Теоретичні та практчні питання міжмовного явища «помилкові друзі перекладачів»

 

 

При вивченні та використанні іноземної мови ми часто схильні переносити наші мовні звички на чужу мовну систему. Рідна мова, міцно вкорінена в нас, штовхає на помилкові аналогії. Вивчення «псевдо інтернаціональних» слів допомагає перекладачеві уникнути багатьох помилок, викликаних схожістю форми слів.

«Помилкові друзі перекладача», констатує В.В. Акуленко [13], вводять в оману не тільки початківців перекладачів, а й досвідчених майстрів. Насправді, як відзначають багато дослідників слова цієї лексичної категорії, «помилкові друзі перекладача» здатні вводити в оману не тільки  початківців, що вивчають мову і погано володіють нею. Також небезпечне це мовне явище і для тих, хто впевнено і на практиці  користується іноземною мовою, і навіть іноді для фахівців-філологів (в тому числі лексикографів, перекладачів-професіоналів, викладачів). Так виникають численні помилки, які направляють перекладача в семантичні кальки і випадки порушень лексичної сполучуваності або стилістичного узгодження не тільки в процесах користування іноземній промовою, а й при перекладах на рідну мову. Смислова структура висловлювання здається перекладачеві цілком очевидною, але насправді вона може мати зовсім інший зміст. Виявляється, що англійське висловлювання спеціально направляє перекладача в хибному напрямку. Візьмемо просту англійську приказку: «It is a long lane that has no turning». Здавалося б, на українську мову вона перекладається дослівно: «Це довга дорога, яка нікуди не заведе». Але цей простий переклад виявляється «хибним другом». Англієць таким дивним для українського перекладача чином висловлює зовсім іншу думку: «Дорога, яка ніде не повертає, була б такою довгою, що і існувати не може». Аналогічним чином спрямовує перекладача хибним шляхом і інша англійська приказка: «It is a good horse that never stumbles». На перший  погляд, переклад елементарний: «Це хороший кінь, який ніколи не спіткнеться». Насправді сенс тут такий: кінь, який ніколи не спіткнеться, повинен бути таким хорошим, що подібних коней взагалі не буває. При цьому не можна вважати, що будь-які помилки цього роду свідчать про недостатнє володіння чужою мовою або про недбалість мовця. Як зазначається в сучасній теоретичній лінгвістиці, володіння другою мовою в більшості випадків не буває цілком бездоганним, так само, як і вільне абсолютно правильне паралельне використання двох мов є лише теоретично допустимою абстракцією. Звідси випливає, що переважна більшість людей, які знають мови, може в різній мірі допускати помилки в слововживанні і перекладі. І саме потреба практики перекладу обумовлює дослідження даного явища. Особливо це актуально для усного перекладу, при якому дуже важливим навиком професійного перекладача є навик перемикання з однієї мови на іншу. Однією з закономірностей функціонування цієї навички є те, що навик перемикання віддає перевагу формально знаковим зв'язкам. Маються на увазі прямі зв'язки між еквівалентами двох мов при перекладі без ідентифікації денотата (ситуації). Ця закономірність призводить до парадоксального висновку, що смисловий аналіз, який необхідний для уникнення помилок в явищі «хибних друзів перекладача», стає чинником, що гальмує функціонування навички перемикання. У цьому полягає одна із суперечностей діяльності усного перекладача. Відмова в цілому ряді випадків від денотативного зв'язка (смислового аналізу) підвищує ефективність функціонування навички перемикання, але ігнорування денотата призводить до таких помилок, як буквалізм.

В даний час термін «буквальний переклад» розуміється деякими дослідниками набагато ширше. Якщо в 1949 році Я.І. Рецкер ще розглядав буквалізм як переклад по зовнішній графічній або фонетичній подібності, то в 1970 році В.Г. Гак вже розрізняє лексичний, фразеологічний, граматичний та стилістичний буквалізм, вважаючи їх перекладацькою помилкою в результаті дослівного відтворення форм першотвору.

Р.К. Миньяр-Белоручев вважає, що обмежувати поняття «буквалізм» невдалим відтворенням форм першотвору не можна. Якщо виходити з ознак, що лежать в основі цього явища, то слід розрізняти:

• по-перше, елементарні буквалізми, при яких встановлюються хибні зв'язки між подібними літерними і графічними знаками двох мов в результаті домінування семантологічних  зв'язків різних або подібних мов (наприклад: magazine - «магазин» замість «журналу»);
• по-друге, семантичний буквалізм, при якому встановлюються хибні звукові зв'язки двох мов в результаті перекладу по семантичним компонентам слова, словосполучення або за основним значенням слова без урахування мовної ситуації (наприклад: «to take the chair» – зайняти стілець, замість голосувати;)
• по-третє, граматичні буквалізми, при яких в двох мовах встановлюються прямі помилкові зв'язки між способами вихідної мови.

Граматичний буквалізм є досить поширеним явищем в практиці навчання іноземної мови і відоме як явище інтерференції. Дослідження різних видів буквалізму показує, що мова йде не про заміну більш складних зв'язків простими, а про відмову від подальшого пошуку за рахунок використання вже наявних простих і складних зв'язків. Так у випадку елементарного буквалізму пошук рішення на перекодування обмежується джерелом денотативного зв'язку. У випадку буквального