Управління основними чинниками що впливають на інноваційну діяльність

КУРСОВА РОБОТА

з управління інноваціями

на тему: «Управління основними чинниками що впливають на інноваційну діяльність»

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

1.1 Інновації як об’єкт управління

1.2 Характеристика ОЕМУІР

1.3 Методика дослідження

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Організаційно-економічна та фінансова характеристика підприємств Вінницької області

2.2 Аналіз інноваційної діяльності Вінницької області

2.3 Оцінка основних факторів що впливають на інноваційну діяльність Вінницької області

РОЗДІЛ 3. ПОБУДОВА РЕЗУЛЬТАТИВНОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

3.1 Прогнозування зміни результативності інноваційної діяльності підприємств Вінницької області

3.2 Удосконалення нормативного регулювання інноваційної діяльності підприємств

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Розвиток ринку інновацій останніми роками приділено багато уваги й чимало зроблено, але майже відсутня належна підтримка інноваційної діяльності на рівні держави. Основною проблемою є недостатній розвиток інститутів інфраструктури ринку інновацій, яка полягає в неохопленні всіх ланок інноваційного процесу в аграрній сфері. Звертаючись до досвіду європейських країн можна стверджувати, що саме інноваційний розвиток сприяє економічному зростанню, шляхи і напрямки подальшого ефективного розвитку країни.

Інновації виступають важливою рушійною силою, в досягнені двох основних результатів діяльності аграрної сфери: досягнення стійкості й адаптації до нових методів ведення бізнесу, та підвищення конкурентоспроможності економіки. Нерозвиненість системного функціонування наукової та інноваційної сфери є однією з причин гальмування процесу розвитку інновацій в Україні. Передусім це повинно відбуватися на регіональному рівні. Основною проблемою при цьому є недостатній розвиток інфраструктури ринку інновацій [27, с. 114].

Актуальність даної теми полягає у тому, що новий рівень науково-технічного розвитку посилив інноваційну активність господарюючих суб’єктів, тому потрібно знати, які чинники впливають на розвиток інноваційної діяльності у Вінницькій області.

Загальнотеоретичні постулати щодо формування і функціонування інноваційного розвитку економічних систем позиціонуються у напрацюваннях таких відомих дослідників, як: І. Бережна, О. Вінник, Н. Корсікова, Л. Курило, М. Пашута, Н. Прокопенко, С. Савелко, Л. Федулова, М. Шарко, О. Шпикуляк. У працях зарубіжних дослідників: П, Друкера, О. Тофлера, Й. Шумпетера та багатьох інших.

Мета курсової роботи полягає в обгрунтуванні теоретико-методологічних і практичних засад формування інноваційного розвитку у Вінницькій області.

Для досягнення мети були поставлені та виконані такі задачі:

1) визначення ролі інновацій у формуванні сучасного ефективного, конкурентоспроможного виробництва в промисловій сфері.

2) визначити чинники, які впливають на інноваційну діяльність;

3) проаналізувати вплив кожного з чинників, що впливають на розвиток інноваційної діяльності;

4) визначити шляхи вирішення проблем розвитку інноваційної діяльності Вінницької області.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних засад формування розвитку інноваційної діяльності та чинників, що впливають на розвиток інноваційної діяльності в Україні.

Об’єктом дослідження є процес формування розвитку інноваційної діяльності та чинників, що впливають на розвиток інноваційної діяльності в Україні.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою проведення дослідження проблеми формування розвитку інноваційної діяльності та чинників, що впливають на розвиток інноваційної діяльності у Вінницькій області слугували загальнонаукові методи пізнання: порівняння – порівняння як спосіб дослідження здійснюється через зіставлення одного показника (невідомого) з іншими (відомими) з метою визначення спільних рис або розбіжностей між ними; індукція – це спосіб вивчення явищ від часткового до загального, від окремих факторів до узагальнень, від причин до наслідків; дедукція – це спосіб вивчення явищ від загального до часткового, від наслідків до причин; середньопрогресивний метод – отримання обґрунтованих варіантів тенденцій розвитку керованого об’єкта (показників) в часі і просторі; абстрактно-логістичний – означення перспективних напрямків розбудови інституційного середовища формування дієвого механізму інноваційного розвитку країни.

Інформаційну основу дослідження склали правові та нормативні документи України, матеріали та звіти Державної служби статистики України, наукові періодичні видання, підручники.

 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

1.1 Інновації як об’єкт управління

Аналіз літератури з питань управління висвітлює різні підходи до визначення сутності та змісту інновацій. Розглянемо деякі з них:

Сутнісно-рольові характеристики інновації як рушійної сили науково-технічного прогресу в економіці й суспільстві вперше окреслив Й. Шумпетер [40] – основоположник теорії інновації. Він увів в обіг і забезпечив науку інституціоналізацією терміна «інновація» в 30-х роках ХХ ст., поширив серед науковців та практиків методологічні принципи функціонування, зокрема, економічних інновацій як базису ефективності підприємницької діяльності, довівши, що інновації є провісником раціональності поведінки економічних агентів у виробничих системах, яка спрямована на досягнення відповідних цільових орієнтирів [6, с. 120].

Теорія інновацій багатоаспектна і багатогранна, адже фокусує увагу на досить широкому колі специфічних факторів конкурентоспроможності та раціональності. Інновації виконують модернізуючу роль в економіці, адже спрямованні на забезпечення і соціального прогресу, що певним чином стосується виробництва як головної складової створення благ для задоволення потреб суспільства [6, с. 120].

Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність» інновації – це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери. Загальновідомо, що саме слово «інновація» походить від латинського «інноваре» («відновлення», «оновлення») [6, с. 120].