Предмет:
Тип роботи:
Реферат
К-сть сторінок:
17
Мова:
Українська
виробляють більший обсяг продукції. Ця пряма заледність між рівнем цін і обсягом виробництва приводить до того, що з перебігом часу за незмінної номінальної зарплати крива AS підніматиметься вгору .
Теорія неправильних уявлень працівників
Ця концепція, як і попередня, зосереджується на ринку праці, але на відміну від неї припускає, що зарплата може легко змінюватися для зрівноважування пропозиції та попиту. Згідно з концепцією неправильних уявлень працівників, останні тимчасово плутають рівні номінальної й реальної зарплати, внаслідок чого в короткостроковому періоді обсяг національного виробництва відхиляється від природного.
Прихильники цієї концепції вважають, що кількість праці, пропонованої найманими працівниками, залежить від реальної зарплати, на яку вони сподіваються. Працівникам відома їхня номінальна зарплата, але невідомий майбутній загальний рівень цін. Щоразу, коли рівень цін зростає, реакція національної економіки залежить від того, чи правильно працівники передбачили цю зміну. Якщо їхнє передбачення правильне, то не відбувається жодних змін ні в попиті на працю, ні в її пропозиції, і зайнятість залишиться на попередньому рівні.
Однак якщо в національній економіці відбулося непередбачене зростання цін, то рівень реальної зарплати знижується. Оскільки фірми володіють ширшою і точнішою інформацією, ніж працівники, то, виявивши зниження реальної зарплати, вони наймають більше працівників і виробляють ширший обсяг продукції. Працівники ж вважають, що рівень цін нижчий, а реальна зарплата вища, хоча це насправді не так. Подібне неправильне уявлення спонукає їх пропонувати більше праці, тому обсяг національного продукту збільшується.
Загалом із теорії неправильних уявлень працівників випливає, що відхилення цін від очікуваного рівня змушує їх змінити пропозицію своєї праці. Відтак ця зміна впливає на обсяг продукції, який виробляють фірми. Ось чому, згідно з цим поглядом, крива короткострокової сукупної пропозиції має додатній нахил .
Теорія недосконалої інформації
Ця теорія виходить із того, що кожен виробник продукує одне благо, а споживає багато благ. Оскільки кількість товарів і послуг у розвинутій економіці дуже значна, виробники не спроможні пильнувати всі ціни одночасно. Вони уважно стежать за цінами на ті блага, які виробляють, і менш пильно – на ті, які споживають. Унаслідок недостатньої інформації вони можуть плутати зміни загального рівня цін зі змінами відносних цін. Ці помилки впливають на їхні уявлення про величину пропозиції благ і ведуть до виникнення в короткостроковому періоді прямої залежності між рівнем цін і обсягом національного продукту.
У ринковій економіці, як відомо, виробники ухвалюють рішення щодо виробництва конкретного блага на підставі його ціни порівняно з іншими благами. Якщо відносна ціна блага висока, то у продуцентів є добрі стимули до виробництва більшої його кількості. Якщо відносна ціна блага низька, виробники працюватимуть менше, віддаючи перевагу, наприклад, дозвіллю. Для прикладу візьмімо фермерів, які вирощують цукрові буряки. Коли фермери ухвалюють виробничі рішення, вони ще не знають відносної ціни свого продукту. Припустімо, що наші фермери зауважили зниження ціни на свою продукцію до того, як усвідомили, що водночас відбулося зниження цін на низку інших виробів, котрі вони купують як споживачі. Продуценти цукрового буряка можуть дійти висновку, що виробництво цього продукту є тепер невигідним, і скоротять посіви під ним.
Інший випадок – відбулося зростання загального рівня цін, якого фермери не очікували. Тому, спостерігаючи підвищення цін на цукрові буряки, вони не впевнені, чи підвищилися ціни на інші товари. Фермери можуть вирішити, що зростання номінальної ціни цукрового буряка свідчить і про певне підвищення його відносної ціни. Тому вони збільшать обсяги виробництва своєї культури. За несподіваного зростання цін так поводяться всі виробники, котрі раціонально, але помилково вважають, що відносні ціни благ, які вони виробляють зросли. Тому вони працюють наполегливіше й виробляють інший обсяг продукції. Звідси можна зробити висновок про те, що короткострокова крива AS має додатний нахил.
Теорія негнучких цін
Окремі економісти пропонують ще одну версію пояснення висхідної траєкторії кривої короткострокової сукупної пропозиції – негнучкість цін. Згідно цієї версії, фірми не одразу змінюють ціни на свої товари і послуги у відповідь на зміну попиту. Іноді ціни визначаються довгостроковими угодами між фірмами і споживачами. Нерідко навіть без формальних угод фірми не змінюють цін на свою продукцію, щоб не відштовхнути покупців. Таке явище зумовлене почасти й тим, що зміна цін пов’язана з так званими витратами меню – витратами на підготовку, передрук каталогів і т. ін. Унаслідок цього ціни можуть бути негнучкими в короткостроковому періоді .
Для з’ясування впливу негнучких цін на сукупну пропозицію припустімо, що фірми заздалегідь повідомили про свої ціни виходячи з наявних економічних умов. Відтак у національній економіці відбулося несподіване зменшення пропозиції грошей, що знижуватиме загальний рівень ціну довгостроковому періоді. У відповідь на зміну економічних умов одні фірми одразу знизять ціни на свої товари і послуги. Інші фірми, щоб уникнути додаткових збитків, пов’язаних із витратами меню, відкладають зниження цін. Проте обсяг продажу цих фірм скорочується, бо їхні ціни надто високі. У результаті ці фірми зменшують обсяг виробництва і зайнятість. Інакше кажучи, негнучкість частини цін у національній економіці веде до того, що в короткостроковому періоді існує пряма залежність між рівнем цін і обсягом виробництва .
Економічна політика стимулювання сукупної пропозиції
Однієї з теоретичних основ подолання високої інфляції і супутнього їй безробіття (поєднання, особливо характерне для країн із перехідною економікою) є концепція “економіки пропозиції”.
Прихильники цієї концепції вважають, що економічна політика, спрямована на стимулювання сукупного попиту, неефективна. Вона не змогла справитися зі стагфляцією, що уразила розвинуті країни, а тому повинна бути замінена більш ефективною економічною політикою. “Активною силою”, що впливає на рівень безробіття й інфляції, є, на їхню думку, зміни в сукупній пропозиції (зсуви довгострокової кривої AS). Економічна політика, що стимулює пропозицію, може включати програми підтримки зайнятості, перепідготовки робітників, стимулювання конкуренції, податкові реформи і т. п.
Одним із діючих чинників збільшення сукупної пропозиції прихильники даної концепції вважають зниження податків. При цьому вони спираються на криву Лаффера.
Зниження податкових ставок, на думку Лаффера і його прихильників, може створити додаткові стимули до праці, інвестицій, заощаджень, розширення виробництва і, відповідно, податкової бази. Скоротиться і ухилення від сплати податків. Все це сприятливо відіб'ється на стані бюджету: ріст зайнятості знизить виплати по безробіттю, а ріст прибутку збільшить сумарні податкові надходження в бюджет навіть при більш низькій податковій ставці.
Критики даного підходу вказують на той факт, що податкові стимули зможуть привести до зростання виробництва лише в довгостроковому періоді. Багато в чому це залежить від чутливості економіки до зміни податкових ставок. Не можна, наприклад, однозначно стверджувати, що при зниженні подоходних податків люди стануть працювати більше, а не віддадуть перевагу відпочинку, якщо тепер той же дохід після виплати податків (використовуваний дохід) можна буде одержати, витрачаючи менше праці.
Віддача від додаткових інвестицій буде отримана не відразу, а збільшення споживання при зниженні податків розширить сукупний попит. Ріст попиту випередить збільшення пропозиції, що може призвести до інфляції і бюджетного дефіциту.
Проблема ліквідації “податкового клинця” стала в останні роки особливо актуальною для України. Одним із чинників спаду в економіці стало поєднання високої ресурсомісткості виробництва і росту цін на ресурси, причому головним чином за рахунок збільшення їх податкової складової. Зменшення податкового пресу дозволить знизити ціни на ресурси, скоротити витрати виробництва в багатьох галузях і в такий спосіб не тільки послабити інфляцію, але і створити умови для зростання виробництва і зниження дефіциту бюджету.
Серед заходів економічної політики, спрямованих на стимулювання сукупної пропозиції, нерідко виділяють:
1) заходи для стимулювання поточного обсягу виробництва;
2) заходи, що спрямовані на довгострокове підвищення темпів зростання виробництва.
До першої групи звичайно відносять заходи для підвищення ефективності використання чинників виробництва, підвищення ефективності розподілу ресурсів між конкуруючими сферами їхнього застосування через реформу фінансової системи, державного сектора, ринку праці і т. д., заходи для скорочення “податкового клинця” через реформу податкової системи, скорочення дотацій, зняття торгових обмежень і інші заходи, що сприяють розвитку конкуренції і т. д. До другої групи відносять стимулювання заощаджень і інвестицій, а також удосконалювання механізму переведення перших у другі; стимулювання нововведень в області освіти і створення нових технологій; стимулювання притоку іноземних інвестицій і інші структурні перетворення.
Висновок
Отже, в макроекономіці існує чотири теорії, які пояснюють висхідну траекторію кривої короткострокової сукупної пропозиції. Всі вони виходять із того, що обсяг національного виробництва відхиляється від його природного рівня, коли рівень цін відхиляється від очікуваного. Однак додатний нахил кривої AS спостерігається не завжди, бо економічні агенти коригують свої неправильні уявлення, ціни стають гнучкими, інформація – повною, номінальна зарплата змінюється, і тому крива довгострокової сукупної пропозиції є вертикальною.
Згідно теорії неправильних уявлень працівників, несподіване зниження загального рівня цін постачальники можуть помилково сприйняти як зниження відносних цін, що спонукає їх зменшити виробництво. Згідно теорії негнучкої заробітної плати, таке несподіване зниження цін тимчасово підвищує реальну заробітну плату, що змушує фірми скоротити кількість зайнятих та обсяги виробництва. Згідно теорії негнучких цін, в умовах несподіваного зниження цін окремі фірми можуть тимчасово залишати свої ціни надто високими, що скорочує обсяг їхнього продажу і веде до зменшення обсягів виробництва. Згідно теорії недосконалої інформації, учасники ринкового процесу можуть плутати зміни загального рівня цін зі змінами відносних цін, що веде до додатного нахилу кривої AS.
Список використаних джерел
Макконелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс. – М. : Республика, 2003
Основи економічної теорії [Текст]: навч. посіб. / О. В. Отрошко. – 2-ге вид., переробл. та доповн. – К. : Знання, 2013
Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка [Текст]: підручник: у 2 кн. / [С. М. Панчишин, П. І. Островерх, В. Б. Буняк та ін. ]. – К. : Знання, 2013
Ціноутворення в умовах ринку [Текст]: навч. посібник / Ю. І. Литвинов, Л. А. Останкова, Т. М. Литвинова [та ін. ]. – К. : Центр учбової літератури, 2010
Макроекономіка [Текст]: практикум: навч. посіб. / О. В. Калініченко, О. Д. Плотник. – К. : Центр учбової літератури, 2010.
Степан Панчишин, Макроекономіка: Навч. посібник. Вид. 3-тє, стереотипне. – К. : Либідь, 2005. – 616с
Базилевич В. Д., Базилевич К. С., Баластрик., Макроекономіка: Підр. / За ред. В. Д. Базилевича. – 3-тє вид., випр. – К. : Знання, 2006. – 623с
Історія економічних вчень. Під ред. В. С. Автономова. – М. : ИНФРА-М, 2007