Туристичні ресурси Швейцарії

На площі більше 400 км2 розгортається фантастичний світ, який обіцяє тишу, натхнення і відпочинок – нетронутовие вересові поля, ідилічні альпійські пасовища і велично підноситься Schrattenfluh нібито спеціально створені для насолоди природою.

Ла-Шо-де-Фон, Ле Локль

Обидва містечка являють собою видатні приклади промислових центрів, зосереджених на одному провадженні – вони прекрасно збереглися і діють досі. Ле Локль і Ла-Шо-Де-Фон – приклади єдиної системи міського розвитку й годинникового виробництва. Перш колишні маленькими гірськими деревеньками на висоті близько 1000 м, Ла Шо-де-Фон і Ле Локль змінилися за кілька десятиліть розвитку годинникової індустрії.

На перший погляд довгі прямі вулиці, характерні для Ла Шо-де-Фон і Ле Локль можуть здатися нудними і нічим не примітними. Але вони мають історичну та архітектурну цінність. План міських вулиць і забудови, а також заводи, які складають вигляд міста, були спроектовані таким чином, щоб відповідати цілям і завданням місцевої промисловості, яка незабаром стала візитною карткою цього регіону. [16]

Залізниця Альбула-Берніна

Залізнична гілка Rhaetian між Тузісом і Поскьяво – чудо залізничної інженерії. Любителі і знавці всього, що стосується залізниць, стверджують, що маршрут Альбула між Куром і Санкт-Моріцем – найбільш мальовничий гірський маршрут в усьому світі і в захваті від сміливо вигнутого віадука Лендвассер.

Але це ще тільки початок: на своєму шляху Bernina Express проходить через гігантський льодовик Мортерач, дереться без допомоги зубчастої передачі через найвищий в Альпах залізничний перевал Берніна (2253 м), і потім паморочиться вниз до Поскьяво, закладаючи запаморочливі повороти. Пасажири, які подорожують з Тирана, і далі отримають унікальний досвід: по шляху в Брузо є відкритий гвинтовий тунель. Kleine Rote (малий червоний) – центральний об'єкт гілки Альбула-Берніна, внесеної до списку ЮНЕСКО як об'єкт світової спадщини, який також має на увазі навколишнє культурне пейзаж з самобутніми деревеньками і романтичними альпійськими ландшафтами. [16]

 

 

 

Швейцарія – прекрасна гірська країна тисячі озер, відвідування якої є справжнім одкровенням для будь-якої людини. Як чудове місце для відпочинку Швейцарію відкрили для світу підприємливі англійські аристократи. Перші тури до Швейцарії на професійній основі були організовані компанією Томаса Кука ще в 1863 році. Об’єктом паломництва англійців тоді стало узбережжі Женевського озера, де для них би організований цікавий активний відпочинок.

Англійцям належить першість і в популяризації гірських курортів цієї країни. Перший гірський курорт Церматт, сьогодні відомий в усьому світі, спочатку був побудований ними як центр альпінізму. Однак після того як в 1870 році в Альпах була прокладена залізнична дорога, високогірна курортна інфраструктура стала розвиватися семимильними кроками і тури в Швейцарію для відвідування таких альпійських оздоровчих курортів, як Санкт-Моріц, стали майже звичайною справою для забезпечених європейців.

Ще одним потужним стимулом для розвитку швейцарських гірських курортів стало проведення першої Білої Олімпіади 1924 у французькому Шамоні. Після цього Європа буквально захворіла гірськими лижами, і у відповідь на попит, що з’явився в країнах альпійського регіону, в тому числі і в Швейцарії, стали прокладатися численні траси для занять гірськолижним спортом, а що з’явилися численні туристичні агентства – бойко продавати тури в Швейцарію, Францію, Австрію та Італію, де гори і сніг були в надлишку. Зазначимо, що і в цей раз в якості найактивніших гостей гірськолижних курортів досягли успіху туристи з Туманного Альбіону. [18]

Війна завдала сильної шкоди туристському бізнесу, але тури до Швейцарії все ще користувалися попитом, тому в 50 рр. минулого століття в Швейцарії було розгорнуто будівництво нових центрів. Однак не дрімали і конкуренти. Зокрема Австрія, яка до II світової війни пасла задніх у Швейцарії в плані розвитку туризму, до кінця 50-х років повністю відібрала у цієї країни пальму першості за рівнем розвитку гірських курортів.

Серйозний застій чекав туристичну Швейцарію і в 80-і роки. Країна модернізувала свій номерний готельний фонд, але проведені темпи модернізації залишали бажати кращого. Крім того, через численні теплих зим тури до Швейцарії продавалися не настільки активно, і якби не зимові види спорту, які продовжували активно розвиватися, турбізнесу країни довелося б зовсім туго. І це все при тому, що популярність літнього відпочинку починаючи ще з 70-х років падала неухильно, та й сьогодні відчуває певні труднощі в конкуренції з зимовим відпочинком.

Завдяки своєму становищу географічного центру Європи і специфіці своїх туристичних ресурсів Швейцарія приймає туристів як з північних, так і з південних регіонів Європи. Особливо добре тури до Швейцарії продаються в Німеччині. Трохи менш популярні поїздки в цю країну у голландців, англійців, французів, бельгійців, італійців, американців і т. п. У Німеччині, Італії та Франції охоче купують тури до Швейцарії на один день або використовують її як транзитного пункту для поїздок в інші країни. До речі, домінують в такого роду подорожах німці та італійці.

Міжнародний туризм займає серйозне місце в економіці Швейцарії та за різними оцінками становить від 7 до 10% всього валового національного доходу країни. Тому будь-якого роду спад