Типи простих задач, які розглядаються у 1 класі

Важливо розкрити арифметичне значення питання завдання, з цією метою, розглядаючи чергове завдання, педагог спеціально зосереджує увагу дітей на характері питання. Наприклад, діти розповіли умову завдання: «В Олі було 4 кулі, а Дмитрик подарував їй ще 1 кулю. Це умова завдання, це те, що ми знаємо. А що нового можна довідатися про кулі? Виявляється, можна довідатися багато: і якого кольору кулі, великі вони, чи маленькі. Але головне, треба довідатися загальну їх кількість. Так яке питання треба поставити до завдання?» Діти ставлять питання про загальну кількість куль. Питання завдання звичайно починається з питання “скільки? ”. Педагог іноді навмисно запитує про колір, розмір предмета. Діти помічають помилку і поправляють педагога.

На даному етапі навчання на першому занятті діти вирішують завдання на додавання, а на наступних – на додавання і віднімання, причому завдання на додавання і віднімання чергують. Відповідь знаходять, опираючись на розуміння зв'язків і відносин між суміжними числами.

Попередня робота створює умови для переходу до складання завдань без опори на наочний матеріал (усні завдання). Поспішати зі складанням усних завдань не варто. Діти, як правило, легко схоплюючи схему завдання, починають її наслідувати і часто спотворюють реальність, не розуміючи логіки кількісних відносин, які є основою завдання. Після того як буде добре освоєний зміст дій, які треба зробити, діти зможуть вирішувати і такі завдання, які засновані на їх досвіді. Завдання різноманітного змісту дозволяють уточнити і закріпити знання про навколишнє, вчать їх встановлювати зв'язки і відносини, тобто сприймати явища у їх взаємозв'язках.

Перші усні завдання дає дітям вчитель: «У глечику було 5 склянок води, Сергійко випив 1 склянку. Скільки води залишилося у глечику?», «До свята будівельники побудували 5 будинків на одній стороні вулиці і 1 будинок на іншій. Скільки будинків побудували будівельники до свята?», «Діти посадили 6 яблунь і 1 грушу. Скільки всього фруктових дерев посадили діти?». В окремих випадках у якості перехідної сходинки до вирішення усних завдань може використовуватися такий прийом: педагог розповідає дітям завдання і пропонує їм зобразити умову за допомогою кружків, квадратів або відкласти на рахівниці. Дітей треба вчити запам'ятовувати завдання з першого разу і повторювати його, не очікуючи додаткових питань. Навчаючи дітей складанню завдань, педагог обумовлює об’єм числового матеріалу. Необхідно стежити за тим, щоб у завданнях діти правильно відбивали життєві зв'язки, залежності. Щоразу варто обговорювати, чи буває так насправді, як придумав хтось з дітей.

Після того як діти засвоять структуру завдання, навчаться самостійно їх складати, правильно відповідати на запитання, можна вчити їх формулювати арифметичні дії: додавання і віднімання. Діти вчаться відповідати на питання: «Що треба зробити, щоб вирішити завдання? Як ви вирішили завдання?» При цьому важливо розвинути вміння міркувати, обгрунтовувати вибір дії і пояснювати отриманий результат. Роботу доцільно будувати так, щоб надалі діти могли опанувати методами роботи над завданнями, якими користуються першокласники. Аналіз завдання здійснюють за певною схемою.

Зразкові питання: «Про що говориться у завданні? Що говориться? Скільки...? (виділяють числові дані завдання, встановлюють відношення між ними.) Що ми знаємо (що відомо)? Що ми не знаємо (невідомо)? Що потрібно зробити, щоб вирішити завдання? Більше чи менше стало предметів? Так що ж потрібно зробити, щоб вирішити завдання?»

Діти формулюють арифметичні дії, дають розгорнуту відповідь на питання завдання, перевіряють правильність рішення. Вони краще розуміють зміст арифметичної дії, якщо завдання будуть наочно представлені, тому варто використовувати задачі-драматизації, однак характер ілюстрацій може бути змінений. Добре, коли діти не бачать загальної кількості предметів, тому що це наочна відповідь на питання завдання.

Завдання і його вирішення варто повторити і при цьому виділити елементи. Повторення можна організувати у ролях. На закінчення треба підкреслити, до яких кількісних змін привела дана дія – у результаті число стало більшим. Кожна дитина повинна опанувати вмінням повторювати завдання, виділяти його елементи, пояснювати вибір дії.

Вирішенню завдань на знаходження суми присвячують 1 заняття, а потім діти вчаться вирішувати завдання на знаходження залишку, тобто формулювати дія віднімання. Аналіз завдання проводять так само, як і при формулюванні дії додавання. Педагог на закінчення говорить: «З 6 відняти 1, вийде 5». Діти повторюють формулювання віднімання. Педагог вказує, що вони тепер завжди будуть розповідати про те, з якого числа яке число треба відняти. Важливо, щоб всі діти зрозуміли, чому треба віднімати і до яких кількісних змін привела дана дія (число стала меншим).

Діти повинні засвоїти арифметичні терміни, якими їм буде потрібно користуватися у школі. Доцільно з перших кроків привчати дітей користуватися термінами «додати», «скласти», «відняти», «вийде», «дорівнює» і уникати слів «забрати», «залишиться», тому що вони є побутовими.

Для усвідомлення дітьми змісту кожної дії, а також залежності між діями необхідно постійно порівнювати завдання на додавання і віднімання. Це допоможе краще зрозуміти їх розходження і свідомо вибирати відповідну дію. Спочатку можна порівняти завдання, які відрізняються за змістом, а потім – схожі одне на одне. Наприклад, діти визначають кількість квадратів в одному конверті, а потім в одному випадку додають 1 квадрат у конверт, а в іншому виймають 1 квадрат з конверта, складають завдання на додавання і віднімання. З'ясовують, чим схожі завдання і чим вони відрізняються. Педагог ставить питання: «Про що говориться в першому і у другому завданнях? Що відомо? Що треба визначити? Що треба зробити, щоб вирішити перше завдання? А друге? Чому? У якому завданні результат вийде більшим? У якому – меншим? Чому?». «У першому завданні ми додали 1 квадрат, квадратів стало більше – ми додавали. А в другому завданні ми вийняли 1 квадрат, у конверті їх залишилося менше, тому треба було віднімати», – узагальнює відповіді педагог. Надалі діти можуть самостійно складати завдання, у яких треба до одного числа додати інше або від одного числа відняти інше.

Увагу дітей залучають до встановлення зв'язку питання завдання з тією чи іншою практичною дією. У завданнях на знаходження залишку питання відрізняються сталістю: “скільки залишилося? ”. Оскільки завдання на віднімання найпростішого виду, їх вирішення не викликає у дітей проблем.

У питанні завдання на додавання повинні точно відбиватися дії, описані в умові завдання або які випливають з ньоого. Звичайно діти, швидко засвоївши схему завдання, формулюють питання стандартно: «Скільки стало?» Треба спонукати їх шукати більш точне формулювання, відбиваючи описані дії: «Скільки подарували?», «Скільки поклали?», «Скільки сидить?», «Скільки гуляє?», «Скільки дітей грається у дворі?» і т. д.

Прийоми замальовки завдань дозволяють підкреслити наявність у завданнях числових даних і розвинути вміння встановлювати стосунки між ними. У малюнку слід наочно представити 2 доданки. Корисно і те, що діти знайомляться з прийомами схематичного зображення предметів. Перші 1-2 малюнки педагог робить сам. Крейдою на дошці він зображує кошик, а в ньому 5 грибів і 1 гриб поруч з кошиком. Після того як діти здогадаються, яке завдання намалював педагог, вони придумують свої завдання про різні предмети. Необхідно попереджати дітей, що малювати слід умову, а не відповідь на питання завдання. Педагог радить вибрати прості предмети, які можна швидко намалювати. Вибирає декілька вдалих і 1-2 невдалих малюнки. Діти відгадують, яке завдання придумав кожен з них, з'ясовують, за якими малюнками можна скласти завдання, а за якими – ні, визначають, у чому помилка і переконуються в необхідності представити на малюнку числові дані завдання. Бажано влаштувати взаємоперевірку: запропонувати сусідам по партах обмінятися малюнками і скласти завдання за малюнком сусіда.

До завдань на віднімання доводиться частіше робити 2 малюнки: на одному намалювати зменшуване, а на іншому – залишок і від'ємник. Наприклад, на одній картинці 6 ялинок, а на іншій – 5 ялинок і 1 пеньок.

Під кінець року діти повинні вміти складати завдання, розрізняти в них умови і питання, виділяти числові дані, встановлювати кількісні стосунки між ними, правильно вибирати і формулювати арифметичну дію, знаходити результат дії і давати повну відповідь на питання завдання.

 

 

Блох О. Я., Канін Е. С. та ін. Методика викладання математики в середній школі. – Харків: Основа, 1992. – 268 с.

Богданович М. В., Козак М. В., Король Я. А. Методика викладання математики у початкових класах: навч. пос., вид. 3, перероб. і доповн. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2006. – 336 с.

Король Я. А. Практикум з методики викладання математики в початкових класах: Навч. посібник для пед. ун-тів та ін-тів. – Тернопіль: Мандрівець, 1998. – 135 с.

Навчання і виховання учнів 1 класу: метод. пос. для вчителів / упор. Савченко О. Я. – К. : Початкова школа, 2002. – 464 с.

Слєпкань З. І. Методика навчання математики: Підруч. для студ. мат. спеціальностей пед. навч. закладів. – К. : Зодіак-ЕКО, 2000. – 512 с.

Фіцула Л. М. Педагогіка: Навч. посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К. : Видавничий центр “Академія”. 2000 р. – 544 с.

Шевчук І. В. Міжпредметні зв'язки на уроках математики в початкових класах. – К. : Знання, 1998. – 97 с.