Специфіка діяльності відділення з людьми похилого віку

 

1. Напрямки сімейної допомоги людям похилого віку

2. Специфіка діяльності відділення з людьми похилого віку

Список використаної літератури

 

 

З певного віку непересічною цінністю для людини стає сім’я, задля єдності та благополуччя якої вона живе та працює, обстановка в якій може додавати їй сил і відчуття усіх барв життя або пригнічувати, провокувати депресивні стани. Особливо важливе значення має сім’я для людей похилого віку, хоч багато з них зустрічають свою старість самотніми.

Соціологи сім’ї докладно проробили проблеми молодої сім’ї, більш менш сім’ї середнього віку, та в меншій мірі проблеми сім’ї людей похилого віку. З віком, чоловік та дружина знаходять спільну мову, стають рідними не по крові, а по довгим прожитим рокам, по образу життя та думок, переконань, поглядів. Навіть у конфліктних в минулому сім’ях, які складають люди похилого віку, немає роздорів. Відносини людей похилого віку можуть бути кращим прикладом, який ілюструю теорію символічного інтеракціонізму: кожен рух, жест, вираз обличчя несе в собі значення, яке зрозуміле для обох сторін спілкування. Кожен здатен вгадати альтернативні поведінкові реакції другого та змоделювати власну поведінку.

У похилому віці під впливом суб’єктивних та об’єктивних обставин відбуваються часткові ускладнення зору, слуху, смакових відчуттів, уповільнення реакцій, зміна зовнішності та ходи. Все це відображається на характері та манері поведінки. Самій собі людина може здаватися такою як завжди, тоді як партнер фіксує всі ці зміни і йому потрібні зусилля, щоб пристосуватися до нових ситуацій.

Існують наступні типи відносин між подружжям похилого віку:

«існуючі разом» – пари, які живуть разом за звичкою, за довге життя у них скопилося стільки образ, що під їх вагою забулися першочергові відчуття, які об’єднували колись цих людей.

«партнери – конкуренти». Цих людей колись, в молоді роки, об’єднувала якась спільна справа, можливо спеціальність. Разом вони складали гарний тандем, прагнули добитися кар’єри. В похилі роки, коли кар’єра відійшла у минуле, спільні успіхи втратили свою цінність та залишилися тільки сум від повсякденності, образи та докори.

«закохані друзі». Відносини, побудовані на коханні та дружбі, які цим людям вдалося пронести через все життя.

Люди похилого віку, вільні від повсякденної праці, частіше всього займаються вихованням онуків. Вони передають їм все краще, що накопили упродовж всього життя.

Як правило, пенсіонери, які живуть у сім’ї займаються домашнім господарством. Вони раніше за всіх прокидаються. Готують сніданок для працюючих членів родини, годують онуків, допомагають їм одягатися, проводжають до школи. Потім йдуть на ринок, купують продукти. Після цього прибирають у квартирі. Як є можливість, заглядають до сусідів, щоб поділитися цікавими новинами. Гуляють з онуками перед сном. Такий типовий день «відпочинку» багатьох пенсіонерів.

Самопочуття людей похилого віку в значній мірі визначається атмосферою, яка склалася у сім’ї – доброзичливою чи недоброзичливою. Виникають і інші проблеми. В сучасних умовах, коли відбувається НТР, накоплений досвід старшого покоління вже не має практичного значення. Більш освічена молодь по іншому дивиться на старше покоління, не проявляючи колишньої поваги. Але чуйність, увага до стариків, взаємна повага у сім’ї визначаються перш за все загальною культурою членів сім’ї, тією атмосферою, яка складається в суспільстві на різних етапах його функціонування.

Все це впливає на бажання людей похилого віку жити разом з дітьми та онуками або окремо. Самопочуття людей похилого віку в більшій мірі визначається їх сімейним станом.

Значення браку та сім’ї в житті людини неоднакове на різних етапах її життя. Людина похилого віку потребує сім’ю, перш за все у зв’язку з потребою у спілкуванні, взаємодопомозі, з необхідністю організації та підтримки життя. Це пояснюється тим, що похила людина вже не має ранішніх сил, енергії, не може переносити тяжку роботу, часто хворіє, потребує особливого харчування, піклування про себе. Коли мова йде про людей похилого віку, основний мотив заключення шлюбів – збіг поглядів та характерів, спільні інтереси, бажання позбутися самотності.

Хоча, звісно, і в цьому віці емоції та симпатії також грають не малу роль. Як свідчать дані державної статистики, ріст числа пізніх шлюбів визначається в основному високими показниками розлучень, що перш за все характерно для числа міських жителів. Як правило це повторні шлюби. В рішенні проблеми самотності людей похилого віку за рахунок укладення повторних шлюбів не малу роль можуть зіграти соціальні робітники, організуючі центри знайомств для людей середнього та похилого віку.

В похилому віці реальність старіння веде за собою самотність. Вмирають старі друзі, але хоча їх можливо замінити новими знайомими, думка, що ти продовжуєш своє існування, не слугує достатньою втіхою. Дорослі діти віддаляються від батьків, інколи лише фізично, але частіше від емоційної потреби бути самими собою і мати можливість займатися власними проблемами та взаємовідносинами.

Дослідники виявили, що самотність в самому загальному приближенні пов’язано з переживанням людини, її відірваності від суспільства, сім’ї, історичної реальності.

Самотність у старості це перш за все відсутність родичів, дітей, онуків, подружжя, а також окреме проживання від молодих членів сім’ї.

Рівень та причини самотності в розумінні людей похилого віку, залежать від вікових груп. Люди