних змін у соціальній структурі сільського населення. З ліквідацією визначальної основи соціального буття – колективного підприємства, формуються нові соціальні умови, викликані набуттям права приватної власності на засоби виробництва, перш за все на землю. Інститут приватної власності в свою чергу за логікою подій сприяє започаткуванню середнього класу та