В. Тома Аквінський і його філософія

Він вважає, що насправді існують лише конкретні одиничні, предмети, що складаються з матерії (hyle) і форми (morfe), причому під формою їх розуміється все те, що відноситься до визначення (дефініції), все ж, що не входить в його обсяг, називається матерією. Простіше кажучи, форма – це те, що в речах є загальним, видовим (наприклад, що людина – істота розумна) ; матерія ж – все те, що в них несуттєво, випадково, специфічно (наприклад, що одна людина має світле волосся, а іншого – темні). Таким чином, можна сказати, що форма для нього була тим же, чим для Платона ідея, але не відірвана від речей, а що має в них свою об'єктивну основу.

Тут слід підкреслити, що Стагірит замість раніше існуючого поняття просторової форми вводить поняття функціональної форми. Наприклад, формою крісла є не його образ (вигляд), а його функція, тобто те, що воно служить для сидіння. Розуміється таким чином сутність обумовлює те, що річ належить до певного виду, відрізняється від матерії і разом з тим невіддільна від неї. Завдяки формі, або суті, матерія піддається специфікації, індивідуалізації, тобто приймає образ одиничного буття. Але форма для Арістотеля була не звичайною сукупністю ознак, що складають субстанцію, а сукупністю суттєвих ознак, що дозволяють виробляти класифікацію речей за певними видами, що мало першорядне значення з точки зору природознавства.

На думку античного мислителя, необхідність розмежування випливає також із пізнавальних цілей. Чуттєве пізнання дає нам знання лише про те, що в одиничних речах є випадковим, специфічним, але людське пізнання не може цим обмежитися, воно повинно проникати в те, що в субстанціях суттєве, загальне, видове і чого не можуть відкрити наші органи чуття. У зв'язку з цим Аристотель виділяє в одиничному бутті те, що є загальним, інтелігібельний, пізнаваним тільки розумом, раціонально, тобто форму. Вона не відірвана від матерії, існує не поза нею, як платонівські ідеіпрообрази речей, а в ній, як істотна складова частина. В процесі пізнання пасивний розум абстрагує її, виокремлює з одиничних речей і створює загальні поняття, які мають свої об'єктивні передумови у вигляді істотних при знаків, що містяться в одиничних речах, при належних до певного виду. Таким чином, можна сказати, що у Стагірита загальні поняття мають за своїм змістом об'єктивний характер, бо включають в себе те, що в субстанціях є загальним, за формою ж вони суб'єктивні, бо існують лише в нашому розумі.

Матерія неіндивідуализована, недиференційована, тобто без форми, на думку Арістотеля, існувати не може, оскільки здатність існування властива лише речі, що складається з матерії і форми. Завдяки формі матерія диференціюється, приймає певний вид, стає конкретним особливим буттям, або субстанцією. Форма є джерелом будь-яких змін, які відбуваються в природі і суспільстві. У тлумаченні Томи Аквінського арістотелівський гілеморфізм піддається повній теологізаціі. Правда, він повторює слідом за Стагіритом, що реально існують лише одиничні речі, що складаються з матерії і форми, що матерія являє principium individuartionis – основу індивідуації, що матерія, позбавлена форми, пасивна, недиферен-ційованість і не може без неї існувати, що форма є активним елементом, що складає одиничне буття, яке завдяки формі при знаходить здатність до змін, а проте ідентичність понять ще не означає тотожності змісту.

 

 

Поодинокі речі як самостійні буття складаються також з можливості (potentia) та акта (actus). Ці категорії мають більш загальний характер, ніж поняття матерії і форми. Під можливістю, або потенцією, Тома розуміє можливе буття, під актом ж – буття дійсне, абсолютно існуюче.

Розрізняючи потенцію і акт, Стагірит прагнув відповісти на питання про найбільш загальні джерела і принципи становлення і розвитку в природі. Будучи натуралістом, він прекрасно знав, що загальним явищем, що має місце як в природі, так і в суспільстві, є рух. Він, наприклад, бачив, що з насіння або саджанців виростають рослини, що з безформної кам'яної брили скульптор створює чудову статую і т. д. Ці спостереження привели натуралістично налаштованого філософа до думки, що деякі речі суть лише в можливості, тобто можуть виникнути, придбати певну форму, інші ж існують актуально, є дійсними. Іншими словами, одні існують в можливості, інші актуалувались, перейшли в дійсність. Рух і розвиток у всесвіті засновані саме на переході можливості в акт.

Але що ж таке ця можливість? Це просто дуже загально розуміється матерія, в якій міститься потенційна здатність до виникнення певних одиничних речей. При цьому Арістотель розрізняє два поняття матерії: «перша матерія» як невизначений субстрат явищ і матерія визначена, наприклад камінь, бронза або мармур. Необроблений камінь, вирубаний із скелі, є несформленним і являє