Сучасний стан рекреаційного комплексу Великої Британії

 

 

Великобританія – батьківщина сучасного туризму як форми проведення культурного дозвілля.

Ще в 1840 р. проповідник Кук з англійського містечка Мельбурн заснував першу у світі туристську фірму. Через рік фірма організувала для п'ятисот членів „Товариства тверезих” поїздку передмістями Лондона, а в 1844-1846 р. – екскурсії в різні частини Англії і Шотландії.

До початку 50-х років того ж століття у Великобританії існувало вже кілька туристських фірм, і щорічно в поїздках по країні брало участь більш ніж 160 тис. чоловік. У 1856 р. фірма Кука організувала першу групову туристську поїздку в країни Західної Європи. Цю дату звичайно вважають початком міжнародного туризму. До цього часу в Англії завершилася промислова революція, і англійська промисловість у своєму розвитку випередила інші країни світу. Швидкий ріст капіталістичних відносин привів до підвищення рухливості населення, що у свою чергу зажадало розвитку транспорту, насамперед залізниць [12, 75].

Томас Кук першим почав використовувати ці можливості. Коли в 1851 р. у Лондоні відбулася Перша Міжнародна промислова виставка, він зміг тільки за час її роботи організувати поїздку для 165 тис. відвідувачів. У 1854 р. в Англії був виданий перший довідник для туристів, що включав опис не менш восьми тисяч готелів. Хоча деякі з них і були просто постоялими дворами, оскільки велику частину складали готелі в сучасному розумінні цього слова [7, 167].

Бурхливий розвиток внутрішнього туризму привів Томаса Кука до необхідності організувати поїздки за кордон. Перша з них була здійснена в 1855 р. у зв'язку з Всесвітньою виставкою в Парижі, З 1856 р.

Кук почав організацію регулярних туристських поїздок в інші європейські міста і країни. Величезна Британська імперія сприяла розвиткові поїздок англійців за кордон. Туристські поїздки активно використовувалися для пошуку і вивчення нових ринків, установлення ділових контактів. У 50-70-х роках XIX в. англійці становили більшість іноземних туристів, що подорожували по Європі. Саме в цей період на континенті з'явилися готелі з такими назвами, як «Англер», «Голен-никнув», «Лондон», «Виндзор», а в побут ввійшли англійські слова «експрес», «комфорт», «лайнер».

Наприкінці XIX ст. туристські подорожі по своїй країні і за кордоном набули у Великобританії масового характеру і вийшли за межі Європи. У 1860-70-ті роки проводилися туристські поїздки в США, а в 1878 р. на Всесвітню виставку в Париж з Великобританії прибуло 75 тис. осіб.

Те, що міжнародний туризм широко розвинувся у Великобританії раніше, ніж в інших країнах, пояснюється низкою причин, серед яких більш високий у той час економічний рівень порівняно з іншими країнами і, відповідно, вищий рівень життя населення; швидка урбанізація; уведення загальної початкової і розвиток середньої та вищої освіти; передове трудове законодавство, що встановило для всіх найманих робітників щорічну оплачувану відпустку та обмежило робочий час. Мав значення і гарний розвиток на той час залізничного і морського транспорту, а також близькість до континентальної Європи, зручний зв'язок з нею через протоку Ла-Манш [6; 12].

До Другої світової війни внутрішній туризм у Великобританії значно перевищував міжнародний за кількістю людей, які беруть у ньому участь. На початку 30-х років XIX ст. третина всіх мешканців країни проводила свою відпустку поза постійним місцем проживання в межах Великобританії, а в зарубіжні країни щорічно виїжджало до мільйона чоловік.

Після Другої світової війни, особливо наприкінці 50-х років, туризм у Великобританії швидко поширюється. Це було зумовлено насамперед докорінними змінами в транспорті: ростом мережі вдосконалених автомобільних доріг і кількості легкових автомобілів у населення, швидким розвитком і здешевленням повітряного транспорту. Важливу роль відіграло введення в країні щорічного двотижневої, а для частини населення – тритижневої оплачуваної відпустки.

 

 

У Великобританії склалися сприятливі умови для розвитку туризму: у країні немає районів, що віддалені від моря більш ніж на 160 км, тобто одну-півтори години їзди, багато міст розташовані безпосередньо на узбережжі.

У Великобританії різноманітні ландшафти, і в кожній з частин країни є гірські чи горбкуваті райони. Величезна кількість річок і озер. У населення в приватній власності налічується понад 400 тис. морських і більш ніж 100 тис. річкових прогулянкових суден.

Країна займає одне з перших місць у світі за густотою мережі автомобільних доріг – 1 580 км на 1 000 км2 території (для порівняння: у європейській частині Росії – 400 км на 1 000 км2) і поступається лише Німеччині за густотою мережі залізниць – 70 км на 1 000 км2 території. Парк легкових автомобілів у країні перевищує 30 млн. (400 на 1000 жителів і близько 1, 3 у середньому на родину).

Великобританія – високоурбанізована країна: у містах живе 87% населення.

За даними соціологічних досліджень,