Стан НПС та основні напрями природоохоронної політики Швейцарії: управлінські, організаційні, економічні та юридичні аспекти

«Свідомі політики і суспільство, необхідні фінансові вкладення – і, можливо, ми перестанемо жити за рахунок майбутніх поколінь», – кажуть автори програми із Федерального інституту технологій в Цюріху.

Як знизити потреби в електроенергії? Швейцарці радять: будинок повинен стояти в такому місці, щоб його мешканці могли користуватися міським автобусом чи електричкою, а не автомобілем. Крім того будинок має бути побудованим за енергозберігаючими технологіями і обладнаний енергозберігаючим освітленням.

Мешканці Цюріха вирішили, що всі заплановані до будівництва громадські будівлі, такі як школи, дитячі садки, адміністративні будівлі, повинні бути запроектовані з урахуванням ідеї «2000 Вт». Популярним є і Car-Sharing – спільне користування автомобілем. Член об’єднання не повинен мати особистого автомобіля – він просто платить внески, а при необхідності резервує одне з спільних засобів пересування. Особливо актуальним є зниження потреби в електроенергії житловими будинками. На експлуатацію пасивного будинку, наприклад, необхідно всього 350-500 Вт на рік з 2000 Вт, виділених на кожну людину.

Гострі екологічні проблеми на території Швейцарії відсутні. За кількістю викиду вуглекислого газу в атмосферу промисловими підприємствами вона посідає одне з останніх місць. На території держави є велика кількість природоохоронних територій, заповідників.

 

«Швейцарський досвід поводження з відходами»

До 1955 року в Швейцарії головним шляхом поводження з відходами було розміщення змішаних відходів на відкритих звалищах. Контроль за впливом звалищ на довкілля був відсутній, тому таке розміщення приводило до забруднення підземних вод та деградації ландшафту. Прийнятий в 1955 році Закон про захист вод заборонив захоронення на звалищах, якщо воно загрожувало підземним водам. Це стимулювало будівництво сміттєспалюваальних заводів (ССЗ)  (хоча перші такі заводи з’явилися в країні на початку XX століття) та контрольованих звалищ, розвиток компостування. Однак, виникла нова проблема: ССЗ стали джерелом забруднення повітря (внаслідок неефективної очистки газоподібних викидів), ґрунтів та підземних вод (попіл та шлам використовувалися для будівництва доріг та дамб).

У 80-90х роках в Швейцарії у сфері охорони довкілля відбулися переломні зміни: прийнято Закон про охорону навколишнього середовища (1983), розроблено Керівництво по управлінню відходами (1986) та Стратегію щодо відходів (1992). Ці документи визначили принципи та цілі, стратегії та заходи щодо досягнення цілей; їх впровадження трансформувало та значно поліпшило поводження з відходами в країні. Було визначено чотири стратегічні пріоритети: зменшення утворювання відходів, повторне використання, зменшення токсичних речовин в продукції та товарах, захист навколишнього середовища при обробці, захороненні відходів.

У 2000 році Швейцарія офіційно відмовилась від захоронення відходів на полігонах, за виключенням інертних (наприклад, будівельних) відходів, тих, що не можуть бути спалені, та остатків після спалювання. Тому нижче ми розглядаємо два основних способи, що використовуються в країні – рециклінг та спалювання.

Повторне використання (рeциклінг). Рециклінгу передує роздільне збирання або сортування твердих побутових відходів (ТПВ). Слід зазначити, що якість сортування значною мірою залежить від загальної культури і дисциплінованості населення. Після сортування вилучені компоненти переробляють, виготовляючи товарний продукт.

Сьогодні Швейцарія серед лідерів в Європі щодо роздільного збирання та рециклінгу. Наприклад, 80% будівельних відходів (це найбільша фракція відходів) йде на вторинне використання. У 2009 році 51% (!) всіх ТПВ збиралось роздільно та йшло на вторинне використання. Рівень рециклінгу скла досяг 95%, алюмінієвої тари – 91%, жерстяної тари – 84%, паперу та картону – 82%, ПЕТ пляшки – 81%, батарейок – 71%.

Яким чином цього вдалося досягнути? Федеральна влада встановила мінімальний рівень збирання 75% для скляної, алюмінієвої та ПЕТ тари та має право вимагати від виробників та сервісних кампаній забезпечити збирання. В той же час, федеральна влада має право зобов’язати виробників та імпортерів платити збір на рециклінг, що сплачується заздалегідь. Збір сплачується приватній організації, яка уповноважена та забезпечує збирання під наглядом федеральної влади.

Наприклад, такий збір додано до вартості батарейок; спеціальна організація ИНОБАТ використовує зібрані кошти для забезпечення збирання відпрацьованих батарейок та акумуляторів.

Інший механізм – передоплата за пакет. Особливістю збору відходів у Швейцарії є те, що оплата за вивіз відходів відбувається при купівлі спеціального пакету, у вартість якого включена послуга вивозу відходів. Вартість пакету у кантоні Сент-Галлен – 1, 2 франка (30 л.) ; 2 франка (60 л.). Цей пакет наповнюється відходами. Якщо відходи сортуються та розкладаються по спеціальних контейнерах (пластик, папір, скло), то залишкових змішаних відходів залишається менше, і відповідно пакету вистачає на більш тривалий час. Такий підхід безумовно стимулює роздільне збирання.

Коли мішок заповнений, його виставляють поблизу дороги. Сміттєзбиральна машина відвозить на завод тільки «спеціально призначені» пакети. Якщо людина виставила будь-який