Удосконалення протезування дефектів зубних рядів адгезивними мостоподібними протезами (клініко–лабораторне дослідження)

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ

 

ЖДАНОВ Володимир Єгорович

 

УДК 617. 314. – 089. 29 – 63

 

 

14. 01. 22 – стоматологія

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

 

Полтава – 2002

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі ортопедичної стоматології Донецького державного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України (ректор – академік АМН України, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор В. М. Казаков).

Науковий керівник – доктор медичних наук, професор Кльомін Володимир Анатолійович, Донецький державний медичний університет ім. М. Горького, завідувачкафедри ортопедичної стоматології.

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, доцент Нідзельський Михайло Якович, Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, м. Полтава, завідувач кафедри післядипломної освіти лікарів- ортопедів-стоматологів

- доктор медичних наук, професор Павленко Олексій Володимирович, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика, завідувач кафедри стоматології

Провідна установа: Львівський державний медичний універсітет ім. Данила Галицького, кафедра ортопедичної і хірургічної стоматології факультету післядипломної освіти.

 

 

Актуальність теми. Ортопедичне лікування обмежених дефектів зубних рядів здійснюється здебільшого за рахунок мостоподібних протезів (Е. Н. Жулёв, 1995; А. Беннет, 1998). Вони відносяться до фізіологічних зубних протезів, оскільки природно, через опорні зуби, передають жувальний тиск через періодонт на кістку (С. И. Абакаров, 1994; P. S. Olin et al., 1991). Завдяки їх використанню жувальна ефективність відновлюється максимально і досягає 100% (А. С. Щербаков и соавт., 1997; В. С. Онищенко, 1998). Однак конструкції мостоподібних протезів, які застосовуються у практичній охороні здоров'я, потребують препарування і не відповідають сучасним біотехнологічним вимогам (М. Вутов и соавт., 1987; Б. М. Заліський, 1994; В. Н. Копейкин 1998; О. А. Петрикас, 1998; А. А. Адамчик, 2001; А. Г. Гожий и соавт., 2001; Ю. Г. Смердина и соавт., 2001; B. Haastert et al., 1992; K. Bishop et al., 1997).

Ці недоліки можна усунути за рахунок впровадження і удосконалення нових конструкцій адгезивних мостоподібних протезів (Р. Айкман, 1997; С. В. Радлинский, 1998; Н. Г. Аболмасов и соавт., 2000; N. H. Creugers, 1991; H. M. Ziada et al., 2000; R. Zumbuhl et al., 2000), а також використання нових матеріалів для їхнього виготовлення і фіксації (А. Н. Ряховский, 1999; H. W. Denssen et al., 1990).

Існуючі конструкції адгезивних мостоподібних протезів, виготовлені у непрямий спосіб, не дозволяють повністю полімеризувати фіксуючий світлотвердіючий композит, якщо його використовувати для кріплення, внаслідок чого знижується надійність і ефективність протезування (Г. М. Барер, 2000; N. H. Creugers et al., 1997; H. Serdar Cotert et al 1997). Тому ці сучасні і досить надійні матеріали вилучено із застосування при наданні подібної ортопедичної допомоги (H. M. Ziada et al., 2000). Для цього можна застосовувати матеріали подвійного тверднення, що дозволяє значно підвищити ефективність протезування порівняно з використанням для фіксації адгезивних мостоподібних протезів хіміокомпозитів. Але, слід враховувати, що при використанні таких матеріалів та хіміокомпозитів, частіше відмічено випадки виникнення алергічних станів і загибель пульпи (Г. И. Донский и соавт., 1999; K. Buth et al., 1991).

Можливості застосування сучасних світлотвердіючих матеріалів для фіксації адгезивних мостоподібних протезів, виготовлених у непрямий спосіб шляхом удосконалення конструкцій, безумовно забезпечить необхідний ступінь стабільного з'єднання їх із тканинами зуба. Це сприятиме не тільки тривалій фіксації, а й запобігатиме утворення вторинного карієсу в маргінальних ділянках та зменшувати вірогідність виникнення захворювань пародонту (Г. И. Донский и соавт., 1999; C. P. Jakson et al., 1995).

Таким чином, залишається актуальним удосконалення методів протезування адгезивними мостоподібними протезами із застосуванням для їх виготовлення і фіксації сучасних (нових) матеріалів (P. Briggs et al., 1996). Це зумовлюється, з одного боку, невідповідністю традиційних мостоподібних протезів біотехнологічним вимогам, а з іншого – необхідністю застосування нових методик протезування з використанням сучасних світлотвердіючих композиційних матеріалів. Застосування цих матеріалів для фіксації дозволяє розширити метод ортопедичного лікування і профілактику розвитку зубощелепних деформацій за допомогою адгезивних мостоподібних протезів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано як частину комплексної науково-дослідницької роботи кафедри ортопедичної стоматології Донецького державного медичного університету ім. М. Горького “Комплексні методи діагностики в дентальній імплантації і можливості прогнозування результатів лікування” (№ держреєстрації 0198V001645, термін виконання 1998-2001 рр.), яка виконана на кафедрі ортопедичної стоматології Донецького державного медичного університету ім. М. Горького. Автор є безпосереднім виконавцем зазначеного фрагменту наукових досліджень.

Мета і задачі дослідження. Мета даного дослідження – на підставі експериментальних та клінічних досліджень удосконалити конструкцію адгезивного мостоподібного протезу для повноцінного використання фіксуючих світлотвердіючих матеріалів і обґрунтувати показання для його застосування при обмежених дефектах зубного ряду.

Відповідно поставленій меті необхідно вирішити такі задачі:

- провести аналіз існуючих традиційних методів протезування адгезивними мостоподібними протезами;

- вивчити санітарно-хімічні властивості (вивільнення мономеру) хімічних і світлотвердіючих композиційних матеріалів;

- вивчити зміну інтенсивності світлового потоку, ініційованого полімеризаційною лампою, при проходженні його через зразки акрилових пластмас;

- шляхом