Створення безбар’єрного соціального середовища для інвалідів

Головними засобами організації безбар’єрного середовища є: використання інформаційних систем в міськомусередовищі, включаючи візуальні, тактильні та акустичні інформатори; широке застосування засобів вертикального планування, доступного громадянам з обмеженими можливостями пересування; в організації ландшафтного благоустрою теренів; застосування спеціального обладнання, забезпечуючого доступність житлових та громадських будівель та споруд (пандуси, спеціальні поручні, різноманітні підйомники) ; використання спеціально обладнаного громадського транспорту та зупинок з механізмами для посадки-висадки.

Архітектурно-просторове вирішення безбар’єрного середовища пов’язано з вирішенням завдань на всіх архітектурно-містобудівних рівнях – будинку, ділянки, міста, регіону. В будинку велике значення має простір, організація якого має відношення до сфери діяльності дизайнера. Простір ділянки, вимагає не тільки діяльності дизайнера, зв’язаної з розробкою та розміщенням спеціального обладнання, але із роботою архітектора, що відповідає за найбільш зручний взаємозв’язок функціональних просторів – рекреаційних, для спілкування, посильної праці, підтримки рухової активності.

На рівні міста простори безбар’єрного середовища повинні розроблятись комплексно, із залученням фахівців дизайнерів, архітекторів та містобудівників.

Дизайнери, з урахуванням ергономічних вимог людей з обмеженими фізичними можливостями, висувають основні вимоги до супутніх об’єктів (габарити зон обслуговування, види та розміщення обладнання тощо). Архітектори визначають взаємодію міських просторів з необхідними об’єктами обслуговування. Функцією містобудівників є прогнозування та виявлення місць локалізації спеціально обладнаних просторів у місті з урахуванням вимог безбар’єрного міського середовища та доступності елементів міської інфраструктури, що найбільш часто використовуються інвалідами.

Мобільність інваліда на регіональному рівні не повинна обмежуватись ніякими зовнішніми фізичними або моральними бар’єрами. Це необхідно ураховувати при проектуванні таких важливих вузлів регіонального, національного та світового значення, як транспортні термінали, аеропорти, залізничні та автовокзали.

Створення середовища, вільно доступного абсолютно для всіх членів суспільства, передбачає комплексний підхід до всіх сфер функціонування транспортних вузлів. Це зручний доступ до будь-якого місця на об’єкті, облаштування обладнанням та пристроями, що полегшують пересування людей з обмеженими фізичними можливостями, забезпечення засобами інформації та технічними засобами зв’язку. Одним з головних елементів є сам транспорт, на якому повинно бути різноманітне устаткування для безпечного та комфортного пересування інвалідів.

Отже, вирішення проблеми створення безбар’єрного середовища неможливе без комплексного підходу з використанням всіх архітектурних спеціалізацій.

Звичайно, створення безбар’єрного середовища в умовах забудови, що вже склалася, є дуже складним і потребує різноманітних вирішень в різних міських ситуаціях. Часто виникають складні ситуації при розробці проектних вирішень перехрестя пішохідних та транспортних потоків, на ділянках із складним рельєфом або з негабаритними характеристиками для вимог безбар’єрного середовища тощо.

Сьогодні вимоги оптимальної функціонально-просторової та ергономічної організації архітектурного середовища з врахуванням потреб людей з обмеженими фізичними можливостями важливо знати кожному архітектору, тому питання формування безбар’єрного середовища включені в навчальний процес багатьох вищих навчальних закладів при підготовці архітекторів різних спеціалізацій.

Таким чином, створення безбар’єрного міського середовища на всіх містобудівних ієрархічних рівнях буде сприяти підвищенню соціальної інтеграції людей з обмеженими фізичними можливостями, дасть їм можливість жити і працювати серед здорових людей, користуючись нарівні з ними всіма правами, відчувати себе повноцінними членами суспільства і брати активну участь у його житті.

 

 

Технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів є:

засоби для пересування;

спеціальні засоби для самообслуговування;

спеціальні засоби для догляду;

спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією;

спеціальні засоби для освіти (включаючи літературу для сліпих) і занять трудовою діяльністю;

протезні вироби (включаючи протезно-ортопедичні вироби, ортопедичне взуття і спеціальний одяг) ;

спеціальне фізкультурно-спортивне обладнання і спорядження, спортивний інвентар.

Відповідно до Постанови КМУ від 12. 11. 08 р. № 1015 «Про затвердження Порядку забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації і формування відповідного державного замовлення, переліку таких засобів».

Інваліди та діти-інваліди забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації. Зазначеними засобами (крім засобів для пересування) забезпечуються також діти віком до 18 років з вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату (діти віком до 18 років).

Ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ і ветерани державної пожежної охорони забезпечуються протезно-ортопедичними виробами і спеціальними засобами для самообслуговування та догляду, які є обов’язковими для застосування у разі забезпечення протезними виробами.

Жінки після мастектомії забезпечуються протезами молочних залоз, ліфами, компресійними рукавами.

Особи похилого віку забезпечуються протезами верхніх та нижніх кінцівок і спеціальними засобами для самообслуговування та догляду, які є обов’язковими для застосування у разі забезпечення протезними виробами.

Дія Постанови не поширюється на осіб, інвалідність яких пов’язана з трудовим каліцтвом, що настало в наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Інваліди, діти-інваліди, діти віком до 18 років, ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ і ветерани державної пожежної охорони, особи похилого віку, жінки після мастектомії мають право на безплатне забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації відповідно до Законів України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (875-12), “Про охорону дитинства (2402-14), “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (3551-12), “Про статус ветеранів військової служби ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист” (203/98-ВР), “Про реабілітацію інвалідів в Україні” (2961-15), “Про загальну середню освіту”