Тренінги спрямування: "Податкова політика"

В основу проекту Державної програми покладені основні положення передвиборчої Програми Президента України В. Ф. Януковича “Україна – для людей”, Програми економічних реформ на 2010 – 2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”, щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України “Модернізація України – наш стратегічний вибір”, Закону України “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики”.

Метою Державної програми на 2012 рік є зростання добробуту і підвищення якості життя населення за рахунок забезпечення позитивних структурних зрушень в економіці, підвищення її конкурентоспроможності як основи для збалансованого зростання стандартів та показників економічного розвитку.

Державна програма визначає цілі, завдання та основні заходи економічного і соціального розвитку країни на 2012 рік та основні напрями розвитку на 2013 і 2014 роки. За кожним напрямом державної політики сформульовані також проблемні питання, ризики та критерії ефективності. Заходи державного регулювання, які реалізуються шляхом застосування економічних і організаційно-правових важелів, повинні закласти основи для стійкого довгострокового економічного зростання та підвищення добробуту населення.

Відповідно до Державної програми головні зусилля будуть спрямовані на закріплення економічного зростання на основі його інноваційно-інвестиційної складової, забезпечення доступу до результатів економічного зростання для якомога більшої кількості громадян, справедливої оплати праці та повноцінного відновлення робочої сили та задіяння стимулів до збільшення індивідуальних доходів громадян шляхом підвищення продуктивності праці з метою досягнення головної мети розвитку – підвищення добробуту населення України.

Пріоритетними напрямами економічної і соціальної політики на 2012 рік визначено:

Забезпечення умов для соціально-економічного зростання.

Модернізаціявиробництва та інфраструктури.

Підвищення соціальнихстандартів.

Посилення ролі регіонів у забезпеченні зростання економіки та підвищення їх відповідальності у напрямку розв’язання соціальних проблем.

Зміцнення обороноздатності держави.

Захист прав і свобод громадян, зміцненнязаконності і правопорядку.

Розвиток міжнародної співпраці.

Реалізація передбачених Державною програмою заходів сприятиме збільшенню виробництва товарів як інвестиційного спрямування, внаслідок зростаючого внутрішнього інвестиційного попиту в галузях-споживачах (металургія та хімічна промисловість, енергетика, будівництво інфраструктури), так і споживчого.

Отже, методичною основою розроблення Державної програми є Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм

економічного і соціального розвитку України».

Основними цілями антикризової програми є: оздоровлення державних фінансів та банківської системи, відновлення кредитування реального сектору економіки, проведення глибоких інституційних реформ, активізація інвестицій в модернізацію економіки, створення сприятливих умов для підприємництва, вирішення яких у комплексі сприятиме не лише виходу з кризи, а й відновленню і закріпленню тенденції стійкого соціально-економічного розвитку України та підвищенню добробуту громадян.

 

б) Цілі, завдання і принципи оподаткування затверджені в ЄС

Реформування податкової системи України відбувається з урахуванням тенденцій розвитку у країнах-сусідах та країнах – членах ЄС. Зазначені тенденції формуються під вирішальним впливом міжнародної податкової конкуренції, європейської податкової гармонізації і координації національної податкової політики. Це важливо враховувати з огляду на досягнення стратегічної цілі – інтеграції України до ЄС.

Нині найбільш розвиненим інтеграційним об'єднанням є Європейський Союз, основний попередник якого Європейське економічне співтовариство – було створене 1957 р. Завдання нині – формування та зміцнення економічного, валютного і політичного союзу країн – учасниць. Інтеграція у межах ЄС чіпає майже всі боки взаємовідносин держав – членів Євросоюзу – політику, економіку, соціальну і культурну сферу.

Для позначення саме цього процесу до ЄС використовується термін «податкова гармонізація». Податкова гармонізація (приведення до відповідності, злагодженості) – це вироблення загальної стратегії країн в сфері податкових правовідносин на відповідному етапі інтеграційної взаємодії, яка передбачає координацію податкової політики, систематизацію та уніфікацію окремих податків і податкових систем країн, що входять в склад міжнародних регіональних угрупувань. В літературі також використовують поняття податкова «конвергенція» (зближення до рівновагі), «модифікація» (зміна, удосконалення). Рушійною силою і стимулом гармонізації оподаткування країнах-учасницях Євросоюзу є процеси поглиблення міжнародної економічної інтеграції. У той самий час саме зближення податкових систем держав, що у інтеграційному об'єднанні, надає зворотне стимулюючий вплив надалі розвиток інтеграційних процесів за іншими областях.

У країнах ЄС непрямі податки спершу стягувалися на підставі двох принципів «країни походження» та «країни призначення». Перехід із 1997 року до принципу «країни походження» в торгівлі продуктами власного виробництва тісно пов’язаний зі скачуванням митного контролю та внутрішніх кордонах ЄС і означає, що система переміщення товарів усередині Союзу аналогічна чинній на території окремої країни (поняття «експортер – імпортер» у масштабі ЄС було замінено визначенням «постачальник – замовник»). Угоди з експорту-імпорту між компаніями різних країн-учасниць стали в один ряд із подібними операціями на національному рівні. Отже, на сьогодні структура оподаткування у країнах ЄС характеризується значним рівнем уніфікації в методологічних питаннях, але водночас зберігаються помітні відмінності у ставках оподаткування юридичних і фізичних осіб а також податку на додану вартість.

Розвиток європейської економічної інтеграції закономірно зумовив розвиток концепції міждержавної податкової уніфікації та гармонізації. Податкова уніфікація – введення обов'язкових однакових юридичних норм і правил у сфері оподаткування і формування на цій основі єдиної податкової системи. Натомість податкова гармонізація (приведення в стан відповідності, злагодженості) – вироблення загальної стратегії