Статистика зайнятості населення і умови праці

майже у 7 разів - з 156 грн. до 1398 грн. Слід зазначити, що при виконанні заходів з реформування оплати праці в Україні Уряд керується принципом, що у забезпеченні зростання заробітної плати повинні бути зацікавлені не тільки працівники, а й роботодавці та держава.

ВИСНОВКИ

На фоні позитивних зрушень, пов'язаних передусім із сприятливими економічними тенденціями, в Україні зберігається нераціональна структура зайнятості. Результати аналізу свідчать про надто сильне скорочення впродовж кризового періоду обсягів промислового виробництва і відповідне зменшення попиту на робочу силу у цій галузі. 

Незважаючи на скорочення у сільському господарстві все ще сконцентровано 4,8 млн. працюючих (23,42% всіх зайнятих) - це значно більше, ніж у країнах з розвиненою та перехідною економікою. Попри помітне зростання впродовж останніх років низькою є зайнятість у будівництві. Випереджаюче збільшення обсягів виробництва цієї галузі є нагально необхідним з огляду на її важливість для забезпечення сталого економічного розвитку.

Всупереч поширеній думці про недостатню концентрацію працюючих у невиробничих галузях їх частка у загальних обсягах зайнятості в Україні в цілому відповідає світовим стандартам. Помітно нижчою є тільки питома вага зайнятих фінансовою діяльністю, що відбиває недостатній розвиток ринкової інфраструктури. Зайнятість в особистому підсобному господарстві (а тут сконцентровано більше 8% всіх працюючих) фактично дозволяє виживати частині українського населення, але вона не забезпечує належної ефективності виробництва, запровадження сучасних технологій, не вимагає високої кваліфікації робочої сили.

Підприємства, збільшуючи обсяги виробництва, поступово зменшують чисельність працюючих в умовах вимушеної неповної зайнятості. Поліпшення ситуації відчули представники всіх без винятку вікових груп, але найбільше скоротилось безробіття серед молоді.

Економічне зростання створило об'єктивні передумови для підвищення реальних доходів населення, передусім заробітної плати, збільшення її частки в сукупних доходах населення. Проте загальний рівень доходів в країні залишається вкрай низьким, насамперед, через низькі стандарти оплати праці.

Зростання реальної заробітної плати в країні відбувається ще з жовтня 2000 року, а з жовтня 2007 року щомісячні темпи зростання щодо рівня відповідного місяця попереднього року стабільно ростуть. Виходячи з непрямих оцінок (динаміки продажу дорогих предметів побутової техніки, автомобілів, будівництва житла за кошти населення, збільшення обсягів вкладів населення у комерційних банках тощо), можна зробити висновок, що рівень доходів, зокрема оплати праці, впродовж 2006-2007 рр. зріс значно більше, ніж це віддзеркалюють офіційні дані.

Однак залишається низькою і невідповідною загальносвітовій практиці частка заробітної плати у ВВП та собівартості продукції. У ВВП частка заробітної плати в останні роки становила менше 45%, тоді як в країнах Європейського співтовариства - в середньому 65%; у собівартості продукції частка витрат на оплату праці є меншою за 14%, а в більшості країн Європейського співтовариства цей показник становить 30-35%. На початок 2007 р. майже половина працівників великих і середніх підприємств отримували заробітну плату нижчу за прожитковий мінімум для працездатної особи (420 грн.).

Незадовільними були і залишаються міжгалузеві співвідношення у рівнях оплати праці. Заробітна плата значною мірою визначається належністю до певної сфери економічної діяльності, а не формується під впливом загальновизнаних світовою практикою чинників, якими є кількість, якість та результати праці. Відповідно до специфіки регіональних економічних комплексів зберігаються і високі міжрегіональні відмінності у рівнях заробітної плати, що створює складні проблеми у забезпеченні національних стандартів рівня життя населення окремих регіонів, у подоланні бідності та становленні середнього класу в країні.

Зберігаються значні борги із виплати заробітної плати. Їх наявність обумовлена, головним чином, неефективною роботою підприємств і відповідно наявністю надлишкової робочої сили. Причини цієї неефективності різні: неякісний менеджмент, проблеми цінової політики, надмірно високі податки тощо.

Слід звернути увагу на формування правового поля функціонування ринку праці. Створення його на базі законів, успадкованих від принципово іншої системи, призвело до цілого ряду ускладнень. Норми законів, орієнтованих на ринкову систему (зокрема Закону України "Про зайнятість населення"), суперечать нормам законодавчих актів, орієнтованих на стандарти та норми адміністративно-планової економічної системи (зокрема Кодексу законів про працю). Крім того, не всі реалії сьогодення враховують навіть закони, прийняті вже у незалежній Україні. Наприклад, правова колізія, пов'язана із набуттям статусу безробітного особами, які володіють засобами виробництва (передусім землею), але не можуть бути працевлаштовані у секторі найманої праці, призводить до проблем соціального захисту численної категорії населення і порушує принципи соціальної справедливості.

У процесі створення повномасштабної системи соціального страхування формуються - і надалі неминуче загострюватимуться - проблеми соціального (зокрема пенсійного) страхування безробітних. °х розв'язання лежить не тільки у площині узгодження окремих законодавчих актів, а й обумовлено взаємозв'язками окремих страхових фондів.

Економічне зростання створює передумови для створення нових та реконструкції існуючих робочих місць з метою зменшення частки робочих місць із важкими та шкідливими умовами праці, забезпечення сучасного технологічного рівня виробництва, захисту навколишнього середовища. Але для прискорення цих процесів потрібні стимулюючі механізми, зокрема спрямовані на реконструкцію робочих місць, вкладання коштів приватного інвестора відповідно до визначених державою пріоритетів регіонального та галузевого розвитку тощо. Необхідно створити передумови для істотного підвищення мобільності робочої сили - професійної, соціальної, територіальної - шляхом належної професійно-освітньої підготовки робочої сили відповідно до поточних та перспективних вимог економіки та створення реального ринку житла. Потрібно стимулювати територіальну мобільність робочої сили в межах України і сприяти скороченню масштабів міграції, передусім нелегальної, за її межі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Баласинович Б. Вплив інформаційно-комунікаційних технологій на ринок праці і зайнятість населення // Україна: аспекти праці. - 2005.- № 1.- C.30-35.
2. Бараник З. П. Статистика ринку праці. — К.: КНЕУ, 2005. — 168 с.
3. Буряк П. Ю., Карпінський Б. А., Григор'єва М. І. Економіка праці і соціально-економічні відносини: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 440 с.
4. Василенко Н.Ф. Особливості становлення соціально орієнтованого ринку праці // Актуальні проблеми економіки. - 2004.- № 11.- C.164-174.
5. Гуць М.І. Оцінка стану ринку праці в умовах реформування економіки України // Україна: аспекти праці.- 2005.- № 2.- C.13-18.
6. Корецька С. Державна політика на ринку праці // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України.- 2004.- № 4.- C.291-296.
7. Мазурок П. Методологічні та інституціональні основи визначення інфраструктури ринку праці України // Україна: аспекти праці.- 2005.- № 1.- C.17-23.
8. Осовська Г.В., Крушельницька О.В. Управління трудовими ресурсами: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2003. – 224 с.
9. Петрова Т., Пазюк О., Пономарьова О. Методичні підходи щодо визначення стану регіональних ринків праці України // Україна: аспекти праці.- 2005.- №1.- C.9-17.
10. Юрченко В.В., Романишин В.О. Ринок праці України: сучасний стан та шляхи реформування // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 6. - C.214-220.
11.  Статистичні дані офіційного сайту Державного комітету статистики України http://www.ukrstat.gov.ua.