Система роботи з розвитку мовлення першокласників

У Букварі для виділення цих звуків відповідно подані сюжетні або предметні малюнки і звукоскладові схеми до них. Пом'якшені приголосні умовно виносяться як м'які і в схемах позначаються двома паралельними рисками:

= . =    -кіт,    = . — -віз,  = . __ __ . -білка.

Спинимось детальніше на методиці проведення звукової роботи під час вивчення нової букви. (Звуки [с], [ ], буква «ес» с. 40 Букваря). Для аналізу візьмемо слова рис і рись. Послідовність роботи на уроці має бути такою:

1. Розгляд малюнка із зображенням волоті рису, називання малюнка, робота над усвідомленням лексичного значення слова рис.

2. Вимова слова рис учителем з під кресленням останнього звука: ри[ссс]; виділення звука [с].

3. Вимова звука [с] учнями і слухання його звучання: повітря, проходячи через ротову порожнину, натрапляє на перешкоди, створені зубами і кінчиком язика; звук вимовляється з шумом.

4. Спостереження   за   артикуляцією звука  [с]: зуби зближені, кінчик язика торкається нижніх різців.

5. Характеристика звука   [с]: приголосний, твердий; встановлення способу позначення його умовним значком (фішкою).

6. Розпізнавання    звука    [с]    серед інших   у   грі   «Піймай   звук».   Учитель вимовляє кілька звуків, серед яких є потрібний [с] ([у], [с], [а], [н], [с], [о], [в], [с]), учні сигналізують про наявність звука [с], сплескуючи в долоні.

7. Утворення складів зі  звуком   [с]: [ с ] ,    [ а ]   —   [ с а ] ;    [ с ] ,    [у]   - [су];   [с],   [о] - [со]; [с],   [и] - [си].

8. Аналіз   утворених   складів: [са] складається зі звуків [с],   [а] тощо.

9. Розгляд малюнка  з  зображенням рисі,   називання   тварини, робота   над усвідомленням лексичного значення слова рись.

10. Виділення звука [с]  зі слова рись, підкресленням   вимови   його:    ри[ссс], спостереження  за його звучанням (при проходженні   через   ротову   порожнину повітря натрапляє на перешкоди) й артикуляцією (зуби зближені, кінчик язика притискається до нижніх різців, середня частина язика піднімається до твердого піднебіння — перешкода більша).

11. Характеристика звука [с]: приголосний,  м'який;  встановлення   способу позначення його умовним значком (фішкою).

12. Розпізнавання   звука   [с]   серед інших у грі «Хто уважніший». Класовод пропонує   звуки,   серед  яких  є  і   [с]: [а],:[л],   [н],   Іс],   [н],   [м],   [61. Учні вказують на його наявність, піднімаючи руки.

13. Утворення   складів   із   заданих звуків:     [ ], [о] — [ ]; [ ]     [у] — [ ]; [ ],  [і] - [ ]; [ ], [а] - [ ].

14. Поперемінне   вимовлення   звуків [с] — [ ], установлення різниці (в артикуляції та звучанні)   й подібності між ними (обидва звуки — приголосні); при можливості   спостерігають   за   зміною значення слова залежно від зміни звука [с] на [ ]: рис — рослина, рись — хижа тварина.

15. Закріплення  умінь розрізняти ці звуки   у   грі   «Впізнай   звук».   Учитель добирає   слова   з   твердими   і   м'якими приголосними: соловей, сік, сокіл, сіно, сьомий, сорока, сам, сядь, сюди. У відповідь учні піднімають відповідні сигнальні картки (фішки).

16. Розгляд    предметних    малюнків і схем до них у Букварі (с. 38). Відшукування виучуваних звуків у схемах.

17. Самостійний добір слів зі звуками [с], [ ] в різних позиціях (на початку, в середині, в кінці).

18. Ознайомлення  з  буквою  «ес»,  її алфавітною назвою.

19. Читання складів, слів, тексту.

20. Складання таблиці, де узагальнено результати знань учнів про способи позначення м'якості та твердості приголосних буквами. Спочатку учні називають букви, що позначають голосні звуки, які стоять після твердих приголосних (а, о, у, е, и), виставляють їх у заздалегідь підготовлену схему:

 

Далі називають букви на позначення голосних звуків, які стоять після м'яких приголосних [і]. Схема набуває такого вигляду:

 

Букви після твердих приголосних: Букви після м'яких приголосних:

Потім роблять висновки про те, що якщо після букви «ес» бачимо букви а, о, у, е, й, то приголосний звук твердий, а коли стоїть буква І, то приголосний м'який.

Особливого значення набуває звукова робота при вивченні букв я, ю, є, і, буквосполучень дж, дз. Перед тим, як ознайомити учнів з відповідною буквою (буквосполученням), розкриваємо звукове значення цих літер (буквосполучень). Матеріал Букваря на вивчення я, ю, є розміщений так, що на одній сторінці ознайомлюємо з буквою, яка слугує для позначення і сполучення звуків [йа], [йу], [йе], а на другій — для позначення звуків [а], [у], [е] та м'якості попереднього приголосного.

Розглянемо перший випадок, коли цими буквами позначають два звуки: [йа], [йу], [йе]. Для аналізу добираємо слово, де сполучення букв, що позначають ці звуки, стоять на