Суспільно-політична позиція учнівської молоді Півдня України другої половини ХІХ ст.

З відновленням української держави розпочався третій етап у дослідженні обраної нами теми. Усю літературу цього періоду можна поділити на три групи. До першої відносяться праці, що безпосередньо висвітлюють суспільно-політичну позицію учнівської молоді. До них відноситься праці В.Й. Борисенка та Г.А. Непорожньої, Л.М. Філоретової, Н.О. Гончарової. Події другої половини ХІХ ст. у цих працях не були об’єктом дослідження, а отже, висвітлені побіжно.

До другої групи можна віднести дослідження, що, висвітлюючи різні аспекти суспільно-політичного життя України другої половини ХІХ ст., фрагментарно подають відомості й про учнівський рух. Так, загальну характеристику суспільно-політичного руху в 60-х роках ХІХ ст., у тому числі й опозиційного руху учнівської молоді, подано в роботі Л. Г. Іванової та Р.П. Іванченко. Досить цінними при дослідженні теми є праці А.М. Катренка та С.І. Світленка. Вивчаючи суспільно-політичний рух в Україні, науковці подають відомості про участь у ньому й учнівської молоді, зокрема й Півдня України. Справедливо відзначено нестійкі політичні переконання значної частини учнівської молоді, яка брала участь у пропагуванні ідей «Народної волі».

Один з розділів свого дисертаційного дослідження О. І. Бабіна присвятила питанню молодіжного руху. Однак у своїй роботі дослідниця зупиняється переважно на подіях лише кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Вагомим доповненням до історіографії теми дисертації є відповідні сюжети про українське національне відродження Півдня України у другій половині ХІХ ст., що містяться в дослідженнях О. Олійниківа, О.В. Болдирєва, А.М. Катренка. Загальнопізнавальне значення має дослідження Я.Й. Грицака, у якому подано концепцію формування модерної української нації у ХІХ ХХ ст. Автор привертає увагу до того, що 80-ті роки ХІХ ст. на східноукраїнських землях, у тому числі й на Півдні України, були «мертвими роками» українського національного відродження. Важливою для нашого дисертаційного дослідження є характеристика особливостей суспільно-політичного життя українців у складі Російської імперії, якій присвячені роботи Н. А. Шип та Н. О. Щербак.

З використанням методів психології українськими істориками В.В. Калініченко та Г.П. Шабельником розпочато роботу над характеристикою витоків світогляду та політичної свідомості революційних народників в Україні 70-х років ХІХ ст.

Деякі дослідники у своїх працях фрагментарно висвітлювали вірнопідданську позицію учнівської молоді. Так, наприклад, вплив навчальної літератури з історії на формування суспільно-політичних поглядів учнівської молоді показано в роботі О.Б. Вовк.

До третьої групи наукових розвідок належать праці, присвячені питанням середньої освіти в Україні другої половини ХІХ ст. Різні аспекти з історії середніх навчальних закладів України, зокрема й Півдня, розкрито в дисертаційних дослідженнях українських вчених. У цих працях досліджені сюжети вірнопідданської проблематики навчально-виховного процесу: написання учнями патріотичних творів, відвідини шкільним керівництвом окремих прогімназій, гімназій тощо.

Посилення уваги громадськості в незалежній Україні до середньої елітарної, передусім гімназійної, освіти призвело до актуалізації досліджень з історії окремих гімназій другої половини ХІХ ст., у тому числі й на Півдні України. Так, у 1997 р. вийшла друком збірка матеріалів кіровоградських дослідників, присвячена історії Єлисаветградської чоловічої гімназії.

Вирішення поставлених у дисертації завдань вимагало відповідної джерельної бази. Ураховуючи багатоплановість джерел дослідження, їх було поділено на декілька груп.

Першу групу джерел становлять архівні документи. Головним джерелом дослідження суспільно-політичної діяльності учнівської молоді Півдня України стали документальні матеріали Центрального державного історичного архіву України у м. Києві (ЦДІАК України). Серед них найбільшу наукову вагу для дисертаційного дослідження мають документи фондів: Канцелярія Миколаївського воєнного губернатора (ф. 356); Жандармське управління м. Одеси (ф. 385); Прокурор Одеської судової палати (ф. 419); Подільське губернське жандармське управління (ф. 301); Канцелярія київського, подільського та волинського генерал-губернатора (ф. 442); Управління попечителя Київського учбового округу (ф. 707); Чернігівське губернське жандармське управління (ф. 1439).

Значна частина архівних матеріалів з досліджуваної проблеми міститься в фондах державних архівів Кіровоградської, Дніпропетровської, Херсонської, Миколаївської областей.

Автор використав документи фондів: Єлисаветградська чоловіча класична гімназія (ф. 59), Єлисаветградське земське реальне училище (ф. 60) Державного архіву Кіровоградської області (ДАКірО); Миколаївська 2-а громадська жіноча гімназія (ф. 121), Новобузька учительська семінарія (ф. 137), Канцелярія Миколаївського воєнного губернатора (ф. 230), Миколаївська міська поліція (ф. 231) Державного архіву Миколаївської області (ДАМО); Канцелярія катеринославського губернатора (ф. 11) Державного архіву Дніпропетровської області (ДАДО); Херсонська учительська семінарія (ф. 192) Державного архіву Херсонської області (ДАХО). У процесі роботи над темою дисертації опрацьовано і введено до наукового обігу документи 5 архівів, 15 фондів, 58 справ.

До другої групи джерел належать опубліковані законодавчі акти, статути, постанови уряду, положення, циркуляри, інструкції, правила тощо. Саме ці документи дають можливість проаналізувати урядову політику в галузі середньої освіти.

Більшість з цих нормативних актів уміщено в збірниках документів як загальних, так і спеціальних, для різних типів середніх навчальних закладів.

Статути та Положення доповнювались різноманітними документами Міністерства Народної Освіти, що деталізували правові положення в різних сферах шкільного життя. Так, важливим джерелом для вивчення правових норм, що регулювали повсякденне життя учнівства, є «Правила для учнів гімназій та прогімназій відомства Міністерства Народної Освіти» від 1874 р. Водночас правові норми згаданих вище «Правил для учнів гімназій та прогімназій Міністерства Народної Освіти» слід розглядати в контексті з «Правилами про покарання», прийнятими в 1874 р.