Урожайність соняшника

За допомогою індексного методу аналізу оцінюють вплив окремих факторів на зміну результативного показника у відносному абсолютному виразі. Для індексного аналізу факторів використовують лише ті індекси, які економічно взаємопов'язані.

 

 

Вирощування соняшнику завжди було традиційною галуззю сільськогосподарського виробництва України і важливою складовою стратегії економічного розвитку держави. Протягом останнього десятиріччя спостерігається стала тенденція розширення посівних площ цієї культури, що зумовлено вигідністю її вирощування для аграрних підприємств порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами .Україна виробляє щорічно понад 10% насіння у світі. У 2008-2009 маркетинговому році Україна посіла друге місце після Росії з виробництва соняшнику.

Увага до проблеми підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому та вирощування соняшнику зокрема викликана, насамперед тим, що від успішного розв'язання її залежить зростання дохідності підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та світовому ринках, забезпечення сталого розвитку агропромислового комплексу.

Незважаючи на велику кількість публікацій і численних досліджень,питання підвищення ефективності виробництва соняшнику не втрачає актуальності, особливо дослідження впливу факторів, насамперед, мікроекономічного рівня, на ефективність його вирощування, які ще недостатньо вивчені. Тому виникає необхідність поглибленого аналізу факторів, що зумовлюють кінцеві результати господарювання та обґрунтування напрямів підвищення ефективності виробництва соняшнику за сучасних умов.

Галузь олійництва в Україні нині розвивається екстенсивним шляхом. Порівняно із 1994роком у 2009 році площі посівів соняшнику зросли в 2,3 раза і досягли 3,8млн.га (замість науково-обгрунтованих 1,5-1,7 млн.га). Середня урожайність по Україні за даний період знизилась майже на третину - до 11,2ц/га. Однією з причин зниження урожайності соняшнику в Україні, на думку ряду фахівців, є його поширення у регіонах, які не мають відповідних ґрунтово-кліматичних умов для його вирощування, зокрема на Поліссі й Закарпатті. Рівень рентабельності виробництва насіння соняшнику має чітко виражену тенденцію до зростання, що свідчить про досить стабільний стан галузі та перспективи її подальшого розвитку.

Слід зазначити, що різниця між ціною на соняшник і його собівартістю із року в рік збільшується. Підвищення цін значно випереджає темпи зростання собівартості. За останні 5 років ціна реалізації зросла утричі, а собівартість - лише на 79%. Таким чином, лише зовнішній чинник - ціна - зумовлює зростання прибутку, незважаючи на негативний вплив інших факторів. Оскільки суттєво вплинути на ціну реалізації насіння підприємства не можуть, то собівартість і урожайність, як чинники, що зумовлюють її є тими внутрішніми факторами, які значно впливають на прибутковість галузі. Тому стратегія сільськогосподарських товаровиробників повинна концентруватися на активному пошуку мобілізації резервів підвищення урожайності, а також зниження собівартості одиниці продукції.

Недоліки в системі ціноутворення на с.-г. продукцію та відсутність паритету цін спричинили скорочення застосування добрив, засобів захисту рослин від хвороб і шкідників. Відсутність коштів на придбання мінеральних добрив призвело до того, що внесення їх у перерахунку на 100% поживних речовин на 1 га посіву соняшнику скоротилося за останнє десятиріччя в 13,2рази. Ситуація дещо покращилася після 2007 року - під урожай наступних років було удобрено 21,5% площ по 12 кг/га діючої речовини.

Нині висока ціна добрив і значні витрати на їх застосування потребують нових методичних підходів до оптимізації норм їх внесення з метою економії ресурсів та одержання високого економічного ефекту. Вигідніше застосовувати добрива в меншій кількості, але на більшій площі, тоді оплата їх буде вищою.

Через нестачу засобів у господарствах відбувається процес спрощення технології обробітку ґрунту, але результати передових підприємств свідчать, що дотримання всіх фаз агротехніки дозволяє вирощувати соняшник без застосування гербіцидів і ручного просапування, збираючи при цьому завжди найвищі врожаї.

Впровадження в виробництво нових районованих гібридів і сортів соняшнику, які мають високу чутливість до внесення добрив, імунітет до основних хвороб і шкідників, різних екологічних стресів, є одним з основних надійних, економічно вигідних, швидко окупних та екологічно-безпечних шляхів підвищення продуктивності, досягнення високого рівня ефективності виробництва, тому на сучасному етапі розвитку сільського господарства безсумнівна зростаюча роль селекції і насінництва, як важливих факторів інтенсифікації виробництва соняшнику, поліпшення його якісних показників, зниження ресурсо- та енергоємності технологічних процесів, захисту навколишнього середовища від забруднення засобами хімізації тощо

Отже, саме комплектність та оптимальне співвідношення впроваджених заходів є головними принципами інтенсифікації виробництва соняшнику в Дергачівському районі. З цього приводу неприйнятним є як нестача, так і надлишок ресурсів, що залучаються до виробничого процесу. Впровадження прогресивних технологій, або їх окремих складових елементів, має враховувати економічну, енергетичну, екологічну доцільність, що досягається лише за умов раціонального використання наявних природних та технологічних факторів виробництва.

 

 

Соняшник - головна олійна культура України. Але його потенціал ще не повністю використано, особливо в зонах Лісостепу і Полісся. На сьогодні зусилля вчених спрямовані на вдосконалення технології вирощування соняшнику.

Площа під соняшником в Україні упродовж 3-ох останніх років не була меншою за 3,5млн.га і стабільно займає II місце у світі після Російської Федерації, проте за урожайністю ми перебуваємо в кінці списку країн-виробників цієї культури. Така ситуація пояснюється комплексом причин: низькою культурою землеробства, високим інфекційним фоном, але в першу чергу, використанням низькопродуктивних слабо захищених від хвороб сортів.

У 2009 році соняшник в Україні вирощували на площі близько 3,6млн.га, і в цілому було отримано непоганий урожай, а в окремих областях -Донецькій, Черкаській, Полтавській - урожайність перевищила 16ц/га.

Економічні відносини у сфері виробництва і переробки насіння соняшнику базуються на мотиваційному інтересі всіх взаємодіючих сторін відносно вирощування соняшнику як с.-г. культури та виробництва продовольчого насіння, його переробки й одержання олії та проміжних продуктів переробки, їх реалізації або подальшого використання в технологічному процесі виробництва. Це зумовлюється його народногосподарським значенням і біологічними особливостями.

Насіння соняшнику є одним з найбільш привабливих видів продукції на аграрно-продовольчому ринку, попит на яку не обмежений і випереджає пропозицію. До того ж виробництво насіння соняшнику є найменш витратним, але одним із найприбутковіших товарів для сільськогосподарських товаровиробників. Розрахунки, проведені на основі інформації Держкомстату України за 2004 рік, свідчать, що в ранжируваному ряді досліджуваних продуктів за мінімальною сумою виробничих витрат і затрат праці з розрахунку на І га посівів соняшнику належить перше місце, а за обсягом прибутку і грошових надходжень - відповідно друге і п'яте.

Зважаючи на відносно високий рівень рентабельності насіння соняшнику(77,9%) при середніх рівнях рентабельності с.-г. підприємств - 6,1%, частка прибутку від його реалізації суттєва (64,2%), що значно зменшує суму збитку в цілому по господарствах. Це свідчить не тільки про високу прибутковість галузі, а й про високу кон'юнктуру насіння соняшнику на аграрно-продовольчому ринку, та низьку прибутковість або, навіть, збитковість інших видів продукції. Саме цей фактор є найвирішальнішим, що визначає розширення посівів культури , нестабільність її розміщення, коливання ціни за роками і регіонами (середня реалізаційна ціна по Україні - 83,4 грн)

Аналіз причин незадовільного стану з виробництва соняшнику в Харківській області свідчить, що основними з них є низький рівень матеріально-технічного забезпечення технологічних процесів, а також недостатня пристосованість рекомендованих технологій до конкретних умов виробництва.

Розглядаючи показники с.-г. підприємств Дергачівського району Харківської області ми бачимо, що за останні 2 роки посівні площі соняшнику збільшилися на 1 %, а урожайність зросла - від 13,7 до 17,3 ц/га, або на 26,3%.

Спад виробництва свідчить, що в процесі реформування не досягнуто передбачуваного результату. Водночас щорічне коливання обсягів виробництва соняшника супроводжувалась невиконанням контрактів з боку с.-г. підприємств, що проявлялося у неплатежах на вирощену продукцію.

Для забезпечення високих врожаїв необхідні сучасна техніка і технологія обробітку ґрунту, насіння високої якості з високим генетичним потенціалом (схожість понад 95%, стійкість проти коренеїду та комах), якісна робота сівалок точного висівання, сучасні засоби захисту рослин, насамперед гербіциди, добре працюючі обприскувачі для внесення засобів захисту рослин, великі дози добрив, високий рівень знань, технологічна дисципліна, досвід і відповідальність працівників,збирання врожаю з низькими втратами.

Таким чином, обсяг виробництва технічної сировини повинен збільшуватись передусім за рахунок підвищення врожайності і якості технічних культур. У зв'язку з цим, найважливішим завданням у виробництві технічних культур є забезпечення сільськогосподарських підприємств новими сортами.

 

 

1. Горкавий В.К. Статистика. К.: Вища школа 1994.

2. Горкавий В.К. Статистика: Підручник.- К.: Вища школа.-1995.

3. Економіка сільського господарства / За ред. В.П. Мертенса.- К. : Урожай.-1995.

4. Костенко Л.А. Формування міжгалузевих відносин в інтегральному виробництві соняшника // Економіка АПК.-2003.

5. Лисенко Н.О. Шляхи підвищення урожайності соняшника// Економіка АПК.-2001.

6. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства: Підручник. - К,: Вища школа. - 1994.

7. Рослинництво: Підручник / О.І. Зінченко, В.Н. Салатенко, М.А. Білоножко: За ред. О.І.Зінченка. - К: Аграрна освіта.-2001.

8. Сікченко В.М. Проблеми підвищення економічної ефективності виробництва соняшника/ Економіка АПК.- 2000.

9. Сметюк О.І. Оптимізація структури посівних площ і матеріальних витрат на виробництво продукції рослинництва // Економіка АПК.-2003.

10. Статистика свідчить // Сільський журнал. - 2000.

11. Чекотовський Е.В. Основи статистики сільського господарства: Навч. посібник. - К.:КНЕУ.-2001.