Теорія технічних систем

Одна і та ж технічна система може належати одночасно до декількох класів.

 

 

Як правило, назви технічних систем вибирають у відповідності із їх функціями. Виходячи із цього ж принципу складають номенклатуру виробів, промислові і торгівель-ні каталоги, оглядові таблиці. Вузли і деталі машин як технічних систем теж класифі-кують за функціональною придатністю, тобто за конструктивно-функціональною озна-кою, яка є однією з основних при запозиченні технічні системи, уніфікації, стандартиза-ції, типізації елементів і груп.

Через значну різноманітність надзвичайно важко, й практично неможливо скласти повну і вичерпну конструктивно-функціональну класифікацію технічні системи, що ви-користовуються в різних галузях. Проте очевидно, що для конкретного підприємства до-цільно проводити таку класифікацію для множини елементів і вузлів, які виконують од-ну певну функцію, таких як кріпильні деталі, редуктори, муфти, гідравлічні та пневма-тичні прилади і т.п.

При розробці класифікації деталей, вузлів та машин варто прагнути до простоти умовних позначень. Зокрема, рекомендується застосовувати трьох-, чотирьохзначне мар-кування.

Розвиває класифікацію технічні системи за функціональною ознакою класифікація за принципом дії. Адже для конструктора надзвичайно важливо диференціювати одно функціональні ТС за якоюсь важливою додатковою ознакою, а саме - за принципом дії.

Як приклад, можна привести механічні передачі, їх можна згрупувати у передачі тертям та передачі зачепленням. У свою чергу, передачі тертям можуть бути безпосе-реднього дотику (фрикційні) та з гнучким зв'язком (пасові). Механічні передачі, здійс-нювані за допомогою зачеплення теж можна класифікувати як передачі безпосереднього дотику (зубчасті, гвинтові, черв"ячні, глобоїдні, гвинт-гайка) та передачі з гнучким зв"язком (з зубчастим пасом, ланцюгові).

Такого роду ознаки технічні системи переважно стосуються функціонально зумов-лених властивостей і мають велике значення для методичної роботи конструктора.

 

 

Особливості розробки технічних систем, їх проектування пов’язані із блочно-ієрархічним підходом до побудови технічних систем. При цьому будь-яка технічна система розглядається як система, яка складається із підсистем.

Цим зумовлена класифікація технічних систем за ієрархічними рівнями склад-ності. На більш високих рівнях складності можна розрізняти додатково і проміжкові рівні. Зазначена ієрархія є відносною, адже одна і та ж технічна система більш низького рівня в одній системі розглядається як підгрупа, а в іншій системі - як група чи машина (підсистема). З врахуванням зв'язків між рівнями складності технічних систем в най-більш узагальненому плані технічні системи можна представити деревом з відповід-ними ієрархічними рівнями: технічна система – машина – група – підгрупа - елемент. Класифікація технічних систем за рівнями складності має надзвичайно важливе зна-чення в силу того, що рівень складності технічних систем визначає ступінь складності технічного рішення, яке розробляє конструктор, окреслює певні межі спеціалізації інже-нера; допомагає йому узгоджувати свою діяльність як з вищими, так і з нижчими рів-нями. Відповідно структурованою є також існуюча система конструкторсько-техноло-гічної документації.

Технічні системи можна також класифікувати з точки зору конструктивної складності навіть в межах одного і того ж, наприклад, рівня складності (III). При плану-ванні конструкторської роботи ступінь конструктивної складності розроблюваної тех-нічної системи служить критерієм для встановлення певних хронологічних рамок інженерної праці.

Деталі машин також можна класифікувати в залежності від ступеню складності їх конструкції. Критеріями оцінки ступеню конструктивної складності служать: ступінь оригінальності конструкції; складність виконуваних функцій, форм; складність роз-

рахунків; технологічні параметри виготовлення та інші.

Важливою є класифікація технічних систем за ступенем оригінальності конст-рукції.

Для виконання необхідної функції вже можуть існувати декілька систем. Серед них слід вибрати ті, які найбільш підходять до заданих умов. До категорії запозичених технічних систем в першу чергу відносять уніфіковані елементи і групи (болти, вентилі, пружини), а також - неуніфіковані, які можуть бути запозичені із інших конструкцій.

Допрацьовані технічні системи передбачають додаткову доробку вибраної тех-нічної системи без зміни структури технічних систем і найважливіших властивостей еле-ментів з метою пристосування до особливих умов і вимог нової задачі.

В модифікованих технічних системах, як правило, не змінюють лише функцію, деякі параметри і при можливості - принцип дії. Удосконалюють форму, розміри, техно-логію виготовлення технічних систем, часто змінюють структуру і конструктивну схему.

Найбільш оригінальними є нові технічні системи, які представляють собою об’єк-ти з новим принципом дії та іншими технічними властивостями. Такі системи розроб-ляють, коли для виконання бажаної функції неможливо використати існуючі технічні системи через недоліки принципового характеру, або ж подібні системи взагалі відсутні.

 

 

При виготовленні певних груп технічних систем використовується однотипне технологічне обладнання. Деталі машин теж можна об’єднати в технологічні групи