Соціальні служби захисту дитинства: категорії клієнтів, особливості та напрямки соціальної роботи

 

1. Спеціалізовані служби допомоги сім’ї

2. Соціальні служби захисту дитинства: категорії клієнтів, особли-вості та напрямки соціальної роботи

Список використаної літератури

 

 

Протягом останнього десятиліття склалася певна система роботи спеціалізованих соціальних служб роботи з сім’ями.

Головною структурною одиницею цієї системи є центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, основна мета яких – здійснення соціальної роботи з різними категоріями сімей, дітей та молоді.

Основні види соціальної роботи, які використовують центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді:

соціальне обслуговування;

соціальний супровід;

соціальна профілактика;

соціальна реабілітація.

Перелік послуг, які надають центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді:

юридичні;

психологічні;

соціально-медичні;

соціально-педагогічні;

соціально-економічні;

інформаційні.

Загалом систему спеціалізованих служб соціальної роботи з допомоги сім’ї можна класифікувати наступним чином:

відділ соціального інспектування та соціальної роботи з сім'ями;

служба соціальної підтримки сімей (Громадська приймальня) ;

спеціалізована соціальна служба ”Служба юридичних консультацій для дітей, молоді та їх батьків”;

кімнати групової соціально-психологічної роботи (за графіком використання спеціалістами різних служб) ;

клубні кімнати, виставкові зали, школи батьківства, школи волонтерів та тренінгові кімнати (за графіком використання спеціалістами різних служб);

відділ соціального інспектування та соціальної роботи з сім'ями;

спеціалізована соціальна служба „Центр соціального супроводу сімей”.

Основними функціями спеціалізованих соціальних служб з надання допомоги сім’ям є наступні.

Діагностична – вивчення та оцінювання реальних особливостей діяльності особистості, особливостей сім'ї та сімейного виховання та джерел негативного впливу на дітей і підлітків.

Прогностична – прогнозування на основі спостережень та досліджень посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток сім’ї.

Консультативна – надання порад, рекомендацій батькам, вчителям та іншим особам, які звертаються до соціального педагога.

Захисна – забезпечення дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представлення їх інтересів у різноманітних інстанціях (службі у справах неповнолітніх, міліції, суді тощо).

Профілактична – переконання в доцільності дотримання певних норм та правил поведінки стосовно здоров'я та способу життя.

Організаторська – забезпечення змістовного дозвілля дітей та підлітків у соціальному середовищі, залучення сім'ї і представників громадськості до соціально-педагогічного процесу.

Також до спеціалізованих відносяться наступні формування.

1. Служба соціальної підтримки сім'ї. Спеціалізоване формування, яке створено з метою здійснення соціальної підтримки сімей, які опинились у складних життєвих обставинах. Працівники центру здійснюють соціальні заходи, спрямовані на вихід сімей із складних життєвих обставин, які вони не в змозі самостійно подолати за допомогою наявних засобів і можливостей, а також працюють на попередження виникнення складних життєвих обставин в сім'ї та створення умов для самостійного розв'язання життєвих проблем, що виникають в сім'ї, та повернення до повноцінного життя родини.

2. Мобільний консультаційний пункт соціальної роботи. Спеціалізоване формування, створене для задоволення потреб у соціальних послугах отримувачів послуг, що проживають або перебувають у віддалених населених пунктах. У ході роботи МКП здійснюється соціальне інспектування та оцінка потреб отримувачів послу, надається необхідна допомога, розповсюджується серед населення соціальна рекламна інформація та продукція. У роботі МКП беруть участь штатні спеціалісти центру та залучені – лікарі, юристи, працівники служб у справах дітей, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, волонтери.

3. Консультаційний пункт у пологовому будинку, лікувально-профілактичних закладах ЦРЛ. Спеціалізоване формування, створене для запобігання ранньому соціальному сирітству через надання послуг вагітним жінкам та породіллям, які опинилися у складних життєвих обставинах і є ризик відмови від новонародженої дитини; неповнолітнім жінкам-породіллям; сім’ям, у яких народилися діти з вадами психічного та фізичного розвитку або померли новонароджені діти; сім’ям, які передають дитину до трьох років на тимчасове влаштування до будинку дитини. Працівники центру на базі консульпунктів також проводять заняття з відповідального батьківства, навичок догляду за новонародженою дитиною, як із майбутніми мамами, так і з батьками.

Спеціалізовані соціальні служби по наданню допомоги сім’ї потребують професійних навиків соціальних працівників для того, щоб забезпечити соціальну оцінку кризових явищ та термінове втручання під час незначних правопорушень, у випадках гострих психічних розладів, насилля, що викликане станом алкогольного сп'яніння, при сутичці між батьками та дітьми, між подружжям та сусідами. У ситуаціях соціального характеру, здатних порушити безпеку суспільства, соціальні працівники здатні знаходити альтернативні рішення. Вони також можуть надавати допомогу жертвам злочинів, давати консультації за запитами міліції, організовувати навчальні цикли і надавати підтримку окремим особам і сім'ям.

 

 

Соціально-педагогічний захист дитинства – це комплекс соціально-педагогічних заходів, спрямованих на послаблення впливу на дітей негативних суспільних явищ; утворення умов для розкриття їх інтересів, потреб, творчого потенціалу, надання допомоги для самодопомоги впродовж усього життя; рівних стартових можливостей для соціалізації і самореалізації.

До системи принципів соціально-педагогічного захисту дітей належать: пріоритет дитячих інтересів, рівність усіх дітей, державний патронаж дитячих ініціатив, інтеграція зусиль соціальних інститутів, природовідповідність, культуровідповідність, гуманність, централізація на розвитку особистості, поєднання допомоги із самодопомогою, системність, діалогічність, колективність, демократичність, незавершеність, додатковість, колегіальність, практичність.

Основними методами соціально-педагогічного захисту дітей є діагностичні, прогностичні,