Соціально-правовий захист дитинства

для бездомних громадян. Діяльність таких закладів регулюється положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України. При постановці на облік бездомні громадяни отримують посвідчення встановленого зразка. 

Облік безпритульних дітей здійснюється службами у справах неповнолітніх місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Реєстрація переважного місцезнаходження бездомних громадян здійснюється за юридичною адресою спеціалізованого закладу, який здійснює облік бездомних громадян, або інших закладів для цієї категорії осіб. 

Бездомні громадяни, які не мають паспортного документа, повинні разом із заявою про реєстрацію їх переважного місцезнаходження та посвідченням про постановку на облік звернутися до органів реєстрації для поновлення документів, що посвідчують особу. 

Органи реєстрації в терміни, встановлені законодавством, повинні видати бездомному, який є громадянином України, паспорт громадянина України, а бездомному, який є особою без громадянства, - довідку, що підтверджує його статус. Видача та поновлення документів безпритульних дітей здійснюються відповідно до законодавства. 

3. Реалізація принципу попередження бездомності і безпритульності та реінтеграції їх у суспільство

З метою попередження бездомності і безпритульності в Україні у рамках відповідних програм проводяться освітні та просвітницькі заходи з інформуванням населення щодо норм законодавства з питань придбання, відчуження, оформлення і державної реєстрації прав на жилі приміщення та земельні ділянки, щодо інших правочинів, предметом яких є житло, стосовно обов'язків і відповідальності учасників житлових та суспільних правовідносин. 

Зазначені освітні та просвітницькі заходи повинні формувати здатність громадян застосовувати норми законодавства для реалізації та захисту своїх прав на житло. 

Дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, а також повнолітнім особам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які не мали жилих приміщень або втратили житло до свого влаштування в заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, передачі під опіку, піклування, після закінчення їх перебування в зазначених закладах, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, під опікою, піклуванням, а також після строкової служби в Збройних Силах України або після відбування покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або арешту, жилі приміщення надаються позачергово. 

Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимим є зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. 

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. 

Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна. 

Попередження бездомності серед осіб, які звільняються з установ виконання покарань, здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк".

Соціальні послуги, передбачені Законом України "Про соціальні послуги", надаються бездомним громадянам відповідними закладами та за їх переважним місцезнаходженням шляхом здійснення соціального патрулювання. Послуги можуть надаватись як на платній, так і на безоплатній основі. 

Закладами соціального захисту для бездомних громадян є: 

1) будинок нічного перебування; 

2) центр реінтеграції; 

3) соціальний готель. 

Заклади соціального захисту для бездомних громадян створюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності відповідно до потреб регіону. 

Діяльність закладів соціального захисту для бездомних громадян регулюється Типовим положенням, затвердженим спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. 

Закладами соціального захисту для безпритульних дітей є: 

1) притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх; 

2) центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах неповнолітніх. 

Діяльність закладів соціального захисту для безпритульних дітей здійснюється відповідно до типових положень, затверджених Кабінетом Міністрів України. 

Будинок нічного перебування - заклад соціального захисту для ночівлі (розміщення на ніч) бездомних громадян, прийом до якого не потребує попереднього медичного обстеження. 

Центр реінтеграції - заклад соціального захисту для бездомних громадян, діяльність якого спрямована на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу послуг (соціальних, психологічних, юридичних, медичних тощо) з урахуванням індивідуальних потреб. 

Соціальний готель - заклад соціального захисту для перебування бездомних громадян, який має у своєму складі окремі номери (кімнати). 

Розміщення та проживання бездомних громадян у соціальному готелі є платними. Оплата за проживання в соціальному готелі може здійснюватися безпосередньо бездомним громадянином або іншою фізичною чи юридичною особою. 

Притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх - заклад соціального захисту, створений для тимчасового перебування в ньому неповнолітніх віком від 3 до 18 років. 

Центр соціально-психологічної реабілітації дітей - заклад соціального захисту, що створюється для тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинилися у складних життєвих обставинах, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги. 

Фінансування заходів, спрямованих на соціальний захист бездомних громадян і безпритульних дітей, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Додаткове фінансування здійснюється за рахунок залучення коштів об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій, благодійних організацій та фізичних осіб. 

Органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади можуть надавати на конкурсних засадах бюджетні кошти для здійснення об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями недержавної форми власності заходів, спрямованих на соціальний захист бездомних громадян і безпритульних дітей. 

Правила проведення конкурсів на отримання бюджетних коштів для здійснення зазначених заходів встановлюються органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади.  Із переможцями конкурсу укладаються договори щодо умов і обсягу фінансування заходів та порядку їх проведення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» вiд 02.06.2005  № 2623-IV, остання редакцiя вiд 07.05.2009. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2623-15
2. Концепція соціального захисту населення України (Постанова Верховної Ради України від 21 грудня 1993 року №3758-XII) zakon.nau.ua/doc/?code=3758-12.
3. Бойко М. Д. Право соціального захисту України: Навч. посіб. - К.: Атіка, 2006. - 80 с.
4. Болотіна Н. Б. Право соціального захисту: Навч. посіб. - К.: Знання, 2004. - 61 с.
5. Болотіна Н. Б. Соціальнозабезпечувальні правовідносини / Актуальні проблеми формування правової держави // Вісник Львів. держ. унту ім. Івана Франка. - Сер. юрид. - Вип. 2. - Львів, 1999. - С. 11-13.
6. Борецька Н. П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми. - Донецьк: Янтар, 2001. - 121 с.
7. Право соціального захисту України: Навч. посіб. / Б. С. Стиченський І. В. Зуб, П. І. Мінюков та ін. - К.: Юрид. кн., 2006. - 440 с.
8. Романюк О., Кравченко Н. Система соціального захисту // Україна: аспекти праці. - 2000. - № 6. - С. 2-4.
9. Синчук С. М., Бурак В. Я. Право соціального захисту України: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006. - 218 с.
10. Сташків Б. І. Теорія права соціального захисту: Навч. посіб. - К.: Знання, 2004. - 340 с.
11. Сташків Б. Суб’єкти правовідносин у сфері соціального захисту // Право України. - 2007. - № 2. - С. 39-44.