Територіальні фактори розвитку зовнішньоекономічних зв’язків (на прикладі Закарпатської області)

Узагальнення теоретичних положень та сучасної практики зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання області засвідчили, що в цьому відношенні важливим є питання раціоналізації розміщення продуктивних сил прикордонних регіонів в контексті стабілізації і розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, зокрема, шляхом використання переваг геополітичного і економіко-географічного розташування територій, формування, розбудови і підвищення ефективності функціонуванні прикордонної інфраструктури, діяльності спеціальних /вільних/ економічних зон та субрегіональних об'єднань, підвищення їх ролі в зовнішньоекономічній діяльності регіону і країни в цілому.

З огляду на сказане, автор переконаний, що зовнішньоекономічні зв'язки регіону, в тому числі і Закарпатської області, доцільно нарощувати за рахунок експортного потенціалу від переробки мінерально-сировинних ресурсів на основі сучасних технологій, нових форм господарювання з обов'язковим збереженням та посиленням високого наукового, виробничо-технологічного потенціалу, забезпечення екологічності виробництва при умові максимальної адаптації до вимог внутрішнього та зовнішнього ринків, структурної перебудови економіки регіону.

В контексті стратегії структурної та промислово-інноваційної політики особливої уваги набуває питання забезпечення інтеграції української економіки в міжнародний поділ праці. Тому, на думку автора зовнішньоекономічна діяльність України має залишатись багатовекторною через стимулювання поглиблення економічних зв’язків як з Російською Федерацією, так і з країнами СНД, а також посилення західноєвропейської орієнтації.

На основі узагальнення вітчизняних теоретичних досягнень з цих питань, розроблена Концептуальна модель зовнішньоекономічної діяльності і перспектив регіональної економічної інтеграції прикордонних територій України (рис. 1).

Модель передбачає напрями підвищення ефективності управління зовнішньоекономічною діяльністю, враховує параметри макросередовища та дію факторів, які впливають на активізацію зовнішньоекономічних відносин регіону.

Практика міжрегіонального співробітництва прикордонних територій підтвердила необхідність розробки і реалізації міждержавних двосторонніх Концепцій зовнішньоекономічної діяльності, які базуються на використанні комплексного ситуаційного, нормативного, маркетингового та правового підходів. Мова йде про поглиблений моніторинг зовнішньоекономічної діяльності регіону, і на основі якого слід забезпечити системний та комплексний підходи до активізації зовнішньоекономічних зв’язків суб'єктів господарювання прикордонних територій суміжних країн.

На особливу увагу і аналіз заслуговують фактори впливу на процеси зовнішньоекономічної діяльності, які характеризують параметри макросередовища – економічні, соціальні, політичні. Серед економічних факторів – вигідне геополітичне і геоекономічне розташування регіонів. Завдяки, йому Україна володіє значними потенційними можливостями розвитку зовнішньоекономічної діяльності та міжнародного регіонального співробітництва, зокрема з ближчими сусідами – Росією, Білорусією, Молдовою, Словаччиною, Румунію, Угорщиною, Польщею, Болгарію, Туреччиною та Грузією.

Для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності актуальними є питання наявності ресурсів, ступінь структурної перебудови економіки та розвитку ринкового середовища, інвестиційна політика в регіонах. Особливе місце в цьому процесі займає ступінь розвитку прикордонної інфраструктури.

Для прикордонних регіонів характерними є питання вибору пріоритетних напрямів зовнішньоекономічної діяльності, які б забезпечили відповідний соціально-економічний розвиток регіонів. Соціальна спрямованість такої діяльності передбачає використання менталітету населення, підвищення рівня людського розвитку, забезпечення екологічних норм транскордонного співробітництва.

Особливий вплив на активізацію зовнішньоекономічних зв’язків мають політичні фактори. Зокрема, це стосується ідеології Уряду та наявності законодавчих та правових актів щодо зовнішньоекономічної діяльності. Саме на основі політичних факторів здійснюється процес інтернаціоналізації господарювання і зокрема, поступова трансформація національних, регіонально-господарських комплексів у просторовий інтернаціональний комплекс. Останнє стосується входження України, через інтеграцію регіонів, у економічні структури як країн СНД так і ЄС. Економічна регіональна інтеграція, з врахуванням політично-правових засад, може поступово трансформуватися через випробувані на даний час форми інтеграції: зони вільної торгівлі, митні союзи, спільний ринок, економічні союзи і, на кінець, через повну економічну інтеграцію. Характерно що, процес активізації зовнішньоекономічної діяльності не допускає будь-яких проявів дискримінації партнерів і повинен забезпечувати спільні інтереси суміжних прикордонних територій в різних сферах життєдіяльності.

Проведений в процесі дисертаційного дослідження аналіз підтверджує, що реалізація складових концептуальної моделі зовнішньоекономічної діяльності і перспектив регіональної економічної інтеграції формує становлення суттєво нової партнерської зовнішньоекономічної політики, і на певному етапі, при нормативній взаємодії територіально-господарських структур сусідніх держав, забезпечить зростання соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів і країн в цілому.

Реалізація викладених концептуальних основ розвитку зовнішньо- економічних зв’язків актуальна і для інших прикордонних регіонів України.

У другому розділі “Зовнішньоекономічні зв’язки в пріоритетному розміщенні і розвитку продуктивних сил регіону” зроблено аналіз сучасного стану зовнішньоекономічних зв’язків у регіоні, розглядаються прикордонна інфраструктура як фактор розвитку і підвищення ефективності регіональної економіки.

Сучасний розвиток зовнішньоекономічних відносин східноєвропейських країн започатковано наприкінці 80 – початку 90 – х років, коли ці країни приступили до корінних ринкових реформ національних економік. Зміна моделі соціально-економічного розвитку, істотна трансформація в відносинах власності, рішучий поворот до формування ринкових основ господарювання зумовили кардинальну зміну зовнішньоекономічної політики країн регіону. У процесі дослідження встановлено, що першою і головною особливістю сучасного етапу розвитку зовнішньоекономічних відносин східноєвропейських держав є відмова від державної монополії на формування зовнішньоекономічних зв’язків, демонтаж планово-адміністративної, централізованої системи управління зовнішньоекономічною діяльністю. Другою характерною рисою зовнішньоекономічних відносин країн регіону на сучасному етапі є перехід від планово-адміністративних форм протекціонізму до лібералізації зовнішньої діяльності. І ще одна характерна особливість сучасних зовнішньоекономічних відносин східноєвропейських країн полягає у зміні пріоритетів розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, різкому зменшенню ролі і значення взаємної торгівлі,