Управління персоналом як соціальною системою

Принцип повноти. Планування повинно охоплювати всі питання з приводу відтворення, розвитку, використання персоналу та питання оплати й умов праці.

Принцип точності - дотримуватись точних норм, нормативів, вимог законодавчих документів, а також кількісних і якісних характеристик персоналу.

Одним із принципів кадрового планування є створення потрібних умов для виконання плану.

Планування персоналу повинно забезпечити максимальне розкриття здібностей працівників і їх мотивацію, врахувати економічні і соціальні наслідки при прийнятті відповідних рішень. Оскільки персонал є вирішальним фактором діяльності будь-якої організації, про ефективність кадрового планування можна судити з рівня досягнення цілей підприємством.

Результати кадрового планування повинні знайти своє вираження в комплексі конкретних заходів для підтримки балансу робочої сили при звільненні працівників і забезпеченні найму потрібних спеціалістів, організації навчання молодих працівників і підвищення кваліфікації штатних співробітників.

Вихідними даними для планування потреб у персоналі є: план робочих місць, виробнича програма, норми праці, зростання продуктивності праці і структура робіт.

Планування потреб у персоналі здійснюється в такій послідовності:

- оцінка наявного персоналу і робочих місць;

- планування потреб у персоналі на перспективу;

- оцінка перспективних потреб;

- розробка проекту задоволення перспективних потреб у персоналі.

На інформаційному етапі проводиться збір інформації та статистичних даних відносно персоналу, здійснюється їх обробка й аналіз кадрової ситуації і можливих варіантів її розвитку в майбутньому. Це дає можливість розробляти альтернативні варіанти. Тому на етапі розробки кадрового плану вивчаються альтернативні проекти, їх вплив на досягнення кадрово-економічних цілей організації. Це найбільш трудомісткий етап і вимагає професіоналізму працівників кадрових служб.

Етап прийняття рішень - це є утвердження одного з варіантів як обов'язкового орієнтиру для організації діяльності кадрових служб.

 

Ефективність і результативність діяльності підприємства багато в чому визначається не стільки зусиллями окремих індивідів, скільки результативністю праці співробітників. Група (колектив) несе відповідальність за певну ділянку виробничого процесу. Групи - головний структурний елемент життя будь-якої організації.

В кожній формальній організації є складна система неформальних груп і мікрогруп, які виникають без втручання керівництва. Ці об'єднання часто здійснюють сильний вплив на якість і ефективність діяльності організації. Розумний керівник має знати структуру групових соціально-психологічних взаємозв'язків, взаємодіяти з ними, і управляти роботою колективу з урахуванням не тільки психології індивідів, але й особливостей групової психології.

Є багато визначень терміна “група”. Групу можна визначити як двоє або більше людей, які:

- взаємодіють з декількома або всіма членами групи безпосередньо через мережу зв'язків;

- поділяють одну або більше загальних цілей;

- діють відповідно до нормативної системи поведінки і відносин;

- підтримують стабільні рольові відносини;

- утворюють підгрупи (мікрогрупи) за допомогою різних ступенів тяжіння і відштовхування.

Взаємодія в групі не обов'язково будується на безпосередньому контакті. У сучасних групах багато людей займаються виконанням “різних завдань разом”. Вони взаємодіють через мережу і залишаються один для одного повністю анонімними. Проте, вони володіють можливостями, яким позаздрять і найбільш згуртовані малі групи.

Мала група - невелика кількість людей, які добре знають один одного і постійно взаємодіють між собою. Ознаки малої групи:

- обмежена кількість членів групи;

- стабільність складу;

- внутрішня структура;

- число зв'язків збільшується в геометричній прогресії (якщо кількість зростає в арифметичній);

- чим менше за розмірами група, тим інтенсивніше в ній взаємодія;

- розміри групи залежать від характеру діяльності;

- належність до групи;

- взаємодія в групі;

- група надає кожному максимум доступних переваг.

Група (колектив) - це об'єднання, що складається з двох або більше індивідів, які мають загальні цілі та виконують різні обов'язки, вони знаходяться у взаємній залежності, координують спільну діяльність і сприймають себе як частину одного цілого.

Функціонування груп залежить від фізичних, економічних і соціально-психологічних чинників. Практично, майже в кожному випадку, причини для утворення групи безпосередньо пов'язані з груповою метою і наявністю ентузіазму.

Основний фізичний чинник - місцеположення - найочевидніша підстава групових зв'язків.

Виникаючи із економічних причин групи демонструють одну особливість властиву всім: члени групи не обов'язково погоджуються один з одним з усіх питань, але вони повністю одностайні відносно того, що робиться їх групою.

Соціально-психологічні потреби є важливим чинником утворення груп. Це передусім потреби в безпеці, соціальному визнанні й самоактуалізації.

В процесі просування до зрілості, колектив проходить різні стадії групового розвитку: працівники просто стають старшими, між членами групи виникають зв'язки довір'я і розуміння. Зрозуміло, не всі групи прогресують і досягають зрілості. На цьому шляху вони проходять 5 стадій: формування, становлення, нормування, зрілість й самоврядування.

Формування - стадія, на який здійснюється підбір працівників та їх розстановка за робочими місцями. Головна фігура - керівник.

Становлення - затвердження в ролях, вияв індивідуальності.

Нормування - на цій стадії конфлікти, що виникають, знаходять своє вирішення. Встановлюються порядок і взаємозв'язки. Керівник спирається на згуртованість колективу. Колектив звикає до методів керівництва.

Зрілість - ствердження традицій, реалізація цілей. Група здатна до самоврядування,