Становлення та розвиток сучасного міжнародного економічного права. Поняття структура, принципи та основні концепції.

Перебіг строку для акцепта, встановленого оферентом в телеграмі або листі, розпочинається з моменту подачі телеграми для відправки або з дати, яка вказана в листі, або якщо така дата не вказана, з дати, що зазначена на конверті, перебіг строку для акцепта, встановленого оферентом по телефону, телетайпу або за допомогою інших засобів швидкого зв'язку, розпочинається з моменту отримання оферти її адресатом.

Акцепт може бути відкликаний, якщо повідомлення про відміну одержано оференїом раніше того моменту або в той момент, коли акцепт повинен був би вступити в силу.

Договір вважається укладеним в момент, коли акцепт оферти набирає чинності.

 

Поняття та основні джерела міжнародного валютного права;

Система форм організації валютно – кредитних відносин;

Валютні системи та валютна політика;

Загальна характеристика міжнародних валютно – кредитних установ.

Поняття та основні джерела міжнародного валютного права.

Міжнародне валютне право- це міжнародно правові норми, які регулюють відносини, предметом яких є валюта та валютні цінності.

Валютними цінностями є:

• валюта (монети, грошові знаки, грошові знаки які вилучені з обороту і підлягають обміну) ;
• платіжні документи і цінні папери, які виражені в національній валюті (чеки, акції, векселя) ;
• зарубіжна валюта (яка знаходиться в обігу або вилучена з нього і підлягає обміну) ;
• платіжні документи, цінні папери виражені в зарубіжній валюті;
• банківські метали (метали платинової групи, вищої проби 999 згідно світових стандартів. Метали нижчої проби – дорогоцінні метали не являються валютними цінностіми, як і ювелірні вироби)

Валютні операції – це операції, пов”язані з переходом права власності на валюту і валютні цінності. Якщо суб”єктами угоди є резиденти то ці угоди не являються валютними операціями.

Міжнародне валютне право своїми витоками має міжнародне публічне та приватне право.

Суб”єкти валютного права поділяються на дві групи:

Група світового банку Міжнародного валютного банку, Банку реконструкції та розвитку, Міжнародної асоціації Розвитку;

Регіональні валютні угрупування (Европейськи валютний союз, Західноафриканський валютний союз та ін.).

З точки зору міжнародного приватного права суб”єкти Міжнародного валютного права поділяються на:

• резидентів (фізичних осіб, які мають постійне місце проживання на території держави; юридичні особи, які зареєстровані на території держави і здійснюють підприємницьку діяльність; філіали і представництва закороднних юридичних осіб, офіційні представництва держави закордоном;
• не резидентів – фізичні особи, які проживають за кордоном; юридичні особи зареєстровані за кордоном і здійснюють підприємницьку діяльність за межами держави; дипломатичні та консульські представництва іноземних держав.

2. Система форм організації валютно – кредитних відносин.

Світова валютна система – це форма організації міжнародних валютних відносин, що зумовлені розвитком світового господарства та юридично зафіксовані в міжнародних угодах.

У сфері міжнародного економічного співробітництва валютно-кредитні відносини поділяються на чотири великі групи:

1) торговельні та платіжні угоди, які передбачають виконання кредитних операцій на основі довгострокового клірингу;

2) угоди про економічне та промислово-технічне співробітництво;

3) міждержавні угоди про поставки товарів на компенсаційній основі;

4) спеціальні кредитні угоди.

До форм валютно – кредитних відносин:

1) Міжнародний факторинг;

2) Договір міжнародного форфейтингу є різновидом договору міжнародного факторингу;

3) Міжнародний фінансовий лізинг.

У 1988 р. було укладено Ньюйоркську конвенцію 00Н про міжнародні переказні векселі та міжнародні прості векселі. У Женеві 7 червня 1930 р. було укладено конвенцію, мета якої – вирішувати окремі колізії щодо законів про перевідні та прості векселі, а також конвенцію про уніфікований закон з переказних і простих векселів.

Верховна Рада України своїми законами від 6 липня 1999 р. № 827-ХІУ і № 826-ХІУ приєднала Україну до зазначених Женевських конвенцій.

Велику кількість правил і керівництв (що мають факультативну силу) з правового забезпечення міжнародних фінансових розрахунків розроблено в межах Міжнародної торговельної палати, що розміщується в Парижі.

3. Валютні системи та валютна політика.

Валютна система – це організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору. Ці межі збігаються з межами відповідних валютних ринків. Тому валютні системи теж поділяються на три види: національні, міжнародні (регіональні) і світову.

Національні валютні системи базуються на національних грошах і по суті є складовими грошових систем окремих країн.

Національна валютна система складається з цілого ряду елементів. Основними з них є:

Назва, купюрність та характер емісії національної валюти.

Ступінь конвертованості національної валюти.

Режим курсу національної валюти.

Режим використання іноземної валюти на національній території в загальному економічному обороті.

Режим формування і використання державних золотовалютних резервів.

Режим валютних обмежень, які вводяться чи скасовуються законодавчим органом залежно від економічної ситуації в країні.

Регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку дорогоцінних металів.

Регламентація міжнародних розрахунків та міжнародних кредитних відносин.

Визначення національних органів, на які покладається проведення валютної політики, їхніх прав та обов'язків у цій сфері.

У визначенні цілей та завдань валютної політики на певний період в