Структура уроку мислення серед природи

‒визначення кола позакласного читання;

‒включення дитини в різні види художньої діяльності;

‒предметно-практична діяльність та ін.

Здобутий дітьми чуттєвий досвід, знання про довкілля, сформовані способи творчої діяльності та прийоми розумових дій актуалізуються на уроках української мови й мовлення на рівні міжпредметних зв'язків та між- предметної інтеграції. Учитель проектує на різних етапах уроку такі прийоми і форми навчання, як:

‒усний журнал, хвилинка ерудита, уявне засідання гуртка юних натуралістів (українознавців, краєзнавців, екологів, лінгвістів);

‒огляд-конкурс малюнків та інших творчих робіт, виконання за враженням від спілкування з природою, музикою, красним письменством, живописом;

‒уявна подорож до музеїв, театрів, храмів, святинь рідної землі; інтерв'ю з письменником, художником, живописцем;

‒драматизація, інсценізація.

Урокам мислення в природі мають передувати не тільки проектна діяльність, а й робота:

‒за картиною;

‒за серією малюнків;

‒за ілюстрованими текстами.

В працях Л. О. Варзацької розкрито сутність структури інтегрованого уроку мови й мовлення, яка ґрунтується на даних психології про етапи мовленнєвої діяльності (орієнтування, планування, реалізація, контроль- О. М. Леонтьев).

Як визначено в лінгводидактиці, структура інтегрованого уроку мови й мовлення містить три етапи:

‒етап формування задуму висловлювання;

‒етап творення дитячих зв'язних висловлювань (усних і письмових;

‒етап редагування: виразне читання (розповідь) складених творів, редагування, обговорення, зіставлення з творами письменників (чи зразком, складеним учителем).

Опираючись на обґрунтовану Л. Варзацькою структуру уроку мислення серед природи, як специфічного виду міжпредметної інтеграції, пропонуємо своєрідну структуру уроку, зберігаючи III основні етапи інтегрованого уроку мови й мовлення.

А тепер розглянемо структурні етапи спареного уроку мислення в природі, який складається з двох самостійних композиційно цілісних уроків:

1-й урок, враховуючи вікові можливості дитячого сприймання та погодні умови, триватиме 20-25 хвилин для першокласників і проводиться в природі, а другий – в класі і триває 35 хвилин.

Мета першого уроку:

‒сформувати задум висловлювання;

‒пробудити уяву;

‒розвинути чуттєву сферу малюка;

‒викликати мотивацію до роботи.

Прихильник теорії «вільного виховання» Ж. -Ж. Руссо стверджував, що дитина має бути вільна у виборі змісту навчання. Те, що її не цікавить, у користі чого вона не переконана, того вона й не буде вчити: нехай дитина думає, ніби вона вивчає те, що їй заманулось, а насправді вона вивчатиме те, чим ви її зацікавите. Руссо шукав закономірності навчання і виховання в самій природі дитини і вважав за головне не давати учням готових істин, а навчати здобувати їх у процесі пізнання [10].

Визначивши тему та завдання уроку мислення в природі, вибираємо об'єкт спостереження. Тут важливо вчителю осмислити естетичну своєрідність природного явища, яке споглядатимуть діти, завчасно з'ясувавши, що саме в природі певного сезону є носієм естетичної інформації, що зумовлює естетичну виразність і неповторність конкретної пори року, який комплекс чуттєвих ознак можна вважати «естетичним змістом», скажімо, осені чи весни. Важливо матеріал для спостережень згрупувати таким чином, щоб учні, споглядаючи один об'єкт за другим, мали можливість послідовно вичленовувати ознаки спостережуваного, а далі – порівнювати їх між собою, систематизувати побачене. У ході такої діяльності розвивається здатність бачити предмет різнобічно, в тих залежностях, в яких він існує. Перед очима дітей розкривається наочна логіка природи, завдяки якій діти здобувають початкові наочні уявлення про важливі процеси і форми мислення - ознаки предмета, подібні і відмінні, істотні і неістотні; родові і видові поняття. Так наприклад, один за одним ідуть уроки «Карнавал осінніх барв» та «Пропливає осінь на хмарині сірій», де на першому уроці діти спостерігають за розмаїттям осінніх кольорів, а на другому – як дерева скидають останні листочки, з чим їх порівнюють.

Об'єкти, процеси, явища, за якими діти будуть спостерігати, мають бути яскравими, динамічними (снігопад, золота осінь, падолист, веселка та ін.), викликати казкові асоціації, образи (Хто розсипав золоті іскорки, як художниця-осінь розфарбовує листочки, хто приніс весну-красну?), створювати ситуацію зацікавленості (дерева поради дають, вітер погрожує, дощик плаче). Варто систему спостережень побудувати в такій послідовності: цікаво – спостерігаю – розумію – знаю – вмію.

Метою даного етапу є сконцентрувати увагу учнів на об'єкт спостереження та викликати інтерес і бажання для дослідження. Вчити дітей бачити, дивуватися, захоплюватися, викликати бажання негайно зрозуміти, що, чому і як відбувається, знаходити в собі сили, щоб відшукати відповіді на ці запитання, не боятися труднощів, не зупинятися на досягнутому-це і є інтерес. Інтерес емоційний, він дарує радість творчості, радість пізнання, він міцно пов'язаний з гостротою сприймання навколишнього світу, увагою, пам'яттю, мисленням і волею. [11]. Суб'єкт навчання має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість, усвідомлювати, що і навіщо він зараз робитиме [12, с 83].

Для створення ситуації успіху та активізації пізнавальної діяльності першокласників пропонуємо мовленнєві ситуації з метою одухотворення об'єкта для спостережень. Якими ж прийомами досягатимемо поставленої мети?

Створення проблемної ситуації на даному етапі підштовхне учнів до самостійного пошуку власного рішення чи висновку. Організація дослідження, пошуку сприятиме засвоєнню нових знань та до розвитку мислення.

Л. С. Виготський вважав, що слід визначити зону найближчого розвитку дитини і побудувати навчальний процес таким чином, щоб вона могла самотужки знайти