Система роботи з розвитку мовлення першокласників

1. Відгадування загадки «Коли потрібний — викидають,    а    не    потрібний — підіймають» (якір); робота над усвідомленням лексичного значення цього слова.

2. Чітка   вимова   вчителем,   учнями аналізованого слова якір, слухання його.

3. Поділ слова на склади, виділення першого складу: [йа].

4. Протяжна вимова першого складу: [йййааа]; спостереження за артикуляцією (спочатку середня частинка язика змикається з твердим піднебінням, губи зближуються   (при вимові звука   [й]), а   потім   спинка   язика   розмикається з піднебінням, рот широко розкривається (при вимові звука [а]).

5. Вимова почутих звуків, їх характеристика.

— Скільки звуків чуємо? Який чути голосний? (Звук [а]). Який — приголосний. (Звук [й]).

6. Зіставлення  вимови   звуків   [а] — [йа]   окремо  та  в  словах   (абрикос — яблуко [йаблуко]).

7. Зіставлення вимови  звуків   [й] — [йа]    окремо   та   в   слова: -    (твій-твоя [твойа]).

8. Моделювання звукової будови слова якір   фішками    на   набірному   полотні (один   учень — біля   дошки,   інші — на індивідуальних набірних полотнах).

9. Ознайомлення  з  буквою я,  складання слова якір з літер розрізної азбуки.

10. Встановлення невідповідності між звуками та буквами. Під час ознайомлення учнів зі звуковим зніаченням букви я, коли вона стоїть після приголосного, послідовність роботи на уроці може бути такою:

1. Вимова аналізованого слова Галя.

2. Поділ слова Галя на склади.

3. Протяжна вимова  другого  складу з акцентуванням на голосний: [лааа]; виділення   голосного   звука    (— Який голосний звук чуємо?).

4. Повторна    вимова    складу    [ла] з акцентуванням уваги на м'який приголосний  [ллла]   (— Який приголосний звук чуємо у складі?).

5. Моделювання звукової будови слова Галя за допомогою фішок.

6. Спроба  скласти   це   слово   з  букворозрізної азбуки. Учитель може викликати до дошки учня, який не знає букви я і запропонувати йому викласти слово з літер розрізної азбуки. Якщо школяр поставить у кінці букву а, всі читають (Гала) і переконуються, що викладено не те слово. У слові Галя приголосний звук у  другому  складі  вимовляється   м'яко. Тоді класовод повідомляє, що для позначення м'якості попереднього  приголос- ного  слугує  буква  я   (показує  букву), ознайомлює з графічним зображенням. Діти виставляють на набірному полотні замість букви а букву я, читають слово (Галя).

7. Узагальнення вивченого у вигляді правила: буква я показує, що попередній приголосний є м'яким; складання таблиці, розпочатої раніше, яка заповнюється з вивченням букв г, ь, я, ю, є:

 

Аналогічно проводимо роботу під час опанування букв ю, є.

Особливості - звукової роботи під час вивчення буквосполучень, дж, дз полягають у тому, щоб засвоїти злиту вимову цих звуків, послідовно вимовляти елементи цих африкат: [д] і [ж], [д] і [з], [д] і [з] (нерідко діти при вимові цих звуків припускаються помилок). Велику роль тут відіграє прийом імітації (наслідування), коли класовод показує зразок вимови, а вихованці наслідують його. Однак, як свідчить практика, при постановці звуків [дж], [дз], [дз] важливо пояснювати артикуляцію, що сприятиме успішному формуванню правильного їх вимовляння. Скажімо, доцільно зіставити пари дзвінких і глухих приголосних ([дж] —[ч], [дз] - [ц], [дз] - [ц]) за місцем і способом творення та за акустичними ознаками і таким чином навчити правильно вимовляти їх.

Покажемо, як це можна здійснити на уроці вивчення буквосполучення дж (с. 116 Букваря). Послідовність роботи може бути такою:

1. Вимова аналізованого слова джміль учителем, школярами, робота над усвідомленням лексичного значення цього слова.

2. Виділення першого звука [дж], його вимова, робота над постановкою звука [дж], зіставленням його з парним глухим [ч]. Учитель пропонує дітям поставити мовні органи в позицію для вимови звука [ч], потім— [дж]. Учні переконуються, що мовні органи при вимові цих звуків мають однаковий артикуляційний уклад. Отже, щоб правильно вимовити звук [дж], потрібно мовні органи укласти в позицію для вимовляння звука [ч] і подати голос.

3. Спостереження   за   звучанням   та артикуляцією звука [дж]   (широкий кінчик язика змикається з твердим піднебінням).

4. Характеристика звука [дж], позначення його умовним значком (фішкою).

5. Утворення складів зі звуком  [дж]: [дж],   [а] — [джа]; [дж],   [о] —

[джо]    і   т.   д.,   аналіз   цих   складів — вимова окремих  звуків,  що становлять даний  склад:   [джа] —це   [дж]   і   [а] тощо.

6. Встановлення   місця   звука    [дж] у    словах:    джерело,    бджола,    джем, саджає, джміль, саджанець, ходжу.

7. Моделювання звукової будови слова джміль.

8. Ознайомлення зі сполученням друкованих букв дж, складання слова джміль із букв розрізної азбуки.

9. Встановлення невідповідності між звуками і буквами.

Злитий звук [дз] має пару щодо м'якості — [дз], тож опрацьовують його так, як і