Суть фінансів їх функції і роль в суспільстві

Вторинний розподіл –це другий етап перерозподілу в частині формування первинних доходів фізичних осіб, які зайняті в бюджетній сфері.Тобто він властивий саме тим, хто не бере участі у первинному розподілі. 

Суть контрольної функції полягає в тому, що фінанси виступають інструментом контролю за формуванням і використання доходів суб’єктів обмінно-розподільних відносин.У процесі цього контролю охоплюється вся діяльність юридичних і фізичних осіб та держави.

У практичній діяльності контрольна функція знаходить свій прояв у фінансовому, державному, відомчому, внутрішньому, незалежному, суспільному контролі. 

Суть фінансового контролю випливає з того, що фінансові відносини мають яскраво виражений протиречивий характер, оскільки кожний суб’єкт прагне отримати якомога більше.Саме для того, щоб в процесі розподілу ВВП окремі суб’єкти не привласнювали неналежну їм частку, необхідний постійний всеохоплюючий фінансовий контроль. 

Державний – це контроль із боку держави за фінансовою діяльністю юридичних і фізичних осіб.Це найбільш організована та дійова форма.Він охоплює загальнодержавний рівень розподілу ВВП. 

Відомчий контроль здійснюється галузевими міністерствами й відомствами відносно до підпорядкованих їм підприємств, організацій, установ.Його об’єктом виступає фінансова діяльність підприємств та внутрішньовідомчі розподільні відносини. 

Внутрішній контроль полягає у самоперевірці фінансової діяльності кожним суб’єктом розподільних відносин. 

Незалежний фінансовий контроль проводиться спеціальними органами – аудиторськими фірмами з метою встановлення правильності й законності у фінансовій діяльності окремих суб’єктів. 

Суспільний - це контроль із боку суспільства за фінансовою діяльністю держави.Він здійснюється як за рахунок відкритості й гласності фінансової діяльності держави і надання права кожному громадянину вільного ознайомлення, наприклад із бюджетом, так і через виборчу систему (обираючи певні партії і певних кандидатів, виборці обирають чи відкидають певну фінансову політику). 

 

Вплив фінансів на процес розширеного відтворення починається з трансформації валового внутрішнього валового продукту у відповідні фонди. Саме тоді фінанси починають діяти як складова частина економічного механізму держави. Матеріальним носієм фінансових відносин виступають фінансові ресурси. І це виділяє фінанси із сукупності економічних категорій. Можна сказати, що фінанси як сукупність економічних відносин знаходять своє конкретне вираження у фінансових ресурсах, формою руху яких є фонди.

В економічній науковій та практичній літературі досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, що подаються в словниках та науковій літературі, не відповідають сутності фінансових ресурсів або розкривають її не повністю. Так, фінансово-кредитний словник за часів СРСР визначає фінансові ресурси як сукупність фондів грошових засобів, що перебувають у розпорядженні держави, підприємств і організацій; створюються в процесі розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту і національного доходу. Бірманю О.М. характеризує фінансові ресурси як виражену в грошах частину національного доходу, сконцентровану безпосередньо в державі чи підприємствах для використання на цілі розширеного відтворення і на загальнодержавні потреби. Сичов. М.Г. підкреслює, що фінансові ресурси як грошові нагромадження грошові фонди створюються підприємствами, об’єднаннями, організаціями, державою в порядку розподілу й перерозподілу суспільного продуту і національного доходу. Гуйда.Т.В, визначає фінансові ресурси як сукупність доходів, відрахувань та надходжень, що перебувають у розпорядженні підприємств, організацій та держави і спрямовуються на задоволення суспільних потреб з метою розширення виробництва і зростання матеріального добробуту суспільства.

Дані визначення фінансових ресурсів вказують на місце створення ресурсів і належність їх до суб'єктів фінансових відносин. Але не вказується джерело їх створення та призначення. Вітчизняний вчений Коробов. М.Я. визначає фінансові ресурси як централізовані й децентралізовані грошові фонди цільового призначення, які формуються в процесі розподілу й перерозподілу національного багатства, сукупного суспільного продукту і національного доходу й призначаються для використання відповідно із завданнями соціально-економічного розвитку суспільства та окремих підприємств. В цьому визначені чіткіше вказується цільове призначення фінансових ресурсів, але не визначається джерело їх створення.

Щоб побудувати поняття "фінансові ресурси" необхідно виходити, перш за все, з поняття "ресурси". Слово "ресурси" походить від французького "ressource", що означає - допоміжний засіб, тобто щось таке, що може бути використане з певного джерела (запаси, кошти, матеріали тощо) на певні цілі. В економічній теорії ресурси прийнято поділяти на чотири групи 

Економічна категорія «ресурси» має ряд основних особливостей: 

• потреба в ресурсах пов’язана з процесом суспільного виробництва та створення споживчої вартості; 
• структура ресурсів динамічна й залежить від розвитку продуктивних сил і виробничих відносин; 
• використання будь-якого виду ресурсів передбачає їх вартісне відтворення (ресурси із матеріально-уречевленої форми переходять у вартісну або фінансову). 

 

 

Природні, матеріальні, трудові ресурси властиві будь-якому виробництву. Вони називаються "базовими". Фінансові ресурси виникли на ринковому етапі розвитку суспільного виробництва. їх відносять до похідних. Тому, враховуючи специфічність категорії фінансів, для визначення поняття фінансових ресурсів можна навести ті критерії, яким воно повинно відповідати. А саме: 

джерело створення фінансових ресурсів; 

форма виявлення фінансових ресурсів; 

цільове призначення фінансових ресурсів.

Найбільш повне визначення фінансових ресурсів надає Павлюк К.В., характеризуючи їх як грошові нагромадження і доходи, які створюються в процесі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту і зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення