+3 8(066) 185-39-18
fобсягів зайнятості відбулось у всіх регіонах країни, за виключенням Донецької, Запорізької, Чернігівської, Черкаської, Херсонської, Вінницької, Полтавської та Сумської областей. Рівень зайнятості підвищився у всіх регіонах, у Вінницькій та Херсонській областях залишився на рівні показника І півріччя 2006 року. Обсяги та рівень безробіття знизився в усіх регіонах, у Вінницькій, Сумській, Херсонській та Чернігівській областях рівень безробіття не змінився.
Чисельність осіб, працевлаштованих за направленням державної служби зайнятості у звітному періоді, порівняно з відповідним періодом минулого року, збільшилась на 31,9 тисяч та становила 859,2 тис. осіб. Зокрема, шляхом надання дотацій роботодавцям із коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття було працевлаштовано 28,0 тис. безробітних; 19,7 тис. безробітних організували власну справу за рахунок отримання виплати допомоги по безробіттю одноразово. Рівень працевлаштування незайнятих громадян підвищився до 43,8% (у відповідному періоді минулого року він становив – 38,2%). Зростання цього показника відбулося в усіх регіонах (табл. 2). [12]
В умовах зростання вимог до якості робочої сили та з метою зменшення професійно-кваліфікаційного дисбалансу на ринку праці, державна служба зайнятості збільшує обсяги навчання за індивідуальним замовленням роботодавців, впроваджує стажування безробітних на підприємствах, розширює базу професійного навчання, удосконалює програми. Чисельність безробітних, які проходили професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації протягом січня-вересня 2007 року збільшилась, порівняно з попереднім роком, на 14,2% та становила 180,5 тис. осіб. Професійним навчанням було охоплено 12,7% безробітних, а у містах Севастополі та Києві до навчання було залучено кожного четвертого та кожного третього безробітного. Так, у Херсонській, Львівській, Закарпатській областях обсяги охоплених професійним навчанням осіб зросли, порівняно з відповідним періодом 2006 року, на 22,4%-25,4%, а у Житомирській області - на 36,0%. [12]
Таблиця 2
Працевлаштування не зайнятих трудовою діяльністю громадян у 2007 році (відношення чисельності незайнятих осіб, працевлаштованих державною службою зайнятості, до загальної чисельності осіб, які перебували на обліку)
*за даними Державного комітету статистики України
Станом на початок жовтня 2007 року на обліку в службі зайнятості перебувало 599,9 тис. незайнятих громадян, в тому числі 273,7 тис. робітників, 151,1 тис. осіб, які не мають професії або займали місця, що не потребують спеціальної підготовки, 175,1 тис. службовців. [12]
Кількість актуальних вакансій станом на 1 жовтня 2007 року становила 213,3 тис., в тому числі 56,7 тис. - для службовців; 123,0 тис. - для робітників; 33,6 тис. - для осіб, які не мають професії або займали місця, що не потребують спеціальної підготовки. Таким чином, на одне вільне робоче місце для робітників претендували 2 особи, для службовців – 3 особи, а для тих, що не мали спеціальної професійної підготовки – 4 особи.
Станом на 1 жовтня 2007 року на обліку в службі зайнятості перебувало 284,8 тис. безробітних громадян, що проживають у сільській місцевості (або майже кожен другий клієнт служби зайнятості). Чисельність незайнятих громадян, колишніх працівників сільського господарства, станом на початок жовтня 2007 року становила 150,1 тис. осіб, в той же час, для працівників сільського господарства існувало лише 13,2 тис. вільних робочих місць, тобто на одне вільне робоче місце претендувало 11 осіб.
Мінімальний розмір допомоги по безробіттю станом на початок жовтня 2007 року становить 160 гривень, а для окремих категорій застрахованих осіб з числа незайнятих громадян – 235 гривень. Середній розмір допомоги по безробіттю у вересні 2007 року становив 300,9 грн., проти 228,6 грн. у вересні 2006 року.
2. Аналіз умов праці зайнятого населення
Умови праці представляють собою сукупність елементів виробничого середовища, які впливають на здоров’я і працездатність людини, її задоволеність працею, а внаслідок цього - і на її результативність. Виділяють наступні групи умов праці: [8, c.43]
- санітарно-гігієнічні;
- організаційно-технічні;
- соціально-психологічні.
Також слід розрізняти фізіологічні та естетичні умови праці.
До санітарно-гігієнічних умов відносяться:
- стан повітря у виробничих приміщеннях;
- рівень шуму;
- ступінь вібрації устаткування;
- освітленість робочих місць і т д.
Їх параметри нормуються на основі рекомендацій санітарних служб.
До соціально-психологічних умов праці відносяться:
- моральний клімат у колективі;
- характер взаємовідносин між його членами;
- високий рівень міжособистісних і міжгрупових зв’язків;
- соціальна захищеність;
- соціальна інфраструктура;
- соціальне страхування;
- соціальні гарантії персоналу;
- час відпочинку та ін.
При прийнятті на роботу розробляється колективний договір між працівниками і роботодавцем, у якому сторони передбачають забезпечення працівниками соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов’язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям. [8, c.61]
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, устаткування, стан засобів колективного та індивідуального захисту, які використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. До нормативних документів, які регулюють охорону праці в організаціях, належать: Конституція України, Закон України “Про охорону праці”, Кодекс законів про працю.
Розрахунок показника, який характеризує стан умов праці, проводиться за наступною формулою:
Коефіцієнт покращення умов праці:
, де
Тфв – фактичний час на відпочинок у відповідності з нормативами і реальними умовами праці після проведення заходів з їх покращення;
Тнв – нормативний