Стан торгівлі, як сфери комерційної діяльності та перспективи її розвитку

- економічна діяльність (стратегічне і поточне планування, облік і звітність, ціноутворення, систему оплати праці, ресурсне забезпечення, зовнішньоекономічна і фінансова діяльність) ;

- соціальна діяльність (забезпечення належних умов праці і соціального клімату).

Функції торговельного підприємства (за Бланком) :

1) вибір найбільш ефективної організаційної форми діяльності ТП;

2) управління технологічними процесами;

3) управління процесом обслуговування покупців;

4) управління персоналом;

5) управління товарообігом;

6) управління доходами;

7) управління витратами;

8) управління прибутком;

9) управління активами;

10) управління капіталом;

11) управління інвестиціями;

12) управління господарським ризиком;

13) управління фінансовим станом [14, 128].

В загальному контексті під товарообігом розуміють продаж товарів масового споживання та надання платних послуг населенню для задоволення особистих потреб в обмін на його грошові доходи, або іншим підприємствам – для подальшої переробки чи продажу. Економічні відносини, що пов’язані з обміном грошових коштів на товари, відображають економічну сутність товарообігу.

Роздрібний товарообіг характеризує обсяги продажу безпосередньо населенню споживчих товарів для власного користування.

На державному рівні значення товарообігу полягає в наступному:

1) товар визнається суспільством;

2) товарообіг характеризує обсяг і структуру споживання;

3) товарообіг відображає обсяг реальних доходів споживачів та дозволяє зробити висновок про рівень життя споживачів;

4) товарообіг показник стану грошового обігу;

5) товарообіг характеризує обсяг діяльності торговельного підприємства.

На рівні підприємства товарообіг є економічною передумовою отримання необхідного обсягу доходу та прибутку, є фактором формування ресурсного потенціалу підприємства.

Види продаж:

- продаж споживчих товарів підприємствами торгівлі за готівковий розрахунок і в кредит;

- продаж товарів торговельними кооперативами;

 

- виручка майстерень за ремонт швейних виробів, взуття, годинників, телевізорів та ін. ;

- виручка кооперативів по побутовому обслуговуванню населення за видами робіт, які носять товарний характер;

- продаж непродовольчих товарів через комісійні магазини;

- продаж продукції підприємств громадського харчування;

- продаж споживчою кооперацією сільськогосподарських продуктів;

- виручка за ремонт і технічне обслуговування автомашин;

- продаж одягу, взуття майстернями за індивідуальними замовленнями споживачів;

- продаж деяких товарів організаціям та установам для їх господарських потреб (дрібний опт).

Структура роздрібного товарообороту характеризує його розподіл на продовольчі і непродовольчі товари, а їх в свою чергу – за товарними групами, товарними найменуваннями (позиціями).

Розвиток товарообігу торговельного підприємства залежить від багатьох факторів, що знаходяться в постійній взаємодії.

Ефективна система управління торговельним підприємством передбачає, зокрема, розробку механізму регулювання роздрібного товарообігу, який може бути приведений в дію за допомогою відповідних важелів-факторів. Тому постає задача вивчення регулюючої здібності різних соціально-економічних факторів.

В зв’язку з цим доцільно поділити фактори на:

- регульовані (піддаються управлінню з боку торговельного підприємства і відповідних його служб) ;

- нерегульовані (не можуть управлятися підприємством, але впливають на його діяльність).

Фактори, регульовані підприємством:

1) фактори ресурсного забезпечення;

2) фактори, пов’язані з організацією торгівлі;

3) фактори, що визначають умови торговельного процесу;

4) фактори, що відображають стан комерційної роботи.

Фактори, що не регулюються підприємством:

1) фактори, що характеризують розвиток торгівлі в обслуговуваному районі;

2) фактори, що обумовлюють купівельний попит;

3) фактори демографічного характеру;

4) соціально психологічні фактори.

В процесі управління роздрібними товарообігом визначаються наступні завдання:

1) взаємозв’язок темпів розвитку товарообігу з розвитком регіонального споживчого ринку та змінами його кон’юнктури;

2) планування обсягу реалізації товарів, який забезпечить отримання торговельним підприємством необхідної суми прибутку;

3) забезпечення в процесі планування товарообігу ефективного використання наявного ресурсного потенціалу;

4) розробка асортиментної політики підприємства відповідно до попиту контингенту споживачів.

Найбільш доцільними підходами до обґрунтування розміру товарообігу є:

1) орієнтація на попит населення (можливий) – виходячи з максимального обсягу реалізації товарів на даному сегменті ринку; використовується на підприємствах при значному незадоволеному попиту та попиту, що формується при низькому рівні конкурентної боротьби;

2) орієнтація на ресурсну забезпеченість (оптимальний) – полягає у визначенні обсягу товарообігу виходячи з ефективного використання ресурсного потенціалу.

Ресурсно-забезпечений товарообіг – це реально виконуваний обсяг на існуючих торгових площах при визначеній чисельності торговельних працівників і товарному забезпеченні.

Якщо К = 1, прогноз товарообігу оптимальний, якщо К < 1 – прогноз ненапружений (всі потужності не задіяні), якщо К > 1 – прогноз товарообігу перенапружений.

3) орієнтація на прибуток (необхідний) – полягає у визначенні мінімальних обсягів товарообігу, виходячи з умов самоокупності і самофінансування (в точках беззбитковості і мінімальної рентабельності).

Передумовами пріоритетності реалізації є жорсткі фінансові обмеження, великий обсяг умовно-постійних поточних витрат та позикового капіталу, гарантованість дивідендних виплат, великі інвестиційні та соціальні потреби.

Обсяги діяльності торговельного підприємства в умовах ринкової економіки мають певну мінімальну та максимальну межу, які необхідно враховувати в процесі розробки стратегії його діяльності та стратегії управління товарообігом.

Визначення мінімальної межі діяльності пов’язане з вимогами самоокупності та самофінансування діяльності господарюючого суб’єкта та базується на розрахунку „точки беззбитковості”.

„Точка беззбитковості” – обсяг товарообігу підприємства, при якому сума отриманого валового