три чверті економічно активного населення країни проводить свою відпустку поза постійним місцем проживання, причому велика частина – у межах країни (близько 25 млн.). Основний потік туристів вирушає з найбільш урбанізованих центральних районів до морського узбережжя Південне-Східної Англії, у райони курортів Брайтона, Уертінга, Сифорда, Маргіта та ін.
Пошук
Сучасний стан рекреаційного комплексу Великої Британії
Предмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
40
Мова:
Українська
Близько 15% туристів відпочивають у гірських районах Шотландії й Уельсу, 8% на берегах річок і озер у різних частинах країни [5, 178].
Понад 10% території Великобританії займають національні парки і так звані ландшафтні території, вони є у всіх частинах країни. Найбільші за розмірами національні парки розташовані в Шотландії (Нортумберленд, Нордворкмурс, Ворюдир Далес), Уельсу (Ексмур, Дартмур) і Північної Англії (Дервент).
Національні парки і ландшафтні території щорічно відвідують понад 15 млн. осіб, особливо у вихідні і святкові дні.
Значне місце під час відпустки й у вихідні дні у британців займає спорт. Особливо розвинутий вітрильний: у країні понад 30 тис. яхтсменів і 2 млн. членів „Асоціації вітрильного спорту”. Поширені також верхова їзда, рибна ловля і полювання. Відвідують британці численні визначні місця, якими така багата країна: пам'ятки давньоримської епохи, середньовічні замки, музеї.
Більшість туристів подорожують по країні на власних автомобілях, а 1/4 – автобусами далекого прямування чи залізницями. Зупиняються туристи в невеликих старовинних готелях (на відміну від сучасних готелів, що називають hotel, за ними збереглася стара назва іпп), у приморських пансіонатах, на молодіжних туристських базах, у родичів і знайомих; близько 15% наймають кімнати з пансіоном у фермерів [6, 139].
Усе більше поширюються різні види автопричепів (автокари, автобудиночки й ін.). За деякими оцінками, їх мають тепер принаймні половина всіх туристів, які подорожують на автомобілях.
Хоча внутрішній туризм у Великобританії переважає, останніми роками зріс виїзний міжнародний туризм. У 1968 р. виїхали в туристські поїздки в інші країни 4, 6 млн. британців, наприкінці 90-х – на початку 2000-х років кількість виїздів із країни перевищила 17 млн. Напрямок туристських потоків з Великобританії змінюється мало. Це насамперед середземноморське узбережжя Іспанії, Франції, Італії, куди багато хто вирушає під час літньої відпустки (більш як половина всіх туристів, що виїжджають з Великобританії).
З інших країн Західної Європи найбільше британські туристи відвідують Німеччину, Нідерланди, Бельгію і Данію. Крім пізнавального, у цих країнах велике значення має діловий конгресовий і спортивний туризм.
У південні альпійські райони Німеччини і Швейцарії британські туристи виїжджають у зимовий час на гірськолижні курорти. Останніми роками збільшується виїзд британців у США, Канаду, Австралію, а з європейських країн – у Португалію і Грецію, де літній відпочинок обходиться дешевше, ніж в Іспанії, Франції й Італії.
Сприяють такій географії британського виїзного туризму близькість країн Західної Європи і зручний зв'язок з ними.
Порівняно невеликий виїзд британських туристів у країни СНД і Східну Європу.
Найчастіше туристи виїжджають у європейські країни власними автомобілями, їх перевозять через Ла-Манш двома залізничними поромами між Дувром (Англія) і Кале (Франція), Харіджем (Англія) і Зеебрюгге (Нідерланди). Судна беруть на борт до 200 легкових автомобілів.
У 1994 р. був відкритий для регулярного залізничного руху тунель між Дувром і Кале завдовжки 50 км (у тому числі 37 кілометрів під водою), прокладений на глибині 40 м трьома паралельними стовбурами. Потяги, що вміщають 800 пасажирів, мають спеціальні платформи для перевезення автомобілів. Тунель дозволяє проїхати з Лондона до Парижа за три години, але поки що проїзд ним обходиться значно дорожче, ніж на поромах.
Власними автомобілями британські туристи ідуть у Німеччину, Францію, Бельгію, Швейцарію, рідше – на середземноморське узбережжя. Для поїздки в Південну і Південно-Західну Європу, як і за її межі, більшість британців використовує повітряний транспорт.
На початку 60-х років у Великобританію щорічно приїжджали близько двох мільйонів іноземних туристів. У 2006 році їх стало в десять разів більше – приблизно 20 млн. осіб за рік.
Середня тривалість перебування британців у зарубіжних країнах 11-12 днів, а іноземців у Великобританії – 15- 16 днів. З огляду на те, що вартість проживання в британських готелях вища, ніж у готелях такого ж класу в інших країнах, ціни на продукти і тарифи на послуги вищі, витрати іноземних туристів перевищують витрати британських туристів за кордоном.
Таблиця 5
Статистика відвідувань по регіонах країни
Регіон % з подорожей
Південний Схід 15
Лондон 11
Північний Захід 12
К сходу від Англії 9
Уэст-Мідлендс 9
Південний Захід 9
Йоркшир та Хамбер 10
Східний Мідлендс 7
Північний Схід 4
Уельс 4
Шотландія 9
Північна Ірландія 2
Загальна кількість 100
Отже, туристський баланс Великобританії позитивний: туризм дає 4-5% ВВП і є найважливішим каналом одержання іноземної валюти.
У туристській індустрії Великобританії зайняті півтора мільйона осіб, тобто більш як 6% усього економічно активного населення країни [10, 116].
За своїми цілями в'їзний туризм різноманітний. У Великобританії багато чудових пам'ятників історії й архітектури, що належать до різних епох (стародавнього світу, Середньовіччя, Нового й Новітнього часів), і пам'ятних історичних місць. Багато музеїв: художніх, історичних, літературних, пов'язаних із життям великих письменників