Типи простих задач, які розглядаються у 1 класі

У першому класі діти вже повинні володіти навичками лічби і обчислень, що дозволяє їм приступити до розв’язування простих задач.

Навчання додаванню і відніманню – одне з основних завдань математичної роботи в першому класі. Діти вирішують прості завдання на одну дію, головним чином прямі, тобто такі, де арифметична дія (додати, відняти) прямо випливає із практичної дії з предметами (додали – стало більше, зменшили – стало менше). Це завдання на знаходження суми і залишку. Дітей знайомлять з випадками додавання, коли до більшого числа додають менше, вчать додавати і віднімати спочатку число 1, потім число 2, а потім число 3 (числовий матеріал використовують в обсязі першого десятка).

Навчання обчислювальній діяльності і знайомство першокласників з завданнями здійснюють поетапно, даючи дітям знання невеликими дозами. На першому етапі необхідно навчити дітей складати завдання і допомогти їм усвідомити, що у змісті завдань знаходить висвітлення навколишнє життя. Вони засвоюють структуру завдання, виділяють умову і питання, усвідомлюють особливе значення числових даних. Крім цього, вони вчаться вирішувати завдання, свідомо вибирати і формулювати дію додавання або віднімання, розуміти зміст того, до яких кількісних змін приводять практичні дії з предметами, про які говориться в завданні (стало більше, менше чи залишилося стільки ж).

Діти вчаться давати повну, розгорнуту відповідь на питання завдання. Числовий матеріал у цей період або обмежують першою половиною десятка, або в межах другої половини додають або віднімають 1. На другому етапі діти вчаться не тільки обгрунтовано вибирати дію додавання або віднімання, але й правильно користуватися прийомами додавання і віднімання по 1, додаючи або віднімаючи спочатку число 2, а пізніше 3.

Для того щоб діти навчилися виділяти числові дані завдання, практичні дії і розуміти зміст кількісних змін, до яких вони приводять, необхідна повна предметна наочність. На першому занятті педагог дає дітям загальне уявлення про завдання, вчить практично складати умову і ставити питання до неї. Основну увагу приділяють розумінню дітьми змісту кількісних змін, до яких приводять ті або інші дії із предметами. З'єднали 2 групи предметів: до однієї групи додали іншу – стає більше предметів, ніж було. Відокремили певну кількість предметів, зменшили – предметів стало менше, ніж було. Перші 1-2 завдання складає педагог, описуючи в них ті дії, які діти виконали за його вказівкою: «Сергійко поставив на стіл 3 ляльки. Віра принесла ще 1 ляльку. Скільки всього ляльок принесли Віра і Сергійко?»

Важливо одразу привернути увагу дітей до кількісних відношень між числовими даними завдання: «Скільки ляльок Сергійко поставив на стіл? Скільки ляльок принесла Віра? Більше або менше стало ляльок після того, як Віра принесла ще 1? Скільки всього ляльок принесли Віра і Сергійко? Більше чи менше в нас вийшло ляльок, ніж поставив Сергійко? Чому?»

Педагог говорить: «Я склала завдання, а ви його вирішили. Тепер ми будемо вчитися складати і вирішувати завдання». Згадують завданння, яке діти щойно вирішили. Педагог пояснює, як складене завдання: «Спочатку розказано про те, скільки ляльок поставив на стіл Сергійко і скільки ляльок принесла Віра, а потім поставлене питання, скільки всього ляльок принесли Сергійко і Віра. Ви відповіли, що Сергійко і Віра принесли 4 ляльок. Вирішивши завдання, ви правильно відповістили на запитання».

Аналогічно складають ще одне завдання. Важливо підкреслити необхідність давати точну, розгорнуту відповідь на питання завдання. Якщо дитина щось упускає, наприклад, говорить лише про кількість предметів («4 ляльки»), педагог зауважує, що незрозуміло, про які ляльки йде мова.

Корисно давати завдання одночасно всім дітям, пропонувати придумати завдання про те, що вони зробили. Це створює кращі умови для встановлення кількісних відносин між числовими даними. Педагог пропонує: «На верхню смужку картки покладіть 5 кружків, а на нижню – 1 кружок. Розповідайте про те, що ви зробили» Педагог стежить за тим, щоб розповідь вийшла короткою, зв'язною, конкретною. Він вказує, що така розповідь – ще не завдання: «Це те, що ми знаємо. А що можна довідатися? Про що запитати?» Як правило, діти не відчувають необхідності у постановці питання і часто відразу дають відповідь: «Усього я склав 6 кружків». Педагог нагадує, що потрібно було просто розповісти, що зробили, і подумати, якей питання задати.

Спонукаючи дітей встановлювати зв'язки і відношення між числами, їх вчать передбачати результат. Після того, як діти дадуть відповідь на питання завдання, педагог запитує: «Більше чи менше стало?», порівнює числові дані умови завдання із числом, отриманим у результаті дії.

На перших заняттях діти повинні навчитися елементарно аналізувати завдання. Зі структурою завдання дітей знайомлять на другому або третьому занятті: вони дізнаються, що у завданні є умова і питання, особливо підкреслюється наявність в умові завдання не менше 2-х чисел. Педагог, звертаючись до дітей, говорить: «Я зараз розповім вам, про що завдання, а ви будете показувати все те, про що я буду повідомляти. Зліва на картку діти поклали 6 прапорців, а праворуч – 1 прапорець. Скільки всього прапорців поклали на картку? Ми склали завдання. Давайте повторимо його і відокремимо те, що ми знаємо, від того, що ми не знаємо. Що ж ми знаємо?» Діти відповідають, що 6 прапорців у них лежать зліва й 1 прапорець