Стратегія і компоненти публічного виступу

Треба з'ясувати також після яких інших промов планується ваш виступ. Адже кожна наступна промова повинна бути цікавіше по змісту і формі, ніж попередня.

Наступна ступінь докомунікативного етапу – «кодування» – складання тексту – починається з добору матеріалу. Щоб виступ вийшов змістовним, краще використовувати не одне джерело, а кілька. Джерела матеріалу підрозділяються на групи:

1. Безпосередні – матеріал, добутий автором з життя шляхом спостережень, власного досвіду:

знання, практика;

особисті контакти, бесіди, інтерв'ю;

уява – уявне створення нових картин, образів, проектів на основі минулого досвіду з елементами творчості.

2. Опосередковані:

офіційні документи;

наукова і науково-популярна література;

художня література;

статті газет і журналів;

передачі радіо і телебачення;

довідкова література: енциклопедії, словники;

результати соціологічних опитувань.

Варто пам'ятати, що «живий» досвід завжди добре сприймається слухачами, він переконливий і йому вірять.

В цілому необхідна для виступу інформація ділиться як мінімум на три категорії. До першої відноситься так звана оперативна інформація про події, що відбуваються, – як фактична, так і аналітична. Безумовно, такою інформацією потрібно володіти, в першу чергу, для ухвалення вірних рішень. Але, крім цього, потрібно бути готовим і до того, що під час одного з виступів вас можуть попросити прокоментувати будь-яке актуальне питання, навіть якщо воно не має прямого відношення до мети виступу.

Якщо для підготовки мови потрібні дані другого типу – назвемо їх профільними, – це істотно полегшує задачу доповідача. Тоді шукати інформацію по темі майже не вимагається. Проте на практиці тема виступу не завжди співпадає із знаннями і сферою діяльності доповідача. Навпаки, дуже поширені ситуації, в яких виступаючому доводиться проявляти компетентність і в тих областях, якими він безпосередньо не займається. Типові приклади таких ситуацій – виступи перед учасниками конференцій, зустрічі з профспілками і іноземними гостями, урочисті виступи на честь спеціальних заходів, виступи в ході регіональних поїздок і так далі. Щоб випадково не розгубитися, в таких випадках украй важливо зібрати якомога повнішу спеціальну інформацію про сферу, що цікавить вас. Це і є третя група відомостей. Очевидно, що у будь-якому випадку основою успішної роботи є добре інформаційне забезпечення. Можливі джерела інформаційної підтримки розрізняються за своєю специфікою і ступенем об'єктивності інформації, що надається. Систематичний моніторинг телевізійних і радіопрограм, а також отримання інформаційних зведень життєво важливі для ознайомлення з поточною інформацією. Але разом з тим, навіть знаходячись в добре структурованому архіві, така інформація не завжди зручна для пошуку спеціалізованих даних.

За поточною інформацією можна також звертатися до періодики. Звичайно, представлені в ній відомості не завжди можна назвати об'єктивними, надійними і солідними. Зате найчастіше вони чудово відображають стан громадської думки, та проблеми, які понад усе хвилюють населення, а ці знання виявляються особливо корисними, якщо, наприклад, ви збираєте інформацію про місто або регіон, в якому вам належить виступати.

Навіть в епоху бурхливого розвитку інформаційних мереж незамінним джерелом відомостей з багатьох спеціальних питань залишаються книги, а доповнити або відновити ці відомості можна, звернувшися до спеціалізованих баз даних.

Якщо ви вирішите звернутися по допомогу у написанні доповіді до фахівців, наперед підготуйте свої питання, виберіть зручне місце зустрічі (можна домовитися про зустріч безпосередньо на місці планованого виступу, що іноді дозволяє врахувати деякі особливості майбутньої роботи). Але найважливіше – чітко пояснити задачі, що стоять як перед виступом в цілому, так і перед самим виконавцем. Від цього напряму залежатиме цінність одержаних даних.

В цілому найперспективнішим може виявитися звертання відразу до декількох способів збору даних, серед яких основними є:

- brain-storming (мозкова атака) ;

- архіви;

- відомчі бібліотеки;

- газети;

- дані власних структурних підрозділів;

- журнали;

- інтерв'ю з фахівцями;

- інтернет;

- особисті бібліотеки;

- особистий досвід і життєві ситуації;

- наукові роботи і дисертації;

- публічні бібліотеки;

- збірки цитат і крилатих виразів;

- зведення інформаційних агентств;

- словники;

- спеціалізовані бази даних;

- довідники: біографічні, статистичні, літературні і т. д. ;

- телебачення і радіомовлення;

- експертні дані інститутів, відомств і інших спеціалізованих організацій тощо.

Звичайно, при підготовці мов абсолютно не обов'язково користуватися кожним з приведених джерел, але узяти їх на озброєння просто необхідно.

Матеріал публічного виступу може бути теоретичним і фактичним. Насиченість промови тим або іншим типом матеріалу залежить від жанру. Так, у звітній доповіді потрібно приводити безліч фактів, щоб довести положення і переконати слухачів. Матеріал виступу повинен бути достовірним. Попередньо перевіряють точність інформації, цифр, дат, цитат, імен.

Систематизуючи матеріал, оратор створює план, продумує композицію, логіку викладу, складає і редагує текст. Підготовка письмового тексту має багато переваг. Написану промову можна перевіряти, виправляти; вона легше запам'ятовується і довше утримується в пам'яті. Писати слід на окремих аркушах, на одній