Таксономічна структура рослинних угруповань лучної екосистеми с. Білівці

 

 

 

Вступ

розділ 1

огляд літератури

1.1. Екологічна та таксономічна оцінка фітоценозів

1.2. Підходи та принципи оцінки екологічної толерантності видів

1. . Використання діапазонних екологічних шкал для оцінки біорізноманіття

Розділ 2

Матеріали та методи дослідження

2.1. Методи дослідження

2.2. Техніка безпеки при роботі в польових умовах

Розділ 3

Результати досліджень та їх обговорення

3.1. таксономічна структура лучної екосистеми

Висновки

список виристаної літератури

 

 

З посиленням антропогенного впливу на природні екосистеми вивчення стану рослинного покриву з метою збереження фіторізноманіття є актуальним завданням екології. Згідно з цим, інвентаризація флори та класифікація рослинності – дві важливі передумови менеджменту фітосистем будь-якої територіальної одиниці.

Сучасні екологічні дослідження ґрунтуються на аксіоматичній тезі, що базові властивості певної природної екосистеми – продуктивність та стійкість – істотно залежать від ступеня відповідності наявного в екосистемі біорізноманіття її екотопу. Рослинний покрив відіграє ключову роль у формуванні та функціонуванні наземних екосистем і є індикатором стану навколишнього природного середовища. Фітоценози досить чутливо реагують на зміну екологічних факторів та емерджентно відображають характер змін структури і властивостей екосистем залежно від рівнів їх організації [9, 14, 21, 31, 40].

Розподіл видів між різними таксонами дає можливість визначення чисельного складу родин вищих рослин, які займають панівне положення. Розгляд кількісних співвідношень, що характеризують систематичну структуру певної флори, створює деякі передумови для розуміння її сутності, включаючи питання обумовленості її природи зв'язками рослин з типами місцезростання, напрямами і ступенем трансформації, що виникають і в умовах антропогенного пресу [22, 31, 43]. Саме тому, метою нашої роботи було: встановлення видового складу трав'янистих рослин фітоценозу лучної екосистеми с. Білівці і визначення його систематичної структури.

Відповідно до мети визначені завдання:

• встановити перелік видів рослин лучної екосистеми с. Білівці;
• провести флористичний аналіз.

 

Огляд літератури

1.1. Екологічна та таксономічна оцінка фітоценозів

Розвиток науково-технічної революції привів до значного зростання впливу на природні екосистеми техногенного та антропогенного факторів. У зв'язку з господарською діяльністю, порушуються природні фітоценози, в них змінюється кількість та співвідношення видів рослин [22, 31].

У сучасних умовах надзвичайно актуальним є питання вивчення і збереження природних екосистем як банків генетичних ресурсів в Україні.

Як справедливо відмітив академік А. Тахтаджян [39], збереження кожної окремої екосистеми неможливе без збереження таксономічної різноманітності її компонентів. Збіднення багатьох екосистем, що відбувається останнім часом, приводить до їх структурного спрощення і втрати оптимального ступеня функціонування і стабільності. Зникнення не тільки популяції, а і багатьох видів означає втрату потенційно дуже цінного для людства генетичного матеріалу.

Проблема зменшення біорізноманіття також актуальна і для України. Не дивлячись на те, що Україна займає 5, 7% площі Європи, на її території представлено не менше 35% європейського біорізноманіття, що визначає важливу роль України для збереження всього європейського біологічного різноманіття [38]. На жаль, значна частина біорізноманіття держави потерпає від діяльності людини. Внаслідок дії негативних антропогенних факторів все більша кількість видів тварин і рослин в Україні перебуває під загрозою зникнення. До першого видання Червоної книги України (1980 р.) було занесено 151 вид вищих рослин і 85 видів тварин [41]. До другого видання Червоної книги (тваринний світ – 1994 р. [42], рослинний світ – 1996 р. [41] внесено вже 541 вид рослин і грибів та 382 види тварин. Список видів, запропонованих до третього видання Червоної книги, налічує 839 видів рослин і грибів та 542 види тварин [38].

Глобальні проблеми сучасності обумовлюють необхідність формування таких методичних підходів обліку та оцінки біорізноманіття, які зорієнтовані в першу чергу на вирішення завдань збереження систем (сукупностей) видів в їх просторовому розподілі – від типів екосистем глобального рівня до конкретних біогеоценозів і їх суміжних територіальних поєднань на локальному рівні. Складність такої роботи полягає в організації біорізноманіття на генетичному, видовому та екосистемному рівнях.

В природних умовах рослини реагують на різнобічний вплив кліматичних і ґрунтових факторів. Вплив абіотичних факторів на рослину досить важко оцінити, оскільки не існує теоретичних обґрунтувань синергізму чинників і рідко буває, що в розпорядженні є екологофізіологічна характеристика видів, заснована на даних вимірювань. Проте, враховуючи наявний досвід багатьох поколінь польових ботаніків, можна охарактеризувати певні властивості кожного виду. Такий напівкількісний метод представляють таблиці індикаторних значень або шкали оптимумів Г. Елленнберга і Е. Ландольта, а також діапазонні шкали Л. Г. Раменського і Д. Н. Циганова [40]. Ці екологічні шкали з використанням комп'ютерних комплексів, наприклад «EcoScale» (Комаров та ін, 1991; Заугольнова, Ханіна, 1996; Грохліна, Ханіна, 2006), дозволяють обробляти масиви геоботанічних описів і отримувати точкові і діапазонні оцінки для будь-якого виду судинних рослин по кожному досліджуваного фактору і сукупною оцінкою місцеперебувань. [8]. Подібні індикаторні значення дійсні для рослин, що утворюють угруповання та беруть участь у біотичних взаємодіях. Такі оціночні методи мають велике практичне значення завдяки своїй простоті і точності, оскільки вони дають інтегральну характеристику рослинних угруповань, а фітоценози, що виступають в якості фітомерів, здатні об'єктивніше, ніж