Теорії походження Київської держави та назви «Русь

І сказали: «Пошукаємо самі в себе князя,

І щоб володів нами,

І суди по ряду, по праву».

І пішли за море до варягів, до русі,

І звалися-бо ті варяги русь.

І сказали русь, чудь, словени, кривичі і весь:

«Земля наша велика і багата,

А наряду нема в ній;

Ідіть княжити і володіти нами».

Відгукнувшись на це запрошення, три норманських брати Рюрик, Синеус і Трувер спочатку прийшли до словен, де заснували місто Ладогу, залишивши в ньому найстаршого Рюрика. Синеус оселився на Білім озері, а Трувер – в Ізборську. Від тих варягів прозвалась земля Руською. Через два роки Синеус і Трувер померли, а всю владу перебрав Рюрик. Прийшовши до озера Ільменя, він заклав Новгород і сів там княжити.

І зібралися три брати з родами своїми,

І взяли з собою всю русь,

І прийшли найперше до словінів,

І поставили город Ладогу,

І сів найстарший, Рюрик, в Ладозі,

А другий, Синеус, – на Біліозері,

А третій, Трувор, – в Ізборську.

І од тих варягів прозвалась земля Руською.

І як минуло два роки, помер Синеус

І брат його Трувор,

І прийняв Рюрик всю владу один;

І прийшов до Ільмера,

І поставив город над Волховом,

І назвав його Новгород,

І сів тут княжити,

І роздавав мужам своїм волості,

І городи ставив,

тому – Полтеск,

тому Ростов,

другому – Білоозеро.

І в тих городах варяги були нахідники,

А перші посельці в Новігороді – словени.

А в Полоцьку – кривичі,

в Ростові – меряни,

на Біліозері – весь,

на Муромі – мурома,

І всіма ними володів Рюрик.

Були в Рюрика двоє мужів не його племені – бояри Аскольд і Дір, які, відпросившись до Царгорода, з родом своїм рушили по Дніпру. У дорозі побачили вони городок, який поставили троє братів Кий, Щек і Хорив. Жителі того городка платили данину хозарам. Аскольд і Дір зостались там, зібрали багато варягів і почали володіти полянською землею.

І було у нього двоє мужів, не його племені,

Але бояри – Аскольд і Дір.

І відпросилися вони

до Цареграда з родом своїм.

І пішли по Дніпру,

І, йдучи мимо, уздріли на горі городок

І запитали, кажучи: «Чий се город?»

І відповіли їм: « Були три брати.

Одному ім’я Кий,

А другому – Щек,

А третьому – Хорив,

І сестра їхня – Либідь.

І сидів Кий на горі,

де нині узвіз Боричів,

А Щек сидів на горі,

що й нині зоветься Щекавиця,

А Хорив – на третій горі,

від нього ж прозвалася Хоривиця.

І в ім’я брата свого старшого заклали городок

І назвали його Київ.

І згинули. А ми роду їхнього, сидимо тут

І платимо данину козарам».

І осталися Аскольд і Дір в городі цьому,

І багато варягів зібрали

І почали володіти польською землею.

А Рюрик княжив у Новігороді.

Цей факт дав життя так званій норманській теорії, яка відмовляє східним слов'янам в здатності самостійно створити державу. Підвалини цій теорії заклав Нестор в «Повісті временних літ», а створили її німецькі вчені – Баєр, Міллер та Шлітцер, які працювали в Російській академії наук, починаючи з 1724 року.

Вони вважали, що як державність, так і саму назву «Русь» на київські землі принесли варяги – германо-скандинавська народність, яких ще називали вікінги, або нормани. Як ми побачили, в добу появи Давньоруської централізованої держави, варяги як раз вели активну військову, торгову й політичну діяльність. Свою гіпотезу вони мотивували на основі довільного тлумачення «Повісті минулих літ».

Вона також ґрунтувалась на тому, що внутрішні закономірності суспільного розвитку підмінялися зовнішніми випадковостями. Вважали, що слово «Русь» – скандинавського походження. Норманізм у ті часи відповідав політичним інтересам Голштинської феодальної династії, яка, починаючи з другої половини XVIII ст., правила в Росії під ім’ям Романових.

У своєму подальшому двохсотрічному розвитку норманізм все більше перетворювався на антислов’янську політичну доктрину. З українських учених норманську теорію підтримували О. Єфименко, Д. Дорошенко, Є. Маланюк, І. Крип'якевич та ін.

 

Проти норманізму першим, ще у середині XVIII ст., виступив М. Ломоносов, який вказав на наукову невідповідність, необґрунтованість норманської теорії, написавши німецьким історикам гнівного листа, доводячи провідну роль слов'ян у створенні Київської Русі. Антинорманісти рішуче заперечували проти абсолютизації «варязького фактора» в становленні державності русинів і підкреслювали, що слово «Русь» – слов'янського походження і жодним чином не стосується варягів. Вони обстоювали місцеве походження Руської держави і заперечували активну роль варягів у її утворенні.

Боротьбу з норманізмом продовжили революціонери-демократи. До антинорманістів належали С. Гедеонов, І. Забелін та інші історики Росії. Такої самої думки дотримувалася більшість українських істориків, зокрема М. Костомаров, В. Антонович, М. Грушевський,