й болісно гостро відчувається у гоніннях на рідну мову. Тому відсутність рівноправності мов всіх народів, примусове нав'язування їм мови панівних націй несумісні з демократією. Громадяни, тим більше складові багатомільйонного етносу, повинні мати право й гарантії одержувати освіту й спілкуватися рідною мовою. Етнічні процеси (об'єднавчі, роз'єднувальні) повинні протікати природно, у міру дозрівання об'єктивних і суб'єктивних передумов усередині самих націй, при демократичній і гнучкій національній політиці держави.
Пошук
Соціологія
Предмет:
Тип роботи:
Навчальний посібник
К-сть сторінок:
212
Мова:
Українська
Запитання для повторення
1.Розкрийте поняття "етнос", "нація". Що проміж ними є спільного й у чому розбіжності?
2.Коли виникли сучасні нації? Які основні шляхи їхнього формування?
3.У чому сутність націоналізму? Коли він виник?
4. Яку роль грають міжнаціональні відносини у сучасному світі?
5.Проаналізуйте причини міжнаціональних конфліктів?
6.Чи можна керувати міжнаціональними (міжетнічними) конфліктами?
7.У чому особливості етнонаціональних відносин в Україні?
Тема 7: Соціологія шлюбу і сім’ї
1.Сім’я як соціальний інститут: функції та типи.
2.Соціальні статуси і соціальні ролі в сімейному житті.
Етнічні спільноти зазвичай називають кровнородинними. До них належать родини, роди, племена, народи. Вони поєднуються на основі генетичних зв'язків і складають еволюційний ланцюжок, початком якого виступає родина або сім’я. Вона є найбільш давнім соціальним інститутом, що регулює багато сторін діяльності людей. За звичаєм її називають малою або первинною соціальною групою людей зі своїми інтересами, що типові для конкретного типу суспільства.
Сім’я - найменша кровнородинна група людей, пов'язана обов'язками шлюбу, спільністю побуту і взаємної відповідальності. Первісну основу сімейних відносин складає шлюб. Сім’ю можна розглядати як форму проживання чоловіка і жінки на основі спільного побуту і взаємних прав та обов’язків у разі, якщо немає дітей; як кровнородинну групу батьків і дітей; як малу соціальну групу, яка відтворює всі характерні риси суспільства на основі норм і цінностей, що існують. Саме родина визнається основним носієм культурних традицій, звичаїв, зразків поведінки, які є особливими для кожного типу суспільства.
Шлюб - це історично мінливий соціальний спосіб взаємовідносин між жінкою і чоловіком, за допомогою якого суспільство санкціонує й упорядковує їхні статеві, емоційно-духовні і побутові відносини, установлює їхні подружні і родинні права та обов'язки через систему позитивних і негативних санкцій.
На різних етапах розвитку суспільства форма родини і зміст шлюбу постійно змінювалися відповідно до стану економічних, релігійних і нормативних відносин. У примітивних суспільствах родина - єдиний реально існуючий соціальний інститут, який підтримує порядок у людському суспільстві силою авторитету і традицій. На цьому етапі розвитку родина у сучасному вигляді не існувала, хоча в соціології часто вживають поняття «групова родина». Родоплемінний лад породив групову, дуально-родову родину, яка прийшла на зміну первісному людському стаду, у якому практикувався проміскуїтет (безладні статеві зв'язки).
Групова родина припускала відносини не між окремими індивідами, а між двома групами чоловіків і жінок з різних родів. Люди, що входили до складу різних родів і мали право на статеве життя, мали жити окремо, тобто фактично шлюбних відносин, як у сучасному розумінні, не існувало. Це було пов’язано з дуже низьким рівнем суспільного виробництва і великою залежністю від природного середовища. Для того, щоб вижити, люди були повинні працювати і жити разом.
Перший історичний тип шлюбу, який носить назву родоплемінного, припускав наявність окремих, визнаних у племені прав і обов'язків між чоловіками і жінками, але вони не мали особистісних обов'язків стосовно одне одного. Чоловік і жінка не могли створити сім’ю по своєму бажанню, бо не могли вижити самостійно за межами роду або племені. Усі права й обов'язки такого типа шлюбу належали родам або племені. Кожен з родів, строго забороняючи статеве спілкування проміж своїми членами, наказував членам своєї чоловічої групи вступати в статеві відносини з жіночою групою іншого колективу і навпаки.
Первісний груповий шлюб був не сумою індивідуальних відносин, а союзом двох родів, які через релігію або забобони виробляли загальноприйняті норми відносин і гарантували членам групи підтримку племені.
В умовах примітивного землеробства або скотарства тільки значна кількість людей могли прокормити себе і забезпечити належну турботу своєму потомству. Висока смертність дорослих і дітей, мала тривалість життя й інші соціальні причини змушували створювати полігамні форми родини, що існували незалежно в різних регіонах Землі.
Нестор-літописець, оповідаючи про прадавню Русь, підкреслював, що в ранні періоди: «...і радимичі, і в’ятичі мали один звичай із древлянами; жили в лісі, як усякий звір, нечисто поводилися в домашньому побуті: ...срамословіє (сучасне «безсоромність») у них було перед батьками і перед невістками; шлюбів у них не було, але були між селами грища: сходилися на ці грища, на плясаніє й отут умикали собі дружин (сучасне «жінок»); мали по двох, і по трьох дружин...». (Забелин И. История русской жизни с древних времен. -М., 1908,4. 1,С. 577)
Ситуація змінилася, коли в процесі розвитку виробничих сил родина перестала ототожнюватися з виробничим колективом. Нові знаряддя і засоби праці надали родинам можливість жити під захистом, але окремо від общини. У різних куточках світу виникають нові форми сім’ї: полігамна сім’я - об’єднання людей, які складалися з однієї жінки і декількох чоловіків (поліандрія), або з одного чоловіка і