Студентські корпорації у контексті міжнародної діяльності української міжвоєнної еміграції в Європі

Основна мета діяльності членів організації полягала в готовності служити українському народу, плеканні душі, честі і тіла10. Гаслом корпорацій було: «Через оздоровлення і оживлення відносин серед нас самих як Корпорацій, через духовний вплив на місцеві низові організації маємо впливати на кращий розвій і осягнення нашого студентства»11.

Кожна корпорація встановлювала власний девіз, який містив у собі її мету. Всі девізи корпорацій були схожі між собою. Організовані вони були за зразком відповідних німецьких корпорацій. Членів до них приймали одноголосно, і то спочатку як новаків (на 3 місяці), а потім як членів товариства (також на 3 місяці).

Міцність корпорацій полягала в особливостях організації та відносинах між їхніми членами. Внутрішній устрій товариств найкраще відповідав поступовому й належному пристосуванню їхніх учасників до громадської праці. Дійсними членами корпорацій (лицарями) обиралися ті люди, які пройшли певний випробний термін, побувши т. зв. «новиками». Новиком міг стати будь-який студент вищого навчального закладу української національності, що написав відповідну заяву. Порадником і провідником новика був призначений лицар, який звався дядьком. Усі новики підлягали одному лицарю – т. зв. «Старший лицар», який ними опікувався, роздавав роботу, пояснював статут і правильники та готував до переходу в лицарі. Вимогами до переходу новиків у стан лицарів були: присутність на певній кількості зборів корпорації, зацікавленість та обізнаність у громадських справах, знання тогочасних українських ідеологічних течій, рідної історії, статуту, правильника та кодексу честі, і нарешті, одноголосна згода лицарів12. Час перебування у складі новиків (новицтві) близько 1 року використовувався задля того, щоби набути теоретичні знання й належно «приготувати свій характер і волю» для подальшої громадської роботи.

Духовним і організаційним центром корпорації був стяг лицарів, що вибирав з-поміж себе управу, яка складалась з трьох членів: референт внутрішніх справ, референт зовнішніх справ та секретар13. Лицар, постійно поповнюючи свої теоретичні знання обраній або призначеній йому ділянці, повинен був намагатися застосувати ті знання в громадському житті.

Корпорація була, напевно, єдиною організацією, яка змогла зорганізувати одночасно працю кількох поколінь, об’єднаних однією ідеологією, метою. Ті члени корпорацій, які закінчили навчання в університетах, не відходили від справ організацій, а продовжували долучатись до їх діяльності, стаючи членами «Старої Хати», будучи т. зв. «Батьками корпорації»15.

Основною формою діяльності корпорацій була культурно-освітня. Вона передбачала проведення віч (зборів), які відбувались щотижня, де вирішувались поточні справи, зачитувались і підлягали обговоренню реферати різної тематики, приділялась увага організації національних і релігійних свят і вечорів, влаштуванню спортивних змагань тощо16. Віча відбувалися за участі всіх корпорантів і мали на меті репрезентувати діяльність і здобутки організації. Збори корпорації мали важливе значення для всієї організації та її членів: «Віче К! повинно дати змогу Управі зорієнтуватися в змаганнях і настроях корпорантів, а корпорантам дати підставу для довір’я згодом Управи. Основним завданням Віча К! є піднести настрій комілітонів (членів корпорації, студентів) і дати кожному імпульс до праці»17. На віча корпорації могли бути запрошені гості. В окремих випадках управою оголошувалося «Стояче Віче».

Протягом року проводились, окрім віч корпорації, також збори (віча) лицарів, управи, новиків, а крім того, урочисті прогулянки, святкові збори, спортивні змагання. Найважливіші справи, а також справи поточні, зокрема, надання звання лицаря, розглядало і виконувало віче лицарів. Воно єдине було компетентне в зміні й доповненні статутів, звичаїв та правильників. Найважливіші поправки в статуті й ідеології вимагали згоди «Старої Хати» і засновників корпорації. Крім того, віче лицарів було найвищою судовою інстанцією і вирішувало непорозуміння між корпорантами. На таких зборах не могли бути присутніми ні гості, ні новики (нові члени корпорації, які перебували на випробувальному терміні) 19.

На вічах управи (координуючого органу) визначалися плани роботи корпорації, розроблялися порядки денні зборів тощо. Віча новиків скликав і проводив Старший Лицар. Вони передбачали проведення підготовчої роботи для надання стану лицаря. Протягом року організовувалося близько 20 віч корпорації, кілька віч лицарів і певна кількість віч новиків і управи.

Вище описана структура та форми діяльності корпорації «Чорноморе» були характерними для всіх інших українських студентських корпорацій у країнах Центрально-Східної Європи в 1920-1930-х рр. Українські студентські корпорації являли собою симбіоз європейських традицій студентського руху з українським ідеологічним наповненням. Надзвичайно важливою була діяльність корпорацій, спрямована на репрезентацію не тільки студентів, а й усієї української міжвоєнної еміграції у міжнародній сфері.

Члени «Чорноморе» в Гданську влаштовували відзначення національних та релігійних свят, на високому рівні дбали про розвиток спорту в своєму середовищі та проводили активну діяльність у справі пропаганди української культури серед іноземної громадськості. Наприклад, 10 лютого 1926 р. було організовано вечір з нагоди річниці заснування організації. На цьому святі були присутні делегати німецького студентства. Члени управи товариства «Чорноморе» ознайомили гостей з українською історією та культурою, а також звернули увагу на спільні моменти української і німецької історії21.

Члени студентських корпорацій мали зовнішні відзнаки, у «Чорноморе» це був чорно-блакитно-чорний стяг і вбрання такого ж кольору. Корпорація видавала власний часопис «Чорноморе» протягом 1920-х рр., а в 1930-і рр. виходив друком журнал «Корпораційна трибуна»22.